Доманицький Віктор Миколайович

Ві́ктор Микола́йович Домани́цький (*24 січня 1893(18930124), Київ — †24 березня 1962, Міннеаполіс, Міннесота) — український вчений-агроекономіст та етнолог, громадський діяч. Молодший брат Василя і Платона Доманицьких.

Доманицький Віктор Миколайович
Народився 24 січня 1893(1893-01-24)
Київ, Російська імперія
Помер 1962
Поховання Цвинтар святого Андрія
український вчений-агроекономіст та етнолог, громадський діяч

З життєпису

Народився 24 січня 1893 р. в сім'ї священника. Родина Доманицьких мала давнє шляхетське походження та належала до гербу Любич[1][2].

Навчання

Віктор Доманицький навчання розпочав у Колодистській церковно-приходській школі, у 1902 продовжив навчання у Першій Олександрійській гімназії у Києві. Під час навчання у старших класах захоплювався мистецтвом: закінчив курс малювання у професора Рябчевського, однорічний курс дикцій і декламації визначного актора П. Матковського, у 1908—1911 виступав у драматичному гуртка.

Протягом 1911—1915 навчався на природничому відділі фізико-математичного факультету Університету Св. Володимира.

Діяльність в Україні

В роки І світової війни — офіцер-фортифікатор у штабі російського Балтійського флоту, за доби УНР — член української дипломатичної делегації на переговорах у Москві.

У 1918—1920 діяльність Доманицького була пов'язана з українською кооперацією. Спочатку працював в Українському народному кооперативному банку у Києві («Українбанку»), згодом у Центральному союзі українських кооперативів «Централ».

Восени 1920 за пропозицією Сільськогосподарського наукового комітету України очолив Бюро фабрикатів землеудобрінь при секції ґрунтознавства, а кооперативний інститут ім. М. І. Туган-Барановського у Києві запросив В. М. Доманицького на посаду асистента при кафедрі економіки дрібних господарств. З травня 1921 — секретар Київського краєвого Управління по дослідній справі й одночасно вчений секретар Київської філії Сільськогосподарського наукового комітету України. З 6 вересня 1921 — завідувач відділом пристосування (сільськогосподарської пропаганди) Уманської сільськогосподарської станції й одночасно виконувач обов'язків завідувача господарством станції. Навесні 1922 Доманицького обрали ученим секретарем Київського відділу Всеукраїнського агрономічного союзу.

Чехословаччина

У 1922 Віктор Доманицький, як і багато інших представників української інтелігенції, змушений був емігрувати. Спочатку викладав у Берліні на курсах українознавства, а у наступному році керував господарською практикою та був лектором у технічній школі у Вінсдорфі під Берліном.

У 1924 на запрошення ректорату Української господарської академії переїхав до Чехословаччини в Подебради, де зайнявся педагогічною та публіцистичною діяльністю. 19 січня 1924 його обрали на посаду асистента при кафедрі загального хліборобства УГА, з 1 жовтня 1924 р. читав курс лісової ботаніки. У 1925 В. М. Доманицький був призначений професорською радою УГА лектором курсів селекції сільськогосподарських рослин і сортознавства, а з 1926 р. читав лекції з курсу сільськогосподарської дослідної справи. У 1928 отримав звання доцента і був завідувачем кафедри спеціального хліборобства.

Віктор Миколайович також працював в Українському вільному університеті. За працю «Проблема організації сталого господарства в степу» він був призначений приват-доцентом кафедри політичної економіки з нахилом до аграрної політики. Після захисту у 1938 роботи «Індивідуальне та колективне господарювання в сільському господарстві» отримав звання професора і став керувати кафедрою соціології. У 1941 за працю «Засади українського рурбанізму» був призначений професором соціології і згодом став керувати кафедрою кооперації.

Педагогічну діяльність В. М. Доманицького була не єдиним заняттям. Він керував Товариством українських інженерів у ЧСР протягом 1936—1937, очолював Комітет фундації ім. К. Мацієвича, співпрацював з іншими товариствами.

Німеччина

23 квітня 1945 він разом із іншими співробітниками Українського технічно-господарського інституту заочного навчання, у який раніше була перетворена УГА, перебрався до Німеччини. 12 червня 1945 за дозволом американської адміністрації розпочалася діяльність УТГІ у Регенсбурзі (Баварія). Серед тих хто, активно займався відновленням університету, був і Віктор Доманицький. Його спочатку обрали на посаду виконуючого обов'язки заступника директора та керівника агрономічно-лісового відділення, а у грудні 1945 — першим ректором УТГІ, через два роки він ще рік виконував обов'язки проректора. УТГІ формувалася з різних груп викладачів, у виникли політичні розбіжності. З часом виявилося, що на думку Доманицького університет не вдасться зберегти і у вересні 1949 В. М. Доманицький прийняв рішення переїхати до США.

США

Віктор Доманицький наполегливо працював до останніх своїх років життя. Був одним з активних учасників заходів із відзначення у 1959 ювілею гетьмана України Івана Мазепи. У 1961 у Чикаго вийшла друком його книга «Тарас Шевченко: синтетично-націологічні студії його життя й творчости», у 1962 — «Етапи розвитку науки про націю».

Похований в Українському Пантеоні на православному цвинтарі Св. Андрія Первозванного у Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Видання

Примітки
  1. Доманицкий В. Родословная фамилии Доманицких. К. : Типография Петра Барского,1901. 1 л.
  2. Комарова О. О. «Родовід прізвища Доманицьких» (1901) — нове джерело у вивченні генеалогії священицької родини // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів : у 3-х томах. Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2016. Вип. 15. Т. 1. С. 23-24.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.