Дорліак Ніна Львівна

Ни́на Львоівна Дорлиа́к (7 липня 1908, Санкт-Петербург — 17 травня 1998, Москва) — російська радянська камерна і оперна співачка (сопрано), педагог. Народна артистка СРСР (02.07.1990).[1]

Дорліак Ніна Львівна
Основна інформація
Дата народження 7 липня 1908(1908-07-07)
Місце народження Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті 17 травня 1998(1998-05-17) (89 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія, СРСР і Росія
Професії співачка, оперна співачка, музична педагогиня
Освіта Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Співацький голос сопрано
Нагороди

Біографія

Народилася в сім'ї з французьким, англійським та німецьким корінням.[2]

У дитинстві навчалася в німецький гімназії св. Петра (Петришуле) у Санкт-Петербурге. Первісну музичну освіту отримала у своєї матері К. Н. Дорліак.

У 1932 закінчила Московську консерваторию по класу К. Н. Дорліак. У 1935 закінчила аспірантуру консерватории також під керуванням матері.

У 1933—1935 співала в Оперній студії Московської консерватории партії Мімі («Богема» Дж. Пуччині), Сюзанни і Керубіно («Весілля Фигаро» У. Моцарта).

З 1935 року виступала в концертах, зокрема, в ансамблі з С. Т. Рихтером (з 1943), котрий згодом став її чоловіком.

У 1930—1940-ві рр. з певицей виступали піаністи-солісти К. Н. Ігумнов, О. Б. Гольденвейзер, М. В. Юдіна, М. І. Грінберг. Не одноразово співала в концертах органіста А. Ф. Гедике.

У концертний репертуар входили романси й забуті оперний арії російських і західноєвропейських композиторів, вокальна лірика радянський авторів (часто була першої виконавицею). Вперше виконала ряд камерних творів С. С. Прокофьева і Д. Д. Шостаковича (вокальний цикл «З єврейської народної поезії» (1948—1955)).

Гастролювала за кордоном: Чехословакія, Китай, Угорщина, Болгарія, Румунія.

У 1961 покинула сцену.

Від 1935 вела педагогічну роботу в Московській консерваторії (з 1947 — професор).

Серед учнів — Т. Ф. Тугаринова, Г. А. Писаренко, А. Є. Ильина, А. Ф. Гай, В. І. Зарубін, Є. П. Брильова, Р. Г. Кадиров, Е. З. Курмангалієв, А. А. Науменко, Н. І. Бурнашева, М. А. Суханкина, Я. Іванилова, Є. Кичигіна, О. Усов, А. Соболєва, Т. Черкасова, А. Аблабердиєва та ін.

Квартиру Ріхтерів у Москві на Великій Бронной вулиці у домі 2/6 певица заповіла Державному музею образотворчіх мистецтв ім. Пушкіна.

Померла 17 травня 1998 року у Москве, не переживши чоловіка й на рік. Похована на Новодівичому цвинтарі поруч із матір'ю та братом.

Сім'я
  • Батько — Лев Фабіанович Дорліак (1875—1914), фінансист, на протязі банатьох років був особовим секретарем міністра фінансов В. М. Коковцова.
  • Мати — Ксенія Миколаївна Дорліак (урожд. Фелейзен) (1881/1882—1945), фрейліна двора Марії Фёдоровни, згодом радянська оперна артистка (меццо-сопрано), вокальний педагог, музичний і суспільний діяч. Після смерті чоловіка покинула сцену, але з 1920 року відновила виступи. Доктор мистецтвознавства (1941). Заслужений діяч мистецтв РСФСР (1944).
  • Чоловік — Святослав Теофілович Ріхтер (1915—1997), піаніст. Народний артист СРСР (1961). Aвтор і кінокритик Инга Каретникова у своїх мемуарах вказує на те, шлюб мав фіктивный характер.[3]
  • Брат — Дмитро Львович Дорліак (1912—1938), актор.
  • Племінник — Дмитро Дмитрович Дорліак (1937—2018), актор. Після смерті батька з годовалого віку виховувався Ніною Львівною. Останні роки жив у Франції.

Нагороди і звання

Пам'ять

Примітки
  1. Указ Президента СССР от 2 июля 1990 г. N 337 «О присвоении почетного звания „Народный артист СССР“ тов. Дорлиак Н. Л.»
  2. Биография Нины Львовны Дорлиак
  3. Из мемуаров Каретниковой: Все знали, что Рихтер гомосексуал, но он и Дорлиак были расписаны. Для властей она была его женой. gordonua.com. 17 жовтня 2015. Процитовано 18 жовтня 2015.
  4. ДОРЛИАК в энциклопедии музыки
  5. Мемориальная квартира Святослава Рихтера | Квартира | Кабинет Нины Дорлиак

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.