Добряни (Стрийський район)

Перші згадки про село датовані кінцем ХІІІ - початком XIV століття. Добряни - одне з найстаріших сіл Стрийщини. Про походження назви села існує три версії: від імені князя Добрини; польський король подарував ці добрі землі драгуну Добрянському; від монголо-татар люди ховалися в дебрях, щоб важко було їх впіймати.

Згідно з першою версією: втікаючи від набігів кочових орд монголів і татар, один з тодішніх князів у пору сильних дощів опинився на лівому березі річки Стрий. Вода в річці піднялася і погоня не могла наздогнати князя. Місце, у якому опинився князь зі своєю дружиною, йому сподобалося, і він тут оселився, а так як князь носив ім'я Добрин, то поселення назвав Добрини. Назва з часом трансформувалася в «Добряни». Старожили до недавніх часів говорили, що вони живуть не в Добрянах, а в Добринах.

За другою версією у XIV ст. Королівство Русі захопив польський король, і землі на північ від Стрия були подаровані королем одному з драгунів по прізвищу Добрянський, який оселився на вигідному місці між дорогою зі Львова на Угри і річкою Стрий, а поселення дістало назву Добряни. У селі мешкала родина Добрянських. У цій родині переважали жінки, останній представник чоловічої половини Іван Добрянський 1929 року народження, який проживав на вулиці І. Франка.

За третьою версією, яка найбільш правдоподібна, назва села пішла від того, що під час монгольської навали люди ховалися в дебрях і місцях переважно лісистих і болотистих, де було важко їх впіймати. А такими дебрями якраз була територія біля річки, де росли в давнину густі ліси і була болотиста місцевість. Тому поселення, де ховалися наші предки від монгольської навали, дістало назву «Дебрини», яка з часом трансформується в Добряни.

Коли вперше поселилися в цій місцевості люди, який спосіб життя вони вели — мабуть, вже ніхто не дізнається. Єдиним свідченням того, що давня історія творилася і тут, є факт, що наводить у мандрівних записах збирач фольклорних та етнографічних матеріалів Галицької Русі Яків Головацький: «…недалеко від Стрия у Добрянах викопано з глибини у півтора сажня срібний гріш царя Трояна, вогнище та черепки глечиків…». Точної дати заснування села не встановлено, але в стародавніх спогадах історії Стрия та інших джерелах є згадки про село Добряни, датовані XIV століттям.

У селі є греко-католицька громада, яка належить до парафії Святого великомученика Дмитрія Добрянського деканату Стрийської єпархії УГКЦ.

Перша церква в Добрянах побудована 1682 року на "городах" приблизно в тому місці, де тепер живе сім'я Віковичів. Першим священиком згадується Максиміліан Зубрицький, а пізніше — його син Роман Зубрицький. У 1734 році церква згоріла, і якийсь час село жило без неї.

1745 році в селі будується друга церква, також дерев'яна, за кошти барона Зігмунта Ромашкана, ближче до фільварку. На цьому місці тепер стоїть хрест. А простояла церква близько 150 років.

1880 році починається і в 1886 р. закінчується будівництво нової цегляної церкви, яка стоїть і сьогодні. Оздоблювані роботи церкви почалися в 1898 р. і закінчені у 1905 р. їх виконав художник Ярич. У цей час на парохії перебував отець Шепарович.

У червні 1989 року громадою села приймається рішення про внутрішній ремонт церкви. В цьому році було зроблено водяне опалення церкви, а також проведені реставраційні роботи внутрішнього малювання церкви. 2 червня 1999 року силами громади почався зовнішній ремонт церкви, дзвіниці і огорожі. Ремонт закінчено в серпні 1999 року.

Окрім культурно-просвітницької роботи люди не забували і про увіковічення знаменних дат і подій. У 60-х роках вони були знесені комуністами сіл Добряни і Угерська, вивезені з місць своїх і скинуті в озеро, де в 1947 р. вибухнув газ. Один з хрестів, який стоїть на городі Явдик Дарії був зруйнований, але чомусь залишений на місці. Мабуть тому, що він стояв неподалік хати і ті, які нівечили хрести історичного значення не хотіли себе виявляти перед односельцями. Дрібніші деталі хреста Явдик Дарія сховала і дотримала до кращих часів. А в 1990 р. з допомогою громади села цей хрест було відновлено і встановлено на попередньому місці.

Другий хрест стояв на перехресті сільських вулиць, при в'їзді в село зі Стрия біля стадіону. Він був повністю знищений. Його було встановлено в пам'ять скасування панщини 1848 р. В лютому 1990року відновлено хрест. Третій хрест стоїть на перехресті доріг Добряни -Добрівляни, Стрий-Львів. Цей хрест було встановлено в 1992 р. з нагоди відродження духовності та проголошення самостійної України 1991 року. Четвертий хрест колись стояв на паші(біля поля в лузі). Зараз він знаходиться на своєму старому місці, але все навколо нього змінилося. П'ятий хрест стоїть на місці, де колись знаходилась стара церква. Від цього хреста починається відправа на Зелені свята, священик відправляє парастас на цвинтарі.

2008 р. у селі Добряни за кошти жителів села розпочалося будівництво каплички. На сьогоднішній день зовні капличка завершена, а всередині роботи ще ведуться.

Історичною пам'яткою для села є дуби, посаджені в 1914 р. з нагоди 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. Схід громади села вирішив відзначити цю дату. Тому було посаджено три дуби шановним громадянам села, якими були: Іван Солонинка, Йосиф Білецький, Йосиф Федун. Восени 1914 р., коли село потрапило у фронтову смугу, в один з дубів потрапила куля і знищила його. Тому залишилось тільки два. У 1976 р. було вирішено встановити пам’ятну плиту з барельєфним зображенням Т. Шевченка, і обгородити дуби.

12 листопада 1993 року було завершено будівництво і освячено меморіальний знак жертвам Сталінського голодомору в Україні. Знак споруджено тодішньою міською і районною владою при роздоріжжі доріг: Добряни — Добрівляни, Стрий — Львів. На відкритті були присутні жителі сіл району, виступав зведений хор району. Щороку в кінці листопада, біля цього пам'ятника збираються жителі навколишніх сіл і м. Стрия . Приносячи снопи пшениці і квіти люди вшановують пам'ять невинно загиблих українців.

До існуючих пам’ятників села в 1996 році доповнюється ще один хрест, котрий встановлено при вході на цвинтар «Полеглим за волю України». Відкриття цього хреста і посвячення відбулося 24 серпня 1996 року в день святкування п’ятої річниці Незалежності України. Хрест було споруджено при голові сільської ради Степану Дзвідзінському.

У 1952 р. село радіофіковується радіоточками, яке люди пізніше назвали «брехач». А в 1957 р., коли у Львові запрацювала телестудія, у селі з’являються перші телевізори. 30 вересня 1980 р. в село приходить молодий перспективний диригент Ігор Степанович Михайлів і хор впродовж 80-90 років здобував перші місця в районі на всіх конкурсах і оглядах. У 1977 р. згорів клуб(’’Сокільня’’). Восени 1981 р. почалися будівельні роботи нового культурного комплексу. У серпні 1982 р. будівництво було закінчене і в Добрянах відбулося велике свято.

У 1982 р. почалася культурно-просвітницька робота в селі. Знову запрацювала бібліотека, є приміщення для проведення різних заходів. Жителем Добрян Степаном Дзівідзінським організовано в селі дитячий хореографічний гурток. Для занять хореографією в одному з приміщень встановлюють дзеркала, прикріплюють біля них бар'єри, щоб діти могли вдосконалювати різні танцювальні елементи. Так був організований ансамбль «Підгіряночка», який з часом прославиться не тільки в Стрийському районі та Львівській області, але й в Україні. 12 березня 1989 р. в селі створюється ініціативний комітет комітет по спорудженню пам'ятника Т. Шевченку, і 1 листопада 1992 р. в Добрянах відбулося відкриття пам'ятника Т. Шевченка. За сприянням голови Сільської Ради Матвійціва Л. М. , у 2009 р. на місці колишньої аптеки почато будівництво дитячого садку. У 2007 р. у центрі села встановлено фігуру Матері Божої. У 2007 р. громадою с. Добряни заложено парк до 65-річниці УПА.

Перша школа в селі Добряни в якій вчив приватний дяк-вчитель Фіцевич була побудована між двором Процикови та приборством, на клині справа від теперішнього триборства від будинку «Просвіти». В цій школі яка виглядала як звичайна сільська хата, дяк вчив виключно азбуки церковних книг і трохи математику.

Друга школа була побудована там де тепер стоїть стара хата Яньового Івана в 1873 Зоднією шкільною залою на 60 учнів і помешканням вчителя, вже державного. В цій школі першим вчителем був Петро Гнатик, а від 1879 прийшов Павло Маснюк, який вчив першу, другу і третю клясу, по два роки кожну, до1890 року і пішов на пенсію. Пізніше в школу прийшов вчити Антін Вайс і вчив до 1902 року. Пізніше в Добрянах Вчителює вчителька Іванна Турканівська. Ця школа школа яка була крита соломою в 1903 році згоріла від грому.

1906 році починається будівництво нової мурованої школи (основа теперішньої) коштом в 12000 крон. Підприємцем будови був інженер Шерг з Стрия, а керівником будови був Зубрицький Михайло. Управителем школи був Юліан Покорний до 1931 року. Нова мурована школа мала два класи і помешкання для вчителів, школу тоді називали партирова (одна поверхова) вартістю 6000 ринських або 12000 крон.

1931 році призначено вчителем школи Антона Манзяка уродженця села який до цього часу рік працював в Яблунівській школі (с. Угерсько). В Добрянській школі він стає директором до 1951 року. Після цього працює вчителем німецької мови до 1956 року. У 1924 році пройшло розширення шкільних приміщень і реорганізація навчання з двох на трьох класну школу з трьома вчителями. Два класи навчалися у школі і один клас у винаймленій у Мусякових хаті. У 1937 році на прохання управителя школи і погодженням зі шкільною Радою, урядом і повітовою Радою Стрийщини одержано дозвіл і зроблено надбудову школи. Надбудова зроблена з цегли, покриття даху черепицею, фінансувала громада і коштувала надбудова 14557 злотих. В цей час у школі навчалися 193 учні.

1946 році в школі було 8 вчителів, близько 150 учнів. У 1951 році директором стає І. Курдибаха. Вже у 1952 році директором стає У.А. Зелінський. За його керівництвом школа стає восьмирічною, працює в одну зміну, за школою закріплено хата і сад Процика (П. Дубик).

1982 році з будівництвом сучасного Народного дому йде добудова до існуючої цегляної школи декількох класів і спортивного залу, і другого поверху над промисловим магазином, у якому розмістилося кафе під назвою «Рубці». Також будується загальна котельня для обігріву Народного дому і школи.

На території села розміщено багато приватних підприємств. Одним з них є великий авто комплекс «612 кілометр». У селі також розмішені багато магазинів: «Любисток», «Леокс-Маркет», «Рута», «Продукти» та інші. Добряни також мають 2 бари. Село надає багато робочих місць його жителям і не тільки, тут працюють люди з навколишніх сіл і м. Стрия. Перелік підприємств у с. Добряни:

• Колективне підприємство «Вулкан».
• Товариство з обмеженою відповідальністю «Шарм».
• Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіча»
• Мале приватна підприємство"Богдан".
• Селянське підприємство"Прогрес".
• Дочірнє підприємство"Стрийлісопродукт" фірми"ЛайстенфабрікАрнольддеппе ГМБХ & КО".
• Приватне підприємство"Стрий-авто-транс".
• Приватне підприємство «Агротем».
• Кооперативне підприємство «Забава».
• Приватне торговельно-виробниче підприємство «Фіаніт».
• Приватне підприємство торгова фірма"Золота нива «-Т».
• Приватне підприємство «Столярні вироби».
• Приватне підприємство Агрофірма"Торговий дім".

• Петрушевич Антоній Степанович (1821–1913) — історик та філолог.

• Погода в селі Добряни

• Старик І. О. «Просвіта» с. Добряни / Ігор Старик. - Дрогобич: [б.в.], 2008.— 291 с.
• Dobrzany (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 84. (пол.)

• Угерська ґміна