Домненко Григорій Степанович
Григорій Степанович Домне́нко (нар. 5 вересня 1922, Ковалі — пом. 15 жовтня 1976, Ворошиловград) — український радянський художник; член Спілки художників України з 1964 року. Чоловік художниці Маргарити Толоконникової, батько художниці Галини і скульпторки Катерини Домненків.
| Домненко Григорій Степанович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
5 вересня 1922 Полтавська область | |||
| Смерть | 15 жовтня 1976 (54 роки) | |||
| Ворошиловград, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 СРСР | |||
| Навчання | Харківський художній інститут | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Шелюто Микола Андрійович, Афоніна Таїсія Кирилівна, Косарєв Борис Васильович і Овчаренко Дмитро Павлович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 5 вересня 1922 року в селі Ковалях (знято з обліку; за іншими даними в Олександринках) Полтавської губернії (тепер Полтавська область, Україна). 1950 року закінчив Ворошиловградське художнє училище; 1956 року — Харківський художній інститут (викладачі Микола Шелюто, Таїсія Афоніна, Борис Косарєв, Дмитро Овчаренко).
Впродовж 1956–1960 років працював в Алма-Атинському художньому училищі; з 1961 року на Луганському художньо-виробничому комбінаті: з 1973 року голова художньої ради. Жив у Ворошиловграді в будинку на кварталі Шевченка № 35, квартира 35. Помер у Ворошиловграді 15 жовтня 1976 року.
Творчість
Працював в галузі станкового живопису, станкової графіки та театрально-декораційного мистецтва. Автор жанрових сцен, колективних портретів, пейзажів, натюрмортів. Працював в техніці олійного живопису, ліногравюри, монотипії, пастелі, акварелі, рисунка, стінного розпису, мозаїки. Серед робіт:
- живопис
- «М. Коцюбинський виступає на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві 1903 року» (1950);
- «М. Щепкін у І. Котляревського в Полтаві» (1951);
- портрет Жакєєвої (1958);
- «Озеро Іссик-Куль (Маки)» (1968);
- «Цвинтар зимою» (1971);
- «Зима» (1971);
- «Літо» (1971);
- «Синя весна» (1972);
- «Автопортрет» (1974);
- портрети передовиків;
- графіка
- «Україно, моя Україно» (1964);
- «Сінокіс» (1969, монотипія).
- серія «Ленін–100» (1970).
На шевченківські теми створив:
- картини
- «Пани горять» (1961, за мотивами поеми «Гайдамаки»; у співавторстві з Георгієм Хаджиновим);
- «Караюсь, мучуся, але не каюсь» (1961);
- «У неволі» (Тарас Шевченко у засланні, 1961; 1963);
- «Пісня (Повернення Тараса Шевченка із заслання)» (1964);
- «Шевченко серед селян» (1966);
- «Тарас Шевченко і Володимир Даль» (1971);
- графіка
- «На могилі Тараса» (963, ліногравюра);
- «Любіть Україну» (1964, ліногравюра);
- «Малий Тарас із чумаками» (1964, монотипія);
- «Річка Псьол у Сорочинцях, де бував Т. Шевченко» (1964);
- серія ліноритів «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» (1964).
Оформив
- вистави:
- «Заколот» за Дмитром Фурмановим;
- «Гроза» Олександра Островського;
- «Назар Стодоля» Тараса Шевченка;
- балет «Червоний мак» Рейнгольда Ґлієра.
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1957 року.
Роботи зберігаються у Луганському, Донецькому, Харківському, Полтавському художніх музеях, Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського.
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 144.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 77.
;
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.;
- Ханко В. М. Домненко Григорій Степанович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.