Динамо (стадіон, Москва)

Стадіон «Динамо» (офіційна сучасна назва — «ВТБ Арена — Центральний стадіон «Динамо» імені Льва Яшина») (рос. ВТБ Арена — Центральный стадион «Динамо» имени Льва Яшина) стадіон у Москві, домашній стадіон футбольного клубу «Динамо». Розташований в районі Аеропорт Північного адміністративного округу. Перебував на реконструкції з 2008 по 2018 рік.

Стадіон «Динамо»
рос. ВТБ Арена — Центральный стадион „Динамо“ имени Льва Яшина
Оригінал назви ВТБ Арена — Центральный
стадион «Динамо» имени Льва Яшина
Країна  Росія і  СРСР
Розташування Москва,  Росія
Координати 55°47′29″ пн. ш. 37°33′35″ сх. д.
Побудовано 1928
Відкрито 1928
Реконструйовано 1977—1979
2008—2018
Закрито 2011
Власник «Динамо»
Покриття трав'яне
Команда (-и) «Динамо» (Москва)
Види спорту футбол
Вміщує До реконструкції: 36 800
Після реконструкції: 26
121 (футбол), до 33000
(концерт)
Розміри поля 105x70

Динамо (стадіон, Москва) у Вікісховищі

Історія

Від Всесоюзної Спартакіади до Олімпіади-80, 1928—1977

Перший стадіон футбольної команди московського спортивного товариства «Динамо» відкрився в 1923 році на пустирі біля дитячої лікарні імені Святої Ольги в Орлово-Давидівському провулку. У першій черзі ентузіасти та члени товариства обладнали футбольне поле, оточили його 3 рядами лавок, організували декілька спортивних майданчиків й звели невелику будівлю, де розмістилися роздягальні та склад спортінвентарю. У другій черзі, яку здали в травні 1924 року, на стадіоні з'явилася роздягальня з гарячим душем, яка розташувалася в колишній будівлі моргу. З розширенням товариства та зростанням популярності команди число вболівальників на змаганнях зросла до 5 тисяч осіб. Поступово назріла потреба в просторішому стадіоні з кількома полями, просторими роздягальнями й кімнатами для зборів — капітани були змушені вести навчальний процес в службовому приміщенні товариства у Кримського моста[1].

Матеріальне становище товариства почало зміцнюватися зі створенням комерційного відділу, який очолили економісти Олександр Лур'є і Семен Лоєвський. Вони організували при суспільстві артілі й підприємства з випуску спортивних товарів, розгорнули виробництво в майстернях при трудових комунах колишніх безпритульних. До 2-ї половині 1926 року наповнення скарбниці товариства дозволило почати пошук місця для побудови нової спортивної споруди. Після тривалих обговорень вибір зупинився на ділянці на перетину Московської й Театральної алей Петровського парку. Проєкт стадіону розробили архітектори Аркадій Лангман і Лазар Черіковер. Перший час будівництво трималося на ентузіазмі динамівської й міської молоді, яка виходила працювати у вихідні дні. У 1927 році на високому урядовому й партійному рівні було прийнято рішення про проведення в ознаменування 10-річчя радянської влади Всесоюзної спартакіади, будівництво стадіону стало завданням державної значимості[1][2].

17 серпня 1928 стадіон офіційно відкритили матчем футбольного турніру Спартакіади, в якому зустрілися збірні Білоруської РСР й робочих клубів Швейцарії. Відкриття Спартакіади коментував Вадим Синявський, в майбутньому — відомий радянський спортивний коментатор. 29 травня 1929 року Синявський провів перший в СРСР спортивний репортаж, який широко транслювався в радіоефірі: на футбольному полі зустрілися збірні Українською РСР та РРФСР. У серпні 1929 року на стадіоні пройшов перший Всесоюзний зліт піонерів[3][4].

До відкриття Спартакіади були зведені 3 бетонні трибуни на 25 тисяч глядачів, які піднялися на висоту 16 метрів. У плані стадіон з прямими північною та південною трибунами й напівкруглої західною, де розташовувався головний вхід, нагадував витягнуту напівокруглу підкову. Під трибунами розташовувалися 3 спортивні зали для гімнастики, боксу й боротьби, 2 тири на 50 і 100 метрів, роздягальні та душові, кабінети лікарів та службові приміщення. На схід від стадіону на території Петровського парку розташовувалися запасне футбольне поле, 4 баскетбольні майданчики, 4 городківські майданчики, 7 літніх тенісних кортів. У 1929 році на стадіоні відкрився трек з перепадами висот, який за оригінальною задумкою архітекторів оперізував поле широкою стрічкою й примикав до гаревої легкоатлетичної доріжки. Поєднання траси зі стадіоном виявилося невдалим рішенням: мотоциклісти й велосипедисти заважали іншим спортсменам, а трек через недостатність кута нахилу був незручний для змагань. Згодом траса не використовувалася за призначенням: в дні значних змагань там встановлювалися лавки з міських скверів і парків, на яких розташовувалися додаткові глядачі[1][2][3][5].

Стадіон став великим спортивним «комбінатом», де могли одночасно займатися близько 2000 спортсменів — у 10—20 разів більше, ніж на старих стадіонах. Відкриття футбольного стадіону також сприяло популяризації футболу: якщо в 1924 році найбільший московський стадіон імені В. В. Воровського зібрав 15 тисяч глядачів на перший матч між збірними СРСР і Туреччини, до 1930-го року матчі відвідували до 45—50 тисяч уболівальників. В 1934—1936 рр. стадіон був реконструйований, завершилася друга черга будівництва. Була зведена східна трибуна, яка замкнула підковоподібне півколо трибун. Будівельники демонтували трек, поглибили футбольне поле на 3 метри і звели додатковий нижній ярус трибун. Місткість стадіону зросла до 53 445 глядачів, з урахуванням широкого верхнього майданчика, звідки змагання можна було спостерігати стоячи, — до 70—80 тисяч. У підтрибунних приміщеннях відкрилися 3 зали, призначені для занять важкою атлетикою, фехтуванням і боротьбою, гребний басейн, кінотеатр, ресторан. 29 травня 1936 року стадіон прийняв перший матч Кубка СРСР з футболу, 28 серпня — його фінал («Локомотив» (Москва)«Динамо» (Тбілісі), 2:0). До 1938 року в Петровському парку були відкриті малий стадіон на 10 тисяч глядачів і криті тенісні корти, з якими загальна площа стадіону збільшилася з 22 до 36 гектарів. У травні 1938 року біля стадіону відкрилася станція метро «Динамо». Розташований у парку стадіон з прикрашеними квітами алеями став популярним місцем відпочинку москвичів[1][2][3][4].

Останній передвоєнний матч пройшов на стадіоні між московським «Динамо» й сталінградським «Трактором» 19 червня 1941 року. У роки Німецько-радянської війни на стадіоні був організований військово-вишкільний табір, де з 27 червня 1941 року розпочали формуватися загони Окремої мотострілецької бригади особливого призначення НКВС СРСР. Бригада була укомплектована чекістами, слухачами Вищої прикордонної школи і Центральної школи НКВС, студентами Державного центрального інституту фізичної культури, динамівцями й членами інших спортивних товариств. У приміщеннях тиру була розгорнута підготовка снайперів. Стадіон був замаскований від авіанальотів, взимку 1942 року на футбольному полі були висаджені молоді ялинки. З переміщенням фронту на захід на стадіоні поновилися спортивні змагання: 18 июля 1944 роки після довгої перерви команда «Динамо» прийняла суперників з «Торпедо» (3:2), через місяць на стадіоні відбувся фінал першого за 5 років Кубка СРСР («Зеніт», ЛенінградЦСКА, Москва, 2:1). Перший матч мирного часом 3 липня 1945 року послужив початком футбольного «буму» в СРСР. В 1947 році на стадіоні з особливою помпезністю проходили святкові заходи, присвячені 800-річчю Москви[1][3].

У 1953 році на стадіоні було введено регулярне електричне освітлення. Перші спроби висвітлювати ігрове поле, щоби проводити змагання у вечірні години, не відволікаючи шанувальників спорту від роботи, відносяться до 1930-х років. Восени 1933 років декілька матчів пройшли при світлі підвісних електричних ламп, але рівень освітлення виявився недостатнім. У 1940 році по кутах стадіону були встановлені високі вишки з прожекторами, при світлі яких московське «Динамо» прийняло динамівців з Риги (4:2), але тоді електроосвітлення було визнано економічно недоцільним, і ця думка змінилася тільки з ростом популярності футболу. З відкриттям у 1956 році Великої спортивної арени Центрального стадіону імені В. І. Леніна в Лужниках стадіон «Динамо» втратив статус головного стадіону країни, але не втратив ролі в спортивному житті СРСР і Москви. У 1957 році на його території розпочав роботу плавальний басейн. У 1964 році на стадіоні з'явилося електронне світлове табло, яке замінило вежі східної трибуни, на які аршинними літерами позначалися найменування команд і рахунок матчу[1].

Від Олімпіади-80 до початку реконструкції 2000-х років, 1977—2010

Планувалося, що стадіон стане одним з основних майданчиків Літніх Олімпійських ігор 1980 року в Москві, тому в 1977—1979 роках стадіон пройшов капітальну реконструкцію. Північна, південна й східна трибуни були демонтовані й знову зведені. Підтрибунні приміщення були оновлені, над стадіоном було піднято 4 високі щогли для прожекторів, які дозволили транслювати олімпійські змагання в кольорі. Були побудовані адміністративна будівля й готель, введені в експлуатацію футбольно-легкоатлетичний манеж, гімнастичний зал та ковзанка зі штучним льодом, будівництво яких велося з 1971 року. Під час Олімпіади-80 стадіон прийняв футбольний турнір[1][2][5]. Стадіон приймав матчі збірних СРСР і Росії, фінали кубка, а з кінця 1980-х років почав використовуватися для проведення концертів. 23 липня 1996 року на стадіоні відбувся перший в країні концерт Deep Purple, а під час виступу Майкла Джексона з концертною програмою HIStory поля стадіону зайняла 71 тисяча шанувальників. В рамках реконструкції 1998 року поле було обладнано підігрівом, а дерев'яні лави були відповідно до міжнародних футбольними стандартами замінені на пластикові сидіння, що знизило місткість стадіону до 36,5 тисяч осіб. У тому ж році стадіон прийняв перші в історії Всесвітні юнацькі ігри. У 1999 році біля входу на північну трибуну було встановлено пам'ятник легендарному гравцеві «Динамо», найкращому голкіперу XX століття Леву Яшину[2][5][6].

З моменту створення «Динамо» перетворився з футбольного стадіону у великий спортивний комплекс з великою й малою спортивними аренами, системою тенісних кортів, 2 плавальними басейнами (критим з доріжками 25 метрів і відкритим з чашею 50×25 метрів), найбільшим в Європі гімнастичним залом (54×36 метра), ковзанкою 72×36 метра) і футбольно-легкоатлетичним манежем (116×66 метрів при висоті 15 метрів). З моменту спорудження манеж слугував основним тренувальним майданчиком команди в осінньо-зимовий період, згодом його поле було перепрофільовано в виключно футбольне й перетворилося на майданчик для офіційних матчів. З 1996 року манеж не використовувався, у 2003 році там були відновлені тренування команди й футбольної СДЮШОР імені Л. І. Яшина[1]. Поступово футбол став переважаючим видом спорту, й «Динамо» потрібна була загальна реконструкція, щоб залишати стадіон діючим. 3 жовтня 2007 року мерія Москви прийняла постанову «Про комплексну реконструкцію території Центрального стадіону "Динамо"». Проєкт реконструкції був розроблений Інститутом Генплану Москви й запропонував реконструкцію самого стадіону, ряду господарських будівель, малої спортивної арени, головного адміністративного будинку й басейну, який перебував в аварійному стані. Стадіон розглядався як ймовірна арена для Чемпіонату світу з футболу, тому, відповідно до вимог ФІФА, його поле планувалося розгорнути на 90 градусів й розташувати по осі північ-південь. Завершення реконструкції стадіону було заплановано на 2011 рік, об'єктів Петровського парку — на 2012 рік. 22 листопада 2008 року в присутності 24 тисяч глядачів пройшов прощальний матч з «Томью», після чого стадіон закрився на реконструкцію[1][2][3].

Основні характеристика (до реконструкції)

  • Розміри поля: 105 х 68 метрів
  • Місткість — 36 540 чоловік
  • Трав'яний покрив — натуральний
  • Освітлення: 1400 люкс (4 освітлювальних щогли)
  • Табло — одне, на західній трибуні, електронне
  • Розміри табла: 28 × 8,5 метрів

Мала спортивна арена «Динамо»

Існував також стадіон МСА «Динамо» (мала арена стадіону «Динамо»), на якому проводилися матчі кубку й першості країни з футболу в різних лігах та дивизионах[7]. На момент знесення арени в рамках загальної реконструкції комплексу та прилеглої території в 2012 році трибуни МСА (західна з козирком і східна[8]) вміщували 8500 глядачів[9].

Реконструкція

Стадіон Динамо до реконструкції, листопад 2008 року.
Стадіон після знесення східної, північної та південної трибун, 2012 рік
Стадіон «Динамо» на реконструкції. Вид при виході з північного вестибюля станції метро «Динамо», червень 2016 року

Проєкт

Згідно з проєктом «ВТБ Арена парк», один дах повинен був об'єднати Велику спортивну арену, розраховану приблизно на 26,3 тисячі глядачів, Малу спортивну арену місткістю від 11,5 до 14 тисяч глядачів, де можна буде проводити матчі з хокею, змішаних єдиноборств, професіонального боксу, баскетболу та концертно-видовищні заходи, а також досугово-розважальний комплекс. Спочатку передбачалося, що новий стадіон «Динамо» потрапить до заявочної книги на проведення матчів чемпіонату світу 2018 року, однак цього не сталося, проте його місткість була зменшена з попередніх 45 до проєктних 26 тисяч глядачів.

Архітектором зони міської споруди є Сергій Чобан, для доопрацювання спортивної частини проєкту був запрошений американський архітектор Девід Маніка (англ. David Manica)[10]. У відповідь на претензії уболівальників «Динамо» він вирішив видозмінити проєкт, пообіцявши надати уболівальникам триярусна трибуну, навпроти якої буде розташовуватися велике табло, власне лобі та фоє з оглядовим майданчиком. Західна трибуна після зміцнення її фундаменту[* 1] буде відділена від споруджуваної арени й стане частиною музею «Динамо»[11]. Спортивний комплекс в Петровському парку носить назву «ВТБ Арена», а сам стадіон отримав ім'я Лева Яшина[12].

Хід робіт

Реконструкція стадіону «Динамо», липень 2016 року

Спочатку стадіон планувалося реконструювати зі збереженням фасадів[* 2], як того вимагав охоронний статус пам'ятника архітектури, однак постановою уряду Москви 12 липня 2011 року межі території об'єкта культурної спадщини «Стадіон „Динамо“» були змінені[13], після чого були знесені східна, північна й південна трибуни[14]. Єдиним оригінальним фрагментом, який залишився від історичної будівлі, стала західна трибуна. Також були демонтовані освітлювальні щогли, які, завдяки своїм розмірам, були одним з орієнтирів північній частині Москви.

У листопаді 2012 року інвестор будівництва, компанія «ВТБ-Арена», заявив, що знесені стіни стадіону будуть відновлені за лазерним обмірами, проведеними до знесення, а також пообіцяла провести реставрацію й повернути на своє місце оригінальні барельєфи роботи скульптора Сергія Меркурова[15].

Точкове доскональне сканування дозволить один в один відновити ті стіни, які через аварійний стан не могли бути збережені.

— Прес-служба «ВТБ-Арени»

Влітку 2013 року був закінчений нульовий цикл робіт. Реконструкція знаходиться на етапі зміцнення фундаментів, збереження історичної стіни західної трибуни.

1 квітня 2014 року футбольні вболівальники, незадоволені забудовником, провели пікет біля знесеного стадіону, а також передали представникам «ВТБ-Арена парку» маніфест зі своїми вимогами[16].

27 листопада 2018 року реконструкція спортивного об'єкту була завершена й він отримав дозвіл на введення в експлуатацію. Відкрився стадіон льодовим шоу 20 грудня 2018 року, перший матч на малій арені пройшов 4 січня 2019 року[17], а відкриття футбольної частини «ВТБ-Арени» сталося 26 травня 2019 року.

У культурі

  • «Футбольна пісенька» (рос. Футбольная песенка) (1947) Анатолія Новікова на вірші Лева Ошаніна містить рядки: «Но упрямо едет прямо на „Динамо“ / Вся Москва, позабыв о дожде».
  • На стадіоні «Динамо» проходив історичний матч команд «Шайба» і «Зубило», описаний в дитячій повісті Лазаря Лагина «Старий Хоттабич». Однак у фільмі, знятому за однойменною повістю в 1956 році, фігурував стадіон імені С.М. Кірова в Ленінграді.

Література

  • И. Добров, В. Шувалов. Центральному стадиону «Динамо» - 70 лет. — Москва : ЗАО "Информдинамо", 1998. — 31 с. — 500 прим.
  • Владимир Моряков. "Стадион «ДИНАМО» 80 (очерки истории)". — Москва : ИНТЕРРЕКЛАМА, 2009. — 320 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-91350-017-5.
  • Алексей Владимирович Григорьев. Центральный стадион «Динамо» 80 лет 1928-2008 гг. — Москва : Август Борг, 2018. — Т. История противостояния великих команд ЦСКА и «Динамо» (Москва). — 403 с. — 200 прим. — ISBN 978-5-6040149-0-5.

Коментарі

  1. Проєкт щодо посилення існуючих фундаментів виконав науково-дослідний інститут лснов і підземних споруд імені Н. М. Герсеванова; цей проєкт був узгоджений з Мосгорспадщиною й пройшов державну експертизу.
  2. Відповідно до початкового проєкту, всередині історичних стін стадіону «Динамо» повинні були розміститися два рівня приміщень різного призначення (магазини, підприємства харчування і т. п.), а над ними — споруджена нова футбольна арена і критий спортивний комплекс.

Примітки

  1. История стадиона «Динамо» (1928-2008). ФК «Динамо-Москва». Процитовано 19 квітня 2017.
  2. Стадион "Динамо": история развития спортивного комплекса. Справка. РИА Новости. 24 листопада 2008. Процитовано 19 квітня 2017.
  3. Татьяна Воронцова (24 листопада 2008). Стадион «Динамо» – «советский Колизей». Шагаю по Москве. Процитовано 19 квітня 2017.
  4. Ничипорук Павел. Стадион "Динамо". Узнай Москву. Процитовано 19 квітня 2017.
  5. Степан Чаушьян (17 серпня 2014). Стадиону «Динамо» 86 лет. Футбол подождёт, даёшь элитное жильё. Аргументы и факты. Процитовано 19 квітня 2017.
  6. Александр Мелешенко (15 червня 2016). Секрет футболистов. Российская газета. Процитовано 19 квітня 2017.
  7. Выезд № 1: Малая Спортивная Арена «Динамо» (рос.)
  8. Стадион «Динамо» (рос.)
  9. Малая спортивная арена Динамо (рос.)
  10. Новая жизнь старого стадиона // Труд : газета. — 22.12.2011.
  11. Хозяева положения. 30.10.2013.
  12. Стадион «Динамо» будет назван в честь Льва Яшина.
  13. Постановление правительства Москвы от 12.07.2011 № 314-ПП (рос.)
  14. В Москве ломают знаменитый стадион «Динамо». Архнадзор. 10 лютого 2012. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 6 травня 2012.
  15. «ВТБ арена» восстановит сломанные ею в феврале стены стадиона «Динамо» «Ведомости», 26.11.2012.
  16. 1 апреля — ВТБ не верю: как динамовских болельщиков со стадионом «динамят» (рос.)
  17. Первые фото нового стадиона «Динамо», сданного в эксплуатацию. Футбол, хоккей и ТРЦ под одной крышей (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.