Довжиця (Ліський повіт)

Довжиця, Должиця (пол. Dołżyca) — село в Польщі, у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Населення 76 осіб (2011[1]).

Село
Довжиця, Должиця
пол. Dołżyca

Координати 49°13′18″ пн. ш. 22°20′25″ сх. д.

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Гміна Тісна
Висота центру 644  м
Населення 76 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-607 Cisna
Автомобільний код RLS
SIMC 0347809
GeoNames 773053
OSM 1748181 ·R (Гміна Тісна)
Довжиця, Должиця
Довжиця, Должиця (Польща)
Довжиця, Должиця
Довжиця, Должиця (Підкарпатське воєводство)

Розташування

Розташоване серед гірських пасом Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною. Село розташоване на березі річки Солинка, за 2 км на північний схід від Тісни, за 29 км на півдні від Лісько. Через поселення проходить залізнична колія до села Майдан.

Стара церква що існувала 1744-1907 рр.

Назва

У ході кампанії перейменування українських назв на польські село в 19771981 рр. називалось Длуґополє (пол. Długopole).

Історія

З 1772 р. до 1918 року в складі Австро-Угорщини. В 1785 р селу належало 11.07 км² земель. Прізвища родин на 1787 рік згідно австрійських кадастрових записів: Андера (Andera), Бесіда (Besyda) (2 родини), Ланник (Lannyk) (2 родини), Нестор (Nestor) (2 родини), Тарнавський (Tarnavs'kyj). 1904 року через село офіційно введена вузькоколійна залізниця від Нового Лупкова до Тісної з продовженням через Кальницю до Бескиду. З листопада 1918 по січень 1919 тут існувала Команчанська Республіка.

В період 1945-1946 рр. в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами. Українське населення було насильно переселене на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, 1947 року під час Операції Вісла було вивезено на територію північної та західної Польщі. У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква

За часів І-ї Речі Посполитої і в перші роки австрійської влади село мало власну парафіяльну церкву. Існувала вона принаймні до 1808 р. Останнім парохом був о. Михал Чянський (Щанський). З 1810 р. місцева церква була передана до парафії м. Тісна (Балигородський деканат, з 1924 року Тіснянський). Греко-католицька дерев'яна церква Св. Миколая Чудотворця побудована на місці старої 1830 р., філіальна, згодом парафіальна, була замінена на нову в 1907 р. Гроші на побудову останньої передали емігранти з с. Довжиця зі США. Будували церкву два майстри з м. Перемишль — Микола Лазор і Григорій Лаврівський за допомогою мешканців села. Іконостасу не мала. Останній парох — о. Євстафій Хархаліс. Після 1947 р. церква стояла спустошена. Розібрана на будівельні матеріали в 1952 р. На місці церкви у 80-х рр. ХХ ст. було встановлено дерев'яний хрест. В Історичному Музею Сяника (Музей Ікон) зберігається ікона 18 ст., яка походить з місцевої церкви. В селі було два цвинтарі — церковний (знищений) і поховальний (залишилось декілька надгробків). Біля поховального була побудована мурована капличка (знищена).

Демографія

На 1785 р. населення складалося з 150 греко-католиків, 8 римо-католиків і 5 юдеїв. 1840 — 271 греко-католик, 1859 — 262 греко-католики, 1879 — 309 греко-католиків, 1899 — 360 греко-католиків, 1921 — 325 осіб (у 53 житлових будинках): 316 греко-католиків (українців), 5 римо-католиків, 4 юдеї, 1926 — 342 греко-католики, 1936 — 443 греко-католики. У 1939 році в селі проживало 450 мешканців, з них 440 українців-грекокатоликів, 5 українців-римокатоликів і 5 євреїв[2]. Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 47 2 38 7
Жінки 29 6 19 4
Разом 76 8 57 11

Примітки

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.