Костянтівка

Вид з греблі на панський ставок. На пагорбі знаходився маєток Захаржевських

Маєток Головкіна-Хвощинського (до цього Донців-Захаржевських) та храм Різдва Богородиці (1914 рік)

Село Костянтівка знаходиться біля витоків річки Борова (ліва притока річки Мжа) між річками Мжа (8 км) і Уда (5 км). За 3 км від села розташована залізнична станція Звидки.

Первісна назва села Костянтинівка утворена від імені першого власника Костянтина Григоровича Донець-Захаржевського, ізюмського козацького полковника, сина Григорія Єрофійовича Донець-Захаржевського, харківского козацького полковника.

В 1689 році землі, що належали частиною Борковським жителям, які втратили їх за «грабіжництво», частиною залишилися не зайнятими, дані були Ізюмському козацькому полковнику Костянтину Григоровичу Донцю в власницьке володіння царською грамотою 1689 року і затверджені за дітьми його жалуваною грамотою від 12 липня ]]1693]] року в нагороду «за багато служб діда їх Григорія і за службу і смерть батька їх Костянтина», вбитого в бою з татарами в 1692 році. Можливо, саме тоді село отримало назву Костянтинівка.

В 1689—1871 роках — маєток Донців-Захаржевських.

Перший храм на честь Різдва Богородиці побудований не пізніше 1690 року.

12 липня 1693 року, царською грамотою Костянтівка, Великий Бурлук та Хатнє затверджені за нащадками Григорія та Костянтина Донців-Захаржевських[1].

В 1699 році слобода Костянтинівка як частина Зміївської сотні Харківського слобідського козацького полку увійшла до складу новоствореного Ізюмського козацького полку.

В 1780 році  було створено Харківське намісництво. Слобода Костянтинівка потрапляє до складу Харківського повіту намісництва.

В 1797 році  Харківське намісництво було перейменовано на Слобідсько-Українську губернію. У складі новоутвореної губернії на базі скасованого Чугуївського повіту, було утворено новий, Зміївський повіт, у склад якого перейшла слобода Костянтинівка.

В 1798 році  надвірний радник Андрій Михайлович Донець-Захаржевський побудував новий кам'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці, на місці старої церкви. Архітектором був Харківський міський архітектор Ярославський Петро Антонович[2].

За даними на 1864 рік у власницькому селі Замостянської волості Зміївського повіту, мешкало 809 осіб (387 чоловічої статі та 422 — жіночої), налічувалось 159 дворових господарств, існувала православна церква, відбувалось 2 ярмарки на рік[3].

В 1871 році  останній у роді Донців-Захаржевських, дійсний статський радник Дмитро Андрійович, був задушений племінником своїм Похвісневим. Село переходить у власність до його зятя, графа Головкіна-Хвощінського.

На початку квітня 1918 року в селі відбувся бій між німецькими та більшовицькими військовими підрозділами. 8 квітня 1918 року під тиском німецьких військ більшовицькі війська очолювані товаришем Артемом (Сергєєв) залишають Харків залізницею у напрямку Зміїва. Біля роз’їзду Зідьки, ешелон вимушений був зробити зупинку у зв’язку з вибухами на колії. Розвідники червоних помітили загін німецької кінноти, які рухалися у напрямку села Костянтинівка, переслідуючи вершників розвідники червоних зіштовхнулися з німецькими підрозділами на східній окраїни села. Пізніше до села підійшло підкріплення червоних, бойова група у складі: 1-го Харківського кінно-партизанського загону, 1-го Харківського пролетарського полка, загону червоногвардійців-залізничників. Внаслідок бойових дій, кайзерівські війська були розгромлені та залишили село. Червони частини повернулися до ешелону і після відновлення залізничної колії продовжили рух далі[4]. В 1959 році, в центрі села, був встановлений обеліск присвячений цим подіям.

В 1931 році  радянською владою село перейменовано в Костянтівка.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Водяному, Красній Поляні і Костянтівці — 246 людей[5].

З 7 жовтня 1941 року село було окуповане німецько-нацистськими військами. Окупація тривала до 10 березня 1943 року. Після контрнаступу німецьких військ село знову опинилося окупованим (15 березня – 27 серпня 1943 року).

Не задовго до окупації Харківської області, на Зміївщині Харківським обкомом було створено партизанські загони №65 та №66. До сфери діяльності загону №66 входили: села Соколове, Чемужівка, Геніївка, Шелудьківка, Червона Поляна, Борова, Островерхівка. Командиром партизанського загону № 66 був І. С. Любченко, комісаром - П. Н. Воробйов.

27 серпня 1943 року сили 113-ї стрілецької дивізії РСЧА відвоювали село, відновивши у селі радянську владу. В селі існує пам’ятний знак присвячений цим подіям і який встановлений на в’їзді в село зі східного напрямку.

В 1959 році, в центрі села, біля контори колгоспу імені С.М. Кірова був встановлений обеліск присвячений подіям 1918 року, коли відбувся бій між німецькими та більшовицькими загонами. Обеліск несе на собі табличку з написом «Тут вели бої харківські червоногвардійські та червонопартизанські загони з німецькими окупантами 8 квітня 1918 року під командуванням тов.. Артема» [6]. Обеліск який існує і в наш час, стоячи біля храму, але позбавлений п’ятипроменевої на верхівці.

В 1963 році  постраждалий підчас Другої світової війни, храм Різдва Пресвятої Богородиці, був остаточно зруйнований.

У липні 2012 року селищною радою під храм було віддано будівлю клубу. Підчас робот з перебудови будівлі під нові цілі, в ній відбувалися молебні та панахиди по суботах і неділях, а також в святкові дні.

9 серпня 2013 року було зареєстровано Костянтівську релігійну громаду. Настоятелем був призначений ієрей Сергій Петрович Пронников. На будівлю храму було встановлено купол.

Згідно Сповідному розпису за 1737 рік , значиться при Костянтинівській (Різдва Богородиці) церкви: духовних 24 чоловік., 26 жінок; підданих черкасів поміщика Михайла Захаржевського: а) рядових козаків 118 чоловік., 104 жінок; б) посполитих черкасів 290 чоловік., 218 жінок; в) працівників 6 чоловік., 2 жінки; г) богаделенних 10 чоловік., 4 жінки. Потім було парафіян:

• 1770—419 чоловік., 407 жінок;
• 1790 рік — 407 чоловік., 408 жінок;
• 1810—429 чоловік., 426 жінок;
• 1830 рік — 468 чоловік., 465 жінок;
• 1850 рік — 520 чоловік., 537 жінок.

Станом на 1897 рік у селі мешкало 1 340 осіб (654 чоловічої, та 686 жіночої статі)[7].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1 671 особи[8].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 558 осіб, з яких 225 чоловіків та 333 жінки[9].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 422 особи[10].

• Братська могила радянських воїнів.
• Пам'ятний знак, присвячений відвоюванню села Радянськими військами під час Другої світової війни[12].
• Пам'ятний знак, присвячений боям червоногвардійських загонів проти німецьких частин в 1918 році під керівництвом тов. Артема[13].

• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Пам'ятний знак, присвячений визволенню села радянськими військами під час Другої світової війни
• 
  Пам'ятний знак, присвячений боям червоногвардійських загонів проти німецьких частин в квітні 1918 року під керівництвом тов. Артема

Слобода Костянтинівка на мапі Харківського повіту Харківського намісництва (1787 рік). Розташоване у південній частині повіту

Мапа Зміївського повіту (1887 рік). Розташовання у північносхідній частині повіту

Не зважаючи на невеликий розмір село (раніше слобода) ділиться на декілька історичних районів:

• Висранка — раніше околиця села, присілки;
• Комарівка — центральна частина села. В наш час, вулиця Леніну;
• Костине — район на краю села. Цікаво, що дана назва району збігається з назвою села. Вздовж нього проходить газова магістраль;
• Ліски — низинна частина села. Коло ставка у центрі села. Переходить в урочище Красне;
• Нахалівка — частина села, відносно недавньої забудови в 60-ті роки XX ст. Розташовано по краю села, починається за кладовищем;
• Новоселівка — район села на краю села. Виходить на ставок, на третьої гачі на річці Борова. Забудована плановими будинками наприкінці 80-х років XX ст. Була заселена переселенцями;
• Село — нагірна частина села. Серединою його є Братська могила радянських воїнів, полеглих у Другу світову війну;
• Ферма — колишня колгоспна ферма. Декілька відокремлена від основного масиву села, розташована у східній частині.

Село розташоване у степній частині району. Але навколо, є декілька мальовничих урочищ. Вздовж краю села, протікає річка Борова. Її в чотирьох місцях загачено, утворивши мальовничі ставки. На їхніх берегах, створені умови для культурного відпочинку, та рибальства.

• Ведмеже — урочище вздовж ставка на четвертій гачі на річці Борова, на південь від села;
• Гаряче — урочище, розташоване, коло четвертої гачі річки Борова. Південніше від урочища Ведмежого. За ним починаються ліс Малий Бір. Через греблю іде шлях на села Миргороди та Островерхівку;
• Красне — урочище. Змикається з районом села «Ліски»;
• Маджарине — урочище на північний захід від села. Вздовж його протікає річка Борова. Там бере початок ставок, коло другої гачі на річці;
• Нечипурчене — невеличке урочище, вздовж ярків. Починається за «Фермою»;
• Спільне — урочище на північний захід від села, північніше від урочища Маджарене. Розташоване навколо ставку, на першій гачі, на річці Борова;
• Товсте — урочище. Розташовано вздовж ярів, починається за урочищем Нечепурчиним, від якого відокремлено невеликою степною частиною.

• 
  Краєвид села, дивлячись на частину села — Костене.
• 
  Ставок на четвертій гачі річки Борова. На правому березі можна побачити урочище Ведмеже.
• 
  Ставок на третій гачі річки Борова.
• 
  Ставок на другій гачі річки Борова. На протилежному березі ставку можливо побачити урочище Маджарене.

Дмитро Андрійович Донець-Захаржевський

• Основою колекції комах і мінералів Харківського музею природи, стала особиста колекція Дмитра Андрійовича Донець-Захаржевського. Більшість її експонатів були зібрані в околицях села.
• Оскільки Різдвяно-Богородичний храм, що розташовувався в селі був знищений в 1963 році, то і більшість могил що знаходилися в його межах були знищені теж, родовий склеп був замурований. Єдиний надгробок зберігся з дореволюційного періоду, і тепер знаходиться на території сільського кладовища.

• 
  Надгробок
• 
  В такому стані зараз знаходиться могила

• Згідно з «Історико-статистичного опису Харківської єпархії» (Філарет) в Костянтинівській Різдвяно-Богородичній церкві знаходилася чудодійна ікона Казанської Божої Матері. Після того як функціонування церкви було припинено в 1930-ті роки, все церковне начиння, так само й ікона Казанської Божої Матері, безслідно зникли.
• 13 вересня 2014 року, була освячена нова Різдвяно-Богородицька церква. Вона є приємницькою, до старої (зруйновної у 1963 року) церкви. Розташована у колишньому сільському клубі. На місці старої церкви, розташована сільська загальноосвітня Костянтівська школа.
• На в'їзді до села, можна побачити, дещо дивний дорожній знак. Він несе на собі інше найменування села (Константівка).

• 
  Світлина зроблена при виїзді із села

• У селі Соколове з оборотного боку стіни Меморіалу загиблим односельцям, зображена мапа Битви біля села Соколове (березень 1943), де серед іншого присутнє село Костянтівка. Слід зауважити, що село на мапі фігурує під назвою «Константинівка»

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область

• Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
• Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
• Саяний М. І. Зміївщина-Слобожанщини перлина — Харків: вид. «Кроссроуд», 2009. —288 с. ISBN 978-966-8759-66-6
• Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
• Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — С. 249 – 403с.(рос. дореф.)
• Природа и население Слободской Украины. Харьковская губерния,(репринтное издаине). Под ред. проф. В.И. Талиева. — Х. : Издательство САГА, 2007. — С. 326 - 346. — ISBN 978-966-2918-26-7.(рос.)
• Дьяченко Н.Т. Историко-революционные памятники Харьковщины: Очерки/Н.Т.Дьяченко, Т.М.Борисова, М.В.Уманский.-3-е узд., испр. и доп. — Х : Прапор, 1983. — 216 с.(рос.)

• Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967
• Погода в селі Костянтівка
• Сайт Верховної ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}