Герман Вейль
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюрих, Швейцарія) — німецький математик.
Біографія
Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюриха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).
Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників інтуїціонізму).
Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.
Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.
Праці
- Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М. : ИЛ, 1947. — 226 с.
- Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М. : Наука, 1984. — 512 с.
- Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М. : ИЛ, 1947. — 408 с.
- Вейль Г. Математическое мышление. — М. : Наука, 1989. — 400 с.
- Вейль Г. О философии математики. — М.-Л. : ГТТИ, 1934. — 128 с.
- Вейль Г. Полвека математики. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
- Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М. : Янус, 1996. — 480 с.
- Вейль Г. Симметрия. — М. : Наука, 1968. — 192 с.
- Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М. : Наука, 1986. — 496 с.
Література
- Вейль, Герман // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Яглом И. М. Герман Вейль. — М. : Знание, 1967. — 47 с.
Див. також
- 32267 Германнвейль — астероїд, названий на честь математика[6].
Примітки
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Архів історії математики Мактьютор
- http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/weyl.html
- https://www.leopoldina.org/de/mitglieder/mitgliederverzeichnis/member/5394/
- База даних малих космічних тіл JPL: Герман Вейль (англ.).
Посилання
- Hermann Weyl, by Michael Atiyah. National Academy of Sciences [USA], Biographical Memoirs, Volume 82, 2003, chapter 18, pp. 320–335.
- Hermann Weyl. A Biographical Memoir by Michael Atiyah. Biographical Memoirs, Volume 82. National Academy Press, Washington, D.C., 2002. — 17 p.
- Weisstein, Eric W. Weyl, Hermann (1885—1955). Eric Weisstein's World of Science.
- Bell, John L. Hermann Weyl on intuition and the continuum
- Feferman, Solomon. «Significance of Hermann Weyl's das Kontinuum»[недоступне посилання]
- Straub, William O. Hermann Weyl Website
- Kilmister, C. W. Zeno. «Aristotle, Weyl and Shuard: two-and-a-half millennia of worries over number.» 1980