Донець-Захаржевський Дмитро Андрійович

Дмитро Андрійович Донець-Захаржевський — прямий нащадок знаного слобожанського козацького старшинського і дворянського роду Донців-Захаржевських. Його батьками були надвірний радник Андрій Михайлович Донець-Захаржевський (1761—1795) та Катерина Дмитрівна, у дівоцтві Норова. Крім Дмитра, родина мала дітей: Єлизавету, Анастасію, Григорія та Надію.

У 1804 році він вступив на державну службу і успішно долав сходинки службової кар'єри[1]. Маючи цивільний чин дійсного статського радника, обіймав посаду губернатора Катеринославської губернії (1828—1831). Його обрали Почесним громадянином міста Зміїв. Володів фамільним маєтком — слободою Костянтинівка (в наш час село Костянтівка) (1689—1871). Він асигнував чималі суми на ремонт та оздоблення слобідського Різдвяно-Богородичного храму[2]. Дмитро Андрійович був одружений з графинею Оленою Олександрівною, у дівоцтві Самойловою. Дітей вони не мали, тож він став останнім представником роду. 18 грудня 1871 року його вбив небіж Похвеснєв, син сестри Надії. Поховали Д. А. Донця-Захаржевського у слободі Костянтівці, в склепі згаданого вище храму[3].

Багато років Дмитро Андрійович збирав природничі колекції, не жалкував коштів на придбання цінних експонатів. Маєток у Костянтинівці прикрашали розкішний парк та оранжерея, де були зібрані тропічні рослини, в тому числі й рідкісні[4]. Але найбільше приваблювали його місцеві та екзотичні твердокрилі (жуки). Він збирав їх особисто на Харківщині, у Криму та на Кавказі, купляв у відомих російських та західноєвропейських ентомологів та колекціонерів. Врешті-решт його зібрання цієї групи комах складалося з 19 217 видів 2130 родів. Її рукописний каталог склав п'ять томів, а займала вона 10 ентомологічних шаф. Усе зібране Д. Донцем-Захаржевський заповів зоологічному кабінетові Харківського імператорського університету.

Спадкоємці виконали його волю. В 1873 році[5] зоокабінет, крім твердокрилих, поповнили зібрані Д. Донцом-Захаржевським 3218 черепашок молюсків в 11 вітринах з червоного дерева, а також палеонтологічне зібрання. Остання надійшла до мінералогічного кабінету. Завдячуючи такому суттєвому поповненню, зоокабінет невдовзі перетворився на Зоологічний музей[6].

Колекції Д. А. Донця-Захаржевського (особливо ентомологічну) використовують сучасні зоологи — при підготовці дисертацій (наприклад, ([7]), наукових статей[8], монографій[9]. Ці старовинні колекції, зокрема, дозволяють судити про поширення тварин, фауністичні зміни, що відбулися в Україні та за її межами протягом останніх століть та ін.

• Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)