Колмогоров Андрій Миколайович

Колмого́ров Андрі́й Микола́йович (*12 (25) квітня 1903(19030425), Тамбов — † 20 жовтня 1987, Москва) — російський радянський математик.

Колмогоров Андрій Миколайович
Колмогоров Андрей Николаевич
Ім'я при народженні фр. Andreï Nikolaïevitch Kolmogorov
Народився 25 квітня 1903(1903-04-25)[1][2][3]
Тамбов, Російська імперія[4]
Помер 20 жовтня 1987(1987-10-20)[1][5][…] (84 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар[6][7]
Місце проживання Москва, СРСР
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність математик, інформатик, статистик, викладач університету, фізик
Alma mater Московський університет
Галузь математика
Заклад Московський університет
Звання академік АН СРСР
Ступінь доктор фізико-математичних наук[8] (1925)
Вчителі Лузін Микола Миколайович, Урисон Павло Самуїлович, Александров Павло Сергійович і Степанов Вячеслав Васильовичd
Аспіранти, докторанти Яглом Аківа Мойсейовичd[9], Robert Minlosd[9], Пінскер Марк Семенович[9], Арнольд Володимир Ігорович[9], Albert Shiryaevd[9], Синай Яків Григорович[9], Ivan Verchenkod[9], Михалевич Володимир Сергійович[9], Alexander Borovkovd[9], Гнєденко Борис Володимирович[9], Alexander Abramovd[9], Boris Sevastyanovd[9], Yuri Konstantinovich Belyaevd[9], Oleg Ivashev-Musatovd[9], Sagdy Khasanovich Sirazhdinovd[9], A. M. Aratod[9], A. A. Yushkevichd[9], Yuri Anatolievich Rozanovd[9], Eugene A. Asarind[9], G. M. Bavlid[9], Leonid Alexandrovich Bassalygod[9], Vadim Ivanovich Bityutskovd[9], Evgenii Sereevich Bozhichd[9], A. N. Dvoichenkovd[9], Vladislav Dimitrievich Erokhind[9], Mikhail Konstantinovich Faged[9], G. A. Gal'perind[9], A. T. Kondurard[9], Mikhail Vasil'evich Kozlovd[9], Viktor Petrovich Leonovd[9], A. V. Martynovd[9], R. F. Matveevd[9], Yurii Tikhonovich Medvedevd[9], Lev Dmitrievich Meshalkind[9], Yurii Semenovich Ochand[9], B. Penkovd[9], Aleksei Arkadievich Petrovd[9], Aleksandr Vladimirovich Prokhorovd[9], M. Rozenblat-Rotd[9], Fedor Isaakovich Shmidovd[9], A. N. Tulaikovd[9], Vladimir Grigorievich Vinokurovd[9], Vladimir Grigor'evich Vovkd[9], B. M. Yunovichd[9], V. N. Zasukhind[9], Журбенко Ігор Григоровичd[9], Alexander Sergeevich Kuzichevd[9], Anatoliy Fedenkod[9], Serguei Aivaziand[9], Eduard Grigorievich Belagad[9], Akakii Konstantinovich Barkalayad[9], Daredzhan Razhdenovna Vashakidzed[9], Piotr Alexeevich Kozulaevd[9], Zikun Wangd[9], Valery Kozlovd[9], Vladimir Uspenskyd, Прохоров Юрій Васильовичd, Динкін Євген Борисович, Гельфанд Ізраїль Мойсейович, Монін Андрій Сергійович, Нікольський Сергій Михайлович, Alexander Obukhovd і Мальцев Анатолій Іванович[9]
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Леопольдина[10], Французька академія наук, Академія наук СРСР[11], Нідерландська королівська академія наук[12], Американська академія мистецтв і наук, Румунська академія[13], Міжнародна академія історії наукиd і Національна академія наук США
Відомий завдяки: рівняння Чепмена-Колмогорова, теорема КАМ, ентропія Колмогорова-Синая, Теорема Колмогорова, Розподіл Колмогорова
У шлюбі з Anna Dmitrievna Egorovad
Нагороди


премія імені М. І. Лобачевського (1986)

премія Бальцана (1962)

медаль Гельмгольцаd (1975)

премія Вольфа у математиці (1980)

іноземний член Лондонського королівського товариства (1964)

PL Chebyshev Gold Medald (1951)

Роботи у Вікіджерелах
 Колмогоров Андрій Миколайович у Вікісховищі

Життєпис

Мати — Марія Яківна Колмогорова (1871–1903) — померла при пологах. Батько — Микола Матвійович Катаєв — загинув у 1919 році. Колмогорова усиновила і виховала материна сестра, Віра Яківна Колмогорова.

Він рано почав виявляти різноманітні інтереси. Навчаючись у московській гімназії, Колмогоров захоплювався біологією, фізикою, історією. У 14 років самостійно за енциклопедією почав вивчати вищу математику. Усе життя діяльність А. М. Колмогорова була нерозривно пов'язана з Московським університетом, на математичне відділення якого він вступив у 1920 році. В університеті молодий учений приєднався до наукової школи М. М. Лузіна.

У 1920-ті рр. лузінська школа переживала пору свого розквіту, активно працювали П.C. Александров, Д. Є. Меньшов, Л. А. Люстерник. У віці 19 років Колмогоров зробив велике наукове відкриття — побудував всюди розбіжний тригонометричний ряд. Його ім'я стає відомим у науковому світі. Заняття теорією множин і тригонометричними рядами пробудили у Колмогорова інтерес до теорії ймовірностей. Його книга «Основні поняття теорії ймовірностей» (1936), де була побудована аксіоматика теорії ймовірностей, належить до класичних праць в цій галузі науки.

Колмогоров був одним із творців теорії випадкових процесів. Йому належать фундаментальні наукові відкриття у класичній механіці, де після досліджень І. Ньютона і П. Лапласа він зробив радикальний прорив у розв'язку основної проблеми динаміки, що стосується стійкості Сонячної системи.

У гідродинаміці (теорії турбулентності) Колмогорову належать досягнення, які мають характер відкриття законів природи. У 1956–1957 рр. він почав займатися 13-тою проблемою Гільберта. Його учень Володимир Арнольд отримав результат, що призвів до її повного розв'язання і подальшого розвитку цієї проблематики.

Колмогоров збагатив науку в багатьох інших галузях: математичній логіці, топології, математичній статистиці, функціональному аналізі, теорії диференційних рівнянь і динамічних систем, теорії інформації, займався застосуванням математичних методів в теорії стрільби, лінгвістиці, біології.

Наприкінці життя А. М. Колмогоров зробив спробу розкрити сутність понять «порядок» і «хаос», показати, як хаотичні процеси, що ми сприймаємо як випадкові, виникають з детермінованих, але складно влаштованих явищ. Так виникла його концепція випадковості як алгоритмічної складності.

В останні роки свого життя учений брав активну участь розробці питань математичної освіти в школі і університетах, зробив величезний внесок у розвиток освіти.

Членство в іноземних академіях та наукових товариствах[14]

А. М. Колмогорова також було обрано почесним доктором Паризького (1955) та Стокгольмського (1960) університетів

Нагороди[15]

А. М. Колмогоров удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції, медалями.

Йому були присуджені Державна (1941) і Ленінська (1965) премії, премії АН СРСР ім. П. Л. Чебишева і М. І. Лобачевського, Міжнародна Бальцанівська премія (1963), Міжнародна премія фонду Вольфа (1981), Медаль Гельмгольця Академії наук НДР, Золота медаль американського метеорологічного товариства.

Деякі публікації А. М. Колмогорова

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  3. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  4. Гнеденко Б. В. Колмогоров Андрей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1973. — Т. 12 : Кварнер — Конгур. — С. 437.
  5. Архів історії математики Мактьютор
  6. Find a Grave — 1995.
  7. http://sm.evg-rumjantsev.ru/astro1/kolmogorov-grave.html
  8. Математична генеалогія — 1997.
  9. Математична генеалогія — 1997.
  10. https://www.leopoldina.org/mitglieder/mitgliederverzeichnis/member/4126/
  11. Архів історії математики Мактьютор
  12. http://www.dwc.knaw.nl/biografie/pmknaw/?pagetype=authorDetail&aId=PE00001334
  13. http://www.acad.ro/bdar/armembriStr.php
  14. Ширяев А. Н. Жизнь в поисках истины // Природа, 2003. — № 4 http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/04_03/KOLMOG.HTM Архівовано 28 червня 2013 у Wayback Machine.
  15. Андрей Николаевич Колмогоров — ученый и человек http://www.biometrica.tomsk.ru/kolmogorov/kolmogorov_100.htm

Див. також

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.