Долинськ

Місто Долинськ розташоване у Сусунайській долині у місці злиття трьох річок — Долинки, Великий Такой і Найби.

Історія міста починається з заснування в 1867 році військового поста Найбучі, у гирлі річки Найби біля двох Айнських сіл Сіанчі (іноді називається Сіянці) і Отаке (зараз називається Таке). У часи Чехова — селище Галкино-Врасське (на прізвище начальника Головного тюремного управління), що входило до складу Корсаківського округу. У місці, де розташовувалося село Сіанчі і знаходиться місто сьогодні. У 1904 році айнське село Сіянчі знаходилося на лівому березі річки Найби, за дві версти від заснованого в 1884 села Галкино-Врасське.

За даними Першого всеросійського перепису, в 1897 році тут вже мешкало 115 чоловік. У селищі було 53 господарства, у яких нараховувалося 115 різних будівель. Сільськогосподарські угіддя включали 18 десятин присадибної землі і 62 десятини ріллі.

У період з 1905 по 1945 місто входило до складу Японії. До 1946 називався Отіай. Назва швидше за все походить від японського оті «долина, лощина», що, мабуть, пов'язано з його розташуванням у долині р. Сусунай (айнське nai «ріка, долина»).

У 1911 р. з Тойохара (Южно-Сахалінськ) на північ була прокладена залізниця, яка проходила через Отіай. У 1915 році в селі проживало 250 чоловік, а після побудови паперової фабрики чисельність населення різко зросла і становила кілька тисяч чоловік. З 1922 року Отіай стає містом районного значення. Триває будівництво залізниці на північ до затоки Терпіння, прокладаються шосейні дороги. Створюється вугільна і паперова промисловість. Чисельність населення Отіай в 1927 році становила 10 639 чоловік.

З 1945 року знову в складі Росії (СРСР).

Після повернення південного Сахаліну та Курильських островів до складу СРСР у місті та районі залишилося кілька напівзруйнованих шкіл і лікарень, зовсім не було дитячих закладів (дитсадків і ясел), а також установ культури. До середини 50-х років в Долинську і районі було побудовано і переобладнано чотири семирічні та чотири початкові школи. У 1957 році на утримання шкіл з бюджету було виділено 13 мільйонів рублів.

З кожним роком збільшувався загальний обсяг міського бюджету, в 1957 році він становив близько 40 млн рублів.

Активно розвивалося житлове будівництво, в 1957 році на будівництво житлових будинків витрачається 3,9 мільйона рублів, крім того, у районі десятки індивідуальних забудовників за допомогою державної позики будують будинки.

У 1956 році став до ладу молочний завод, майже всі виробничі процеси на заводі були механізовані. Було освоєно виробництво широкого асортименту молочної продукції, у тому числі випуск вершків, сметани і сиру, кефіру, кислого, сирків і морозива.

До 1957 радіофіковано п'ять населених пунктів району, в 1956 було зареєстровано 3330 радіоточок, 2100 приймачів.

Регулярно оновлювався і поповнювався парк автобусів Долинського автогосподарства. Кількість рейсів між містом та обласним центром, а також населеними пунктами району постійно збільшувався.

В архітектурі міста була відсутня ґрунтовність і це впливає на поведінку острів'ян та міграційну ситуацію на Сахаліні. Багато хто приїжджав заробити — і повертався на материк. Коли заробітки тут стали проблематичними, населення почало зменшуватися: за 1989–2009 рр. чисельність населення міста скоротилася майже на 4,5 тис. чоловік (-28,4 %)[1].

В 1991 році в місті було засновано Долинську асоціацію українців, у 1994-1996 діяла українська недільна школа, виходила на міській радіомережі українська радіопередача «Рідне слово» (1994—1997)[2].

25 січня 2006 року прийнято Статут муніципального утворення, за яким Долинський район став називатися міський округ «Долинський».

Місто утворює міський округ «Долинський», у який також входять села Биков, Взмор'є, Сокіл, Вуглезаводськ, Арсентьївка, Фірсово, Покровка, Октябрьське, Руч'ї, Сосновка, Совєтське и Стародубське.

В місті працює целюлозо-паперовий завод, механічний завод. Є лізгосп з дендрарієм, підприємства рибної і будівельної промисловості. Інші підприємства:

• ВАТ «Долинський хлібокомбінат»

У місті є кілька спортивних залів, лижна база, міський стадіон, хокейний корт.

• Пасинок Валентина Григорівна (* 1949) — український педагог, науковець, заслужений працівник освіти України.

• Новини, об'яви міста

• міський округ «Долинський»
• Газета «Долинська правда»