Динкін Євген Борисович

Динкін ​​жив у Ленінграді до 1935 року, коли під час «Великого терору» його сім'я була вислана в Актюбинськ (Казахстан), де двома роками пізніше його батько — юрист Борис Соломонович Динкін ​​(1884—1937), уродженець Суражу, — був заарештований і розстріляний.[2] Проте в 1940 році Динкін вступив до МДУ і закінчив його (він не був призваний на війну через поганий зір). Учень А. Н. Колмогорова.

З 1954 року — професор механіко-математичного факультету МДУ. У 1967 році за підписання листа на захист Гінзбурга і Галанскова його звільняють з МДУ. Він переходить у Центральний економіко-математичний Інститут РАН, де працює за теорією економічного зростання і економічної рівноваги.

З 1976 року — в еміграції за кордоном. Його запрошує працювати Корнельський університет у місті Ітака, США. Пізніше, у 1993 році Динкін ​​писав, що найприголомшливішим відчуттям у США було відчуття свободи і відсутності залежності від «великих і маленьких начальників», почуття, якого не відчував до еміграції[3]. У 1977 році Євген Борисович стає професором Корнельського університету.[4]

Помер Динкін Євген Борисович у лікарні в місті Ітака, штат Нью — Йорку, у віці 90 років.[5][6]

Основні роботи Динкіна в галузі груп і алгебр Лі, особливо напівпростих і компактних груп Лі. Також важливі його роботи в галузях теорії ймовірностей (марковських процесів) і математичної економіки.

Динкін ​​- видатний діяч математичної освіти. Навесні 1945 року, будучи студентом-п'ятикурсником мехмату, Євген Динкін ​​організував гурток для школярів на майбутній навчальний рік[7]. Із 1950-х років вів математичні гуртки при МГУ. У 1963 році Динкін ​​організував при МГУ Вечірню математичну школу (ВМШ) (пізніше — Вечірня математична школа при Московському математичному товаристві). З 1964 року керував потоком і читав лекції в фізматшколі №2. З ініціативи Динкіна почав видаватися на ротапринті МДУ в 1965 і 1966 роках журнал «Математична школа» — предтеча «Кванта». Пізніше Динкіна змушують відмовитися від роботи зі школярами.

Євген Динкін, 1976

Динкін вважається рідкісним прикладом математика, який зробив фундаментальний внесок у двох дуже різних областях математики: алгебри та теорії ймовірностей.[8] Алгебраїчний період математичної роботи Динкіна був між 1944 і 1954 роками, хоча навіть у цей час тема ймовірностей була помітна.[9] Насправді, перша публікація Динкіна була зроблена в 1945 році, спільно з Н. А. Дмитрієвим, у якій вирішувались проблеми власних векторів стохастичних матриць. Ця тема була піднята ще на семінарі Колмогорова за темою ланцюги Маркова, у той час, коли Динкін ​​і Дмитрієв були старшокурсниками.[9]

У той час коли Динкін був студентом Московського університету, він був присутній на семінарі Ізраїля Гельфанда на групах Лі. У 1944 році Гельфанд попросив його підготувати дослідження по структурі і класифікації полупростих груп Лі, заснованих на працях Германа Вейля та Бартель ван дер Варденa. Динкін знайшов документи, які було важко читати, і в спробі краще зрозуміти написане, він винайшов поняття «простий корінь» у кореневій системі. Він представляв попарні кути між цими простими коренями у вигляді діаграми Динкіна. Таким чином, він отримав чистий виклад класифікації комплексних полупростих алгебр Лі.[10] Згідно статті Динкіна «Структура полупростих алгебр Лі», написаної в 1947 р., Бертрам Костант писав:

У цій роботі, використовуючи тільки елементарну математику, і, починаючи з майже нічого, Динкін, блискуче і елегантно розробив структуру і механізм полупростих алгебр Лі. Те, що він здійснив у цій статті, повинно було прийняти езотеричну тему, і перетворитися в красиву і потужну математику.

- Бертрам Костант, «Вибрані праці», стор. 363

Динкін вважається одним із засновників сучасної теорії Марковських процесів. Результати, отримані Динкіним і іншими учасниками його семінару в Московському університеті були зібрані в двох книгах. Перша з них, «Теорія марковських процесів», була опублікована в 1959 році і поклала основи теорії.

Одна година розмови Динкіна на 1962 Міжнародному конгресі математиків у Стокгольмі, була поставлена Колмогоровим, так як до еміграції, Динкіну ніколи не дозволялося їздити на Захід.[11] Ця розмова була названа «Марковські процеси і проблеми аналізу».

• Теорія марковських процесів. — Prentice-Hall, 1961.[12]
• Die Grundlagen der Theorie der Markoffschen Prozesse. — Springer Verlag, 1961. — (Grundlehren der mathematischen Wissenschaften, Band 108)[12]
• Марковські процеси. — Springer Verlag, 1965. — (Grundlehren der mathematischen Wissenschaften)
• Контрольовані марковські процеси. — Springer Verlag, 1979. — (Grundlehren der mathematischen Wissenschaften)
• Публікації О. Б. Динкіна в «Успіхи математичних наук»
• Динкін О. Б., Успенський В. А. Математичні бесіди. — М.-Л. : Гостехиздат, 1952. — (Бібліотека математичного гуртка)
• Динкін Є. та ін. Серія «Математична школа». Видавництво МГУ. 1965—1968.

• Премія Московського математичного товариства, 1951
• Член Інституту математичної статистики, 1962
• Член Американської академії мистецтв і наук (1978).
• Член Національної академії наук США (1985)[13]
• Премія Стіла в номінації «за видатні досягнення протягом всієї кар'єри» (1993).
• Почесний член Московського математичного товариства (1995)
• Почесний доктор Університету П'єра і Марі Кюрі (Париж), 1997
• Доктор технічних наук (почесний доктор) Університету Warwick, 2003.[14]
• Почесний доктор Незалежного Московського університету (Росія), 2003
• Дійсний член Американського математичного товариства (2012)[15].

• Діаграма Динкіна
• Діаграми Коксетера — Динкіна
• Формула Динкіна
• Система Динкіна
• Лема Динкіна

• Євген Борисович Динкін (до сімдесятиріччя з дня народження
• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Динкін Євген Борисович в архіві MacTutor (англ.)
• Особиста сторінка Євгена Борисовича Динкіна на сайті Корнельського університету(англ.)
• Наукова біографія Динкіна на сайті Корнельського університету(англ.)
• The Eugene B. Dynkin Collection of Mathematics Interviews