Довгий Станіслав Олексійович

Народився 23 липня 1954 в с. Ганно-Требинівка Устинівського району Кіровоградської області.

Вчився у Березнянській середній школі Менського району Чернігівської області та Київській середній школі № 6. Протягом1971—1976  навчався у Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, факультет кібернетики, механіко-математичний факультет. У 1985 році закінчив аспірантуру Інституту гідромеханіки НАН України^{[джерело?]}.

1972—1974 — лаборант, інженер Інституту автоматики Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР, м. Київ;

1976—1991 — інженер, старший інженер, молодший науковий працівник, завідувач групи, науковий працівник, старший науковий працівник, провідний науковий працівник, завідувач відділу Інституту гідромеханіки НАНУ;

1986—1996 — участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Розроблена С. Довгим нестаціонарна нелінійна модель вихорових течій лягла в основу комплексного підходу до проблеми вивчення міграцій радіоактивних забруднень в атмосфері та гідросфері;

1990—1994 — Генеральний конструктор організаційно-технічної системи «Інформ-Чорнобиль» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка об'єднала бази даних понад 80 організацій різних відомств і стала головною в Україні;

1991—1996 — Національний координатор проекту Європейської Комісії JSP-2 — «Створення загальноєвропейської системи підтримки прийняття рішень на випадок аварії на ядерних об'єктах з врахуванням досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи»;

1997—1998 — директор Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України;

1998 — Українським інститутом досліджень навколишнього середовища і ресурсів і Мічиганським Інститутом досліджень навколишнього середовища (ERIM) засновано Український центр менеджменту землі і ресурсів (УЦМЗР);

2001 — т.ч. — Директор-організатор, директор, Почесний директор Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України.

Поряд з наукою займався підприємницькою діяльністю та бізнесом. На початку 80-х років створив одну з перших комерційних компаній в Україні з розробки вітчизняного програмного забезпечення НВП «Топаз-Інформ»^{[джерело?]}.

В подальшому сімейний бізнес був пов'язаний з нерухомістю, девелопментом та управлінням проектами.

Обчислювальна математика, математичне моделювання, обчислювальний та фізичний експеримент, геодинаміка навколишнього середовища, інформаційно-комунікаційні технології.

Автор понад 300 наукових праць, в тому числі 38 патентів та авторських свідоцтв, 42 монографій, підручників та енциклопедичних видань (самостійно та у співавторстві) ^{[джерело?]}.

Виховав 30 кандидатів і докторів наук, створив наукову школу з нелінійної нестаціонарної динаміки, що поєднує аналітичні, обчислювальні та експериментальні методи^{[джерело?]}.

1971—1972 — Київська середня школа № 6, лаборант, викладач фізики;

1979—1983 — Інститут залізничного транспорту, доцент кафедри вищої математики («Математичний аналіз», «Теорія ймовірності», «Основи математичної фізики»);

1989—1995 — Київський державний університет ім. Т.Шевченка, професор кафедри обчислювальних методів в математиці, факультет кібернетики («Обчислювальна аеродинаміка», «Сингулярні інтегральні рівняння»);

1995—1998, 1999—2000 — Національний авіаційний університет, професор кафедри Аеродинаміки літальних апаратів («Аеродинаміка літальних апаратів», «Обчислювальні методи в аеродинаміці», «Основи нелінійної аеродинаміки»);

2000—2005 — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», завідувач кафедри наукових аналітичних і екологічних приладів і систем, приладобудівний факультет («Математичне моделювання в екології», «Інформаційні системи»)[5];

2016—2019 — підручник з фізики для закладів загальної середньої освіти для 7-11 класів, розроблений і апробований в Малій академії наук України (Авторський колектив: Бар'яхтар В. Г. , Довгий С. О. , Божинова Ф. Я. , Кірюхіна О. О. , за ред. В. Бар'яхтара та С. Довгого, Видавництво «Ранок», Харків).

1996 — доктор фізико-математичних наук (докторська дисертація: «Нестаціонарна нелінійна гідроаеродинаміка крил, що коливаються в обмежених потоках»);

1997 — професор, член-кореспондент Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка навколишнього середовища);

1999 — член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (Відділення педагогіки та психології вищої школи);

2001 — Заслужений діяч науки і техніки України;

2005 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Розв'язання проблем раціонального природокористування методами аерокосмічного зондування Землі та моделювання геодинамічних процесів» (в складі колективу, керівник проекту);

2010 — академік Національної академії педагогічних наук України (Відділення загальної середньої освіти);

2010—2014 — керівник колективу розробників науково-освітнього порталу «Тарас Шевченко», який було відзначено Державною премією України в галузі освіти (2017);

2012 — лауреат Державної премії України в галузі освіти за цикл робіт "Всеукраїнський освітній Інтернет-портал «Острів знань» (в складі колективу, керівник проекту);

2013 — академік Європейської академії наук, мистецтв і літератури;

2018 — академік Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка геологічного середовища).

1998—1999 — Міністр у справах науки і технологій України, Член Кабінету Міністрів України;

1999—2000 — Голова Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності;

2000—2001 — Голова правління відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»;

2001—2002 — Голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

2002—2006 — Народний депутат України IV скликання, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, Секретар Спеціальної комісії ВР України з питань майбутнього, співголова групи «Воля народу» (січень — березень 2005), співголова фракції ПППУ (з березня 2005);

2006—2007 — Народний депутат України V скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи, голова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Таїландом;

2007—2012 — Народний депутат України VI скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, співголова депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією, заступник голови депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Німеччиною та Францією.

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування Чорноморського Флоту Росії на території України до 2042 р[6]..

1998 — т.ч. — член Президії, в.о. члена Президії Національної академії наук України;

1998—2001 — Член Президії Вищої атестаційної комісії України;

1999—2002 — Голова Ради з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій при Президентові України;

2004—2015 — член Міжвідомчої комісії з науково-технологічної безпеки України при Раді національної безпеки і оборони України;

2000 — т.ч. — Президент Малої академії наук України, Центру ЮНЕСКО з наукової освіти;

2004—2007 — Віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців України;

2005—2007 — Віце-президент Федерації роботодавців України;

2005 — т.ч. — Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки;

2005 — т.ч. — Головний редактор і член редколегій ряду наукових періодичних видань;

2008 — т.ч. — Голова Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями: «Математичне моделювання» та «Інформаційно-комунікаційні технології», член Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «Математичне моделювання» та «Інформаційні технології»;

2013 — т.ч. — Член Президії Європейської Академії наук, мистецтв і літератури;

2013 — т.ч. — Почесний консул Чорногорії в Україні;

2017 — т.ч. — Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

• Державний службовець I рангу[7];
• Орден «За заслуги» I ст. (27 червня 2012)[8], II ст. (23 жовтня 2009)[9], III ст. (12 серпня 2004)[10];
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня;
• Почесна грамота Верховної Ради України;
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16 травня 2002);
• Відомчі відзнаки і нагороди Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства оборони України, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, Української православної церкви, Православної церкви України та ряду міжнародних організацій і установ;
• Міжнародна літературна премія ім. М. В. Гоголя — за внесок у популяризацію шевченківської спадщини в Україні та за кордоном (2015)[11];
• Премія ім. М. О. Лукаша — за популяризацію української культури в Україні та за її межами;
• Премія НАН України імені В. С. Михалевича за цикл робіт «Аналіз деяких класів багатокомпонентних розподілених систем» (2009);
• Премія НАН України імені А. О. Дородніцина — за цикл робіт «Методи, алгоритми, інформаційні технології комплексного аналізу складних об'єктів» (Премії НАН України імені видатних учених України — лауреати 2013)[12]
• Премія НАН України імені О. К. Антонова — за серію праць «Теоретичне та науково-практичне забезпечення покращення аеродинамічних характеристик крил і літальних апаратів при створенні перспективної авіаційної техніки» (2019)[13]
• Малій планеті № 12189 Сонячної системи присвоєно ім'я «Довгий».

Батьки:

• Довгий Олексій Прокопович (8.08.1929-7.10.2017) — український поет, перекладач, пісняр, художній керівник Народного хору «Родень», Заслужений діяч мистецтв України;
• Довга Марія Іванівна (17.04.1929) — педагог, Заслужений працівник освіти України, викладач української мови та літератури.

Діти:

• Довгий Олесь Станіславович (1.11.1980) — політик, Народний депутат України 8, 9-го скликань;
• Гуляєва Оксана Станіславівна (19.12.1984) — психолог, підприємець;
• Довгий Станіслав Станіславович (18.12.2007) — школяр.

• Сайт ВРУ
• Довідник «Хто є хто в Україні». — Видавництво «К. І. С.»