Димитрій (Ярема)

Народився у с. Глідні Березівського повіту на Сяноччині (тепер Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща).

У другій половині 20-х років вчився малярству у художника Павла Запорожського в Перемишлі. У 1931–1938 здобував художню освіту в живописця П. Ковжуна у Львові. Також студіював теорію музики, сольфеджіо, диригування, засновував хори. Вступив до ОУН.

У 1938—1939 перебував на дійсній військовій службі в польській армії. На початку Другої світової війни 1939—1945 взяв участь в польсько-німецьких боях, потрапив у німецький полон. У 1942–1944 навчався у Львівській мистецько-промисловій школі під керівництвом М. Осінчука. З благословення митрополита Андрея Шептицького направлений на навчання до семінарії.

З квітня 1945 — на військовій службі в Радянській армії. Звільнившись із військової служби, деякий час працював у Державному музеъ українського мистецтва.

Після ліквідації УГКЦ, маючи на меті протистояти русифікації та знищенню українського православ'я, прийняв 10 серпня 1947 священичий сан. Навчався у Ленінградській духовній академії (заочно), але був відрахований за національні переконання.

У 1947—1958 служив у сільських парафіях у Галичині. У 1958 був переведений до Львова, де відправляв службу в Андріївській (1958—1960), П'ятницькій (1960—1965), Преображенській (1965—1969) церквах.

З 1969 — настоятель церкви Петра і Павла. На початку 1989 звернувся з листом до екзарха Російської православної церкви в Україні митрополита Філарета (Денисенка) із закликом до реабілітації національних церков.

19 серпня 1989 разом з о. Іваном Пашулею проголосив вихід Петропавлівської парафії м. Львова з-під юрисдикції Московського патріархату і перехід під омофор митрополита Мстислава (Скрипника), первоієрарха УАПЦ в США).

Став ініціатором і активним учасником проведення Помісного собору 6 червня 1990, на якому ухвалено статут УАПЦ й обрано її патріарха — Мстислава.

У серпні 1993 за рішенням єпископату прийняв чернечий постриг з іменем Димитрія. 5 вересня 1993 висвячений на єпископа Переяславського і Січеславського.

7 вересня 1993 Другий помісний собор обрав його патріархом Київським і всієї України (УАПЦ). 14 жовтня 1993 у церкві Спаса на Берестові відбулася інтронізація.

Протягом свого патріаршого служіння Патріарх Димитрій відвідав усі єпархії УАПЦ в Україні, а також США і Польщу. Охоче проповідував у різних суспільних середовищах. Виявляв постійну турботу про налагодження міжцерковних стосунків і творення єдиної Помісної Церкви в Україні. Постійно дбав про розвиток церковного мистецтва на засадах національної традиції, про воцерковлення української молоді та інтелігенції.

Димитрій (Ярема) — автор книги «Дивний світ ікон» (1994), статей на богословську тематику та з історії іконопису. Лауреат премії ім. Свєнціцьких за наукову роботу в галузі мистецтвознавства. Друковані праці пов'язані з проблемами суспільного служіння Церкви (послання до християн України «На порозі 2000 року», цикл послань «Розмови про страшне сьогодення», статті в газетах «Наша віра», «Успенська вежа»), історією іконопису в Україні. Підготував і подав до друку двотомну монографію з історії іконопису.

У своєму передсмертному Заповіті Патріарх Димитрій закликав вірних УАПЦ визнати над собою юрисдикцію Митрополита УАПЦ в діаспорі та УПЦ в США Константина (Багана) та продовжити працю над творенням єдиної Помісної Української Православної Церкви в канонічній єдності зі Вселенським Патріархом.

Помер Патріарх Київський і всієї України Димитрій 25 лютого 2000 р. в Києві, похований поруч з мурами рідного храму свв. Петра і Павла у Львові.

• М. Ф. Рибачук. Димитрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 385. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• В. Б. Копійко. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Патріарх Димитрій (Ярема)
• Димитрій (Ярема)