Довгоносик малинний

Жук завдовжки 2–3 мм, тіло овальне, опукле, розширене за серединою.

• зверху весь рівномірно вкритий сірими волосками;
• чорний, інколи коричнюватий або частково червонуватий, із чорною трикутною плямою позаду щитка, щиток білий;
• головотрубка довга, тонка, трохи вигнута донизу
• передньоспинка при своїй основі вужча, ніж основа надкрил;
• кігтики лапок при основі із зубцем;
• Надкрила без волосистих перев'язів.

Яйце округле, довувато-біле, 0,35–0,5 мм завдовжки. Личинка біла, без ніг, серповидно вигнута, голова коричнева. Лялечка жовтувато-коричнева, 2,5–3 мм завдовжки.

Вид поширений по всій Палеарктиці, за винятком Крайньої Півночі, Казахстану, Західного Сибіру та Середньої Азії[1]. Ареал його включає всю територію України, він зареєстрований в усіх її областях і в Криму[4].

Зимують на стадії імаго, у підстилці з рослинних решток або у верхньому шарі ґрунту. Жуки виходять з діапаузи коли середньодобова температура повітря тримається не нижче 13°С. Комахи попервах харчуються листям рослин з родини розових, які рано починають вегетацію. Потім жуки переходять на малину, суниці, полуниці, ожину, шипшину. Загалом у їхньому природному раціоні зареєстровані також види гравілату, гліду, кизильнику, терен, козельці, «Buphthalmum salicifolium» та інших[5]. Для відкладання яєць самиця обирає лише бутони певного розміру, з опуклим гіпантієм[6].

Рано навесні жуки вигризають дірки на молодому листі, обгризають черешки, а пізніше вигризають квіткові бутони. За місяць-півтора, приблизно у середині травня настає період відкладання яєць. Він триває 20–35днів. Яйця відкладають у бутони. Самиця вигризаю отвір збоку бутона, відкладає у заглиблення яйце, вкриває його екскрементами та підгризає квітконіжку. Плодючість самки — до 50 яєць. . Через 6–7 днів з'являються личинки. В цей же ж період пошкоджені бутони опадають. Розвиток личинок усередині них триває до 20–26 днів, лялечки –7–11 днів. Активні жуки нового покоління вибираються з опалих всохлих бутонів в середині — у другій половині липня. Вони харчуються на листях тих самих рослин. Коли стає холодніше (10–12 °C), жуки мігрують у підстилку і ґрунт на зимування[2].

Подібно до інших біологічних видів, сірі щетинисті довгоносики є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак на плантаціях культивованих суниць та малини завдають чималої шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. У таких випадках проти шкідників застосовуються інсектициди[7] або пастки з атрактантами [8].