Дибків

Історія

На землях Дибкова в 1650 р. збудовано укріплення Сінява, яке в 1676 р. отримало міські права. Знаходилось у Перемишльській землі Руського воєводства.

Згідно з "Географічним словником Королівства Польського" в 1880 р. село належало до Ярославського повіту Королівства Галичини і Володимирії, було 142 будинки і проживали 807 мешканців. Римо-католики і греко-католики належали до парафій у Сіняві.[2] В 1880 р. в Дибкові разом з Вилевою налічувалося 850 греко-католиків.[3]

1906 року у селі було відкрито читальню "Просвіти". В Ярославському повіті вона займала друге місце за кількістю книг — 169 (станом на кінець 1930-х рр.). 99 жителів села були членами читальні[4].

1928 року в Дибкові було створено кооператив "Народний дім"[5].

На 01.01.1939 в селі проживало 1190 мешканців, з них 700 українців, 460 поляків, 30 євреїв[6]. Село належало до ґміни Сенява Ярославського повіту Львівського воєводства. Греко-католики належали до парафії Сінява Сінявського деканату Перемишльської єпархії.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 28 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село у складі правобережної частини Ярославського повіту в ході утворення Львівської області включене до Любачівського повіту[7], а 17 січня 1940 року включене до Синявського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року правобережжя Сяну зі складу Львівської області передано Польщі.

У 1945-46 роках з села було переселено 49 українських сімей (91 особа). Переселенці опинилися в селах Станіславської, Львівської, Тернопільської, Одеської та Херсонської областей[8]. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[9].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Місцеві пам'ятки
  • В селі є 2 каплички. Одна з них побудована у XIX столітті, а інша — на межі XVIII і XIX ст.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 361 86 245 30
Жінки 352 55 238 59
Разом 713 141 483 89

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Dybków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 239. (пол.)
  3. Схиматісм всего клира католіков обряду греческо-руского Епархіи Перемиской на год от Рожд. Хр. 1880, с. 350.
  4. Коротка історія "Просвіти" в Ярославі / Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. - Львів, 2009. - С.56-64
  5. Петро Вигінний. Українська кооперація Ярославщини і її вплив на національну свідомість населення / Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. - Львів, 2009. - С.75-87
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 28.
  7. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  8. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944-1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  9. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Ярослав
  10. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.