Козельці

Назва

Свою українську назву дістали через те, що в нерозкритому зрілому суцвітті (кошику) летючки на плодах сім'янках, зібрані в пучок, нагадуючи цапину борідку[2]. Інші назви: козелець, пабородник[1].

Козельцями у побуті називають також деякі інші рослини з родів: холодок (Asparagus), сокирки (Consolida), салат (Lactuca), жовтець (Ranunculus), зміячка або вужовник (Scorzonera)[3].

Загальна біоморфологічна характеристика

Листки лінійні або ланцетні, тонко-загострені, цілісні. На зламі листка або стебла виділяється молочний сік.[2] Квітки язичкові жовті або лілові, рідше рожеві або пурпурові, у великих кошиках з однорядною обгорткою. Плід — сім'янка з чубчиком.

За зовнішнім виглядом козельці часто плутають зі зміячкою (Scorzonera).[4]

Поширення

Рід Козельці включає в себе близько 150 описаних видів (Див. Список видів роду Козельці), поширених по всій Євразії від Ірландії і Великої Британії до Індії та Китаю з декількома видами в Північній Африці. Велика частина видового різноманіття знаходиться в Східній Європі і Західній Азії.[5]

В Україні — від 11 до 18 видів.[6] Ростуть на луках, узліссях, серед чагарників, на пісках і в степах.

Види

Докладніше див. Види роду Козельці.

Використання
Козельці в молоці з коричневим маслом і трюфелями. Подається з яловичим желе.

Багато видів козельців — добрі кормові трави й медоноси. Летючки використовують для набиття подушок і матраців.[7]

Козельці лучні використовують як діуретичний, антисептичний, протизапальний і ранозагоювальний засіб.

Козельці сумнівні (Tragopogon dubius) входять до Списку дикорослих корисних рослин України.[7] З молодих листків і стебел готують салати та використовують в народній медицині.

Козельці великі (Tragopogon major, згідно сучасної систематики — козельці звичайні великі (Tragopogon dubius subsp. major)) використовують в народній медицині при шкіряних сверблячках (порушений обмін речовин), при каменях (як жовчних, так і сечотворних). Соком з листків, квіток, цілої надземної частини рослини, в тому числі і «молочним», змащують рани, висипки на тілі, особливо дуже сверблячі.[4]

Козельці східні (Tragopogon orientalis) використовують для згодовування гусені шовковичний шовкопряду.[7]

У харчуванні

Про використання козельців у їжу згадується у Енеїді Котляревського: (“І ласощі все тільки їли ... Часник, рогіз, паслін, кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці”; III, 118).[8]

В Україні для їжі найчастіше використовують Козельці великі (Tragopogon major) та Козельці українські (Tragopogon ucrainicum). Для їжі придатні молоді листки, стебла, корені. З листків та стебел готують салати. Але перед уживанням стебла вимочують певний час або виварюють у солоній воді, щоб зменшити гіркоту від молочного соку. Корені мають багато крохмалю, інуліну та білків. Їх вважають смачними та легкими для травлення овочами. Заготовлюють восени або напровесні, викопуючи лише однорічні рослини, що мають розетку прикореневих листків без сформованої стебелини. Перед споживанням корені очищають від шкірки і готують як цвітну капусту або спаржу. Варене коріння використовують для вінегретів та як домішку до інших овочів. Особливо смачне та поживне коріння, нарізане невеликими шматками та обсмажене в сухарях на коров'ячому маслі.[2]

Заради коренів розводять середземноморський вид Козельці пореєвидні, або білий вівсяний корінь (Tragopogon porrifolius)[9]. Корінь козельця дуже популярний у Європі та на півдні США під назвою «салсіфі» (англ. Salsify). Він гострий і на смак нагадує устриці. Зазвичай використовується як добавка до різних страв, починаючи з супів і закінчуючи тушкованим м'ясом.[10]

Охорона у природі

Деякі види козельців є раритетними рослинами і входять до червоних книг і списків різних рівнів.

Галерея

Див. також

Література
  • Флора СССР. Т. 29. 1968 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР.[14]
  • Mavrodiev, E. V. et al. 2005. Phylogeny of Tragopogon L. (Asteraceae) based on internal and external transcribed spacer sequence data. Int. J. Pl. Sci. 166:117-133.
  • Blanca, G. & C. Diaz de la Guardia. 1996. Sinopsis del género Tragopogon L. (Asteraceae) en la Peninsula Iberica. Anales Jard. Bot. Madrid 54:361.
  • Davidse, G., M. Sousa-Peña, S. Knapp & F. Chiang Cabrera. 2014. Asteraceae. 5(2): ined. In G. Davidse, M. Sousa Sánchez, S. Knapp & F. Chiang Cabrera (eds.) Fl. Mesoamer.. Universidad Nacional Autónoma de México, México.
  • Flora of North America Editorial Committee, e. 2006. Magnoliophyta: Asteridae, part 6: Asteraceae, part 1. Fl. N. Amer. 19: i-xxiv.

Примітки
  1. Tragopogon // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.62
  3. Козельці // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. Домоводство. Корисні поради. Козельці великі
  5. Rapid diversification of Tragopogon and ecological associates in Eurasia. (англ.)
  6. Червона книга Донецької області: рослинний світ (рослини, що підлягають охороні в Донецькій області) / Під загальною ред. [[Остапко Володимир Михайлович|В. М. Остапка]] — Донецьк: Вид-во «Новая печать», 2009. — 432 с., стор. 253 Козельці донецькі. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 серпня 2013.
  7. В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
  8. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.8
  9. Козельці (рос. Козлобородник) у Великій радянській енциклопедії
  10. 10 найдивніших фруктів та овочів
  11. Козельці донецькі Tragopogon donetzicus Artemcz. в Червоній книзі України
  12. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine. / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0.
  13. Види [[судинні рослини|судинних рослин]] [[Флора України|флори України]], які занесені до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (I99I). Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 26 серпня 2013.
  14. FLORA OF THE USSR (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.