Дормілон
Дорміло́н[2] (Muscisaxicola) — рід горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Представники цього роду мешкають в Південній Америці.
? Дормілон | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Дормілон блідий (Muscisaxicola rufivertex) | ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Види | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Опис
Дормілони — це невеликі, стрункі птахи, довжина яких становить от 16,5 до 21,5 см. Плямистодзьобий дормілон дещо дрібніший, його середня довжина становить 13-15 см. Дормілони мають тонкі, темні дзьоби, довгі, загострені крила і довгі лапи. Вони мають переважно сіре або сірувато-коричневе забарвлення верхньої частини тіла і білувате нижньої, над очима у багатьох видів є світлі "брови", світлі смуги між дзьобом і очима або руді плями на тімені. Крила дормілонів зазвичай буруваті або коричнюваті, хвіст чорний, крайні стернові пера часто мають білі края. Білішість дормілонів мешкають в Андах, на високогірних луках пуна і парамо. Деякі види віддають перевагу заростям поблизу води або скелястим схилам. Деякі види, що мешкають на півдні континенту, є мігруючими. Дормілони живляться комахами та іншими безхребетними. Вони шукають здобич на землі, або ловлять в польоті. Гніздо чашоподібне, робиться з гілочок і трави. Дормілони гніздяться в норах або розщелинах серед скель і каміння. Під час сезону розмноження самці виконують демонстраційні польоти[3].
Таксономія і систематика
Молекулярно-генетичне дослідження, проведене Телло та іншими в 2009 році дозволило дослідникам краще зрозуміти філогенію родини тиранових. Згідно із запропонованою ними класифікацією, рід Дормілон (Muscisaxicola) належить до родини тиранових (Tyrannidae), підродини Віюдитиних (Fluvicolinae) і триби Монжитових (Xolmiini). До цієї триби систематики відносять також роди Негрито (Lessonia), Смолик (Hymenops), Ада (Knipolegus), Сатрапа (Satrapa), Монжита (Xolmis), Сивоголовий кіптявник (Cnemarchus), Гохо (Agriornis), Пепоаза (Neoxolmis) і Кіптявник (Myiotheretes)[4].
Дослідження мітохондріальної ДНК, результати якого були опубліковані у 2000 році, показали, що малий (M. fluviatilis) і плямостодзьобий дормілони (M. maculirostris) відрізняються від інших дормілонів, тоді як інші види становлять монофілітичну групу, розділену на дві клади: одна з них включає види M. griseus, M. juninensis, M. cinereus, M. albifrons, M. flavinucha, і M. rufivertex, а друга — M. maclovianus, M. albilora, M. alpinus, M. capistratus, і M. frontalis. Представники першої клади мешкають на півночі Анд, а представники другої — на півдні[5].
Молекулярно-генетичне дослідження, результати якого були опубліковані у 2020 році, показало, що малі дормілони є генетично ближчими до роду Сатрапа (Satrapa), ніж до інших дормілонів[6]. За результатами цього дослідження малих дормілонів було переведено до нового монотипового роду Syrtidicola[7].
Види
Виділяють дванадцять видів:[8]
- Дормілон плямистодзьобий (Muscisaxicola maculirostris)
- Дормілон білолобий (Muscisaxicola albifrons)
- Дормілон жовтоголовий (Muscisaxicola flavinucha)
- Дормілон скельний (Muscisaxicola alpinus)
- Дормілон попелястий (Muscisaxicola griseus)
- Дормілон сірий (Muscisaxicola cinereus)
- Дормілон блідий (Muscisaxicola rufivertex)
- Дормілон масковий (Muscisaxicola maclovianus)
- Дормілон білобровий (Muscisaxicola albilora)
- Дормілон рудочеревий (Muscisaxicola capistratus)
- Дормілон рудоголовий (Muscisaxicola juninensis)
- Дормілон чорнолобий (Muscisaxicola frontalis)
Етимологія
Наукова назва роду Muscisaxicola походить від сполучення наукових назв родів Мухоловка (Muscicapa Brisson, 1760) і Трав'янка (Saxicola Bechstein, 1802).[9]
Примітки
- A. d’Orbigny & F. de Lafresnaye. Synopsis avium. „Magasin de Zoologie”. 7, s. 65, 1837 '.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- J. Fitzpatrick, J. Bates, K. Bostwick, I. Caballero, B. Clock, A. Farnsworth, P. Hosner, L. Joseph, G. Langham, D. Lebbin, J. Mobley, M. Robbins, E. Scholes, J. Tello, B. Walther & K. Zimmer: Family Tyrannidae (Tyrant-flycatchers). W: J. del Hoyo, A. Elliott & D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 9: Cotingas to Pipits and Wagtails. Barcelona: Lynx Edicions, 2004, ss. 309-312. ISBN 84-87334-69-5. '
- Tello, J.G.; Moyle, R.G.; Marchese, D.J.; Cracraft, J. (2009). Phylogeny and phylogenetic classification of the tyrant flycatchers, cotingas, manakins, and their allies (Aves: Tyrannides). Cladistics 25 (5): 429–467. doi:10.1111/j.1096-0031.2009.00254.x.
- Chesser, R. Terry (2000). Evolution in the High Andes: the Phylogenetics of Muscisaxicola Ground-Tyrants. Molecular Phylogenetics and Evolution 15 (3): 369–380. PMID 10860646. doi:10.1006/mpev.1999.0774. Архів оригіналу за 9 червня 2007. Процитовано 17 липня 2007.
- Chesser, R.T.; Harvey, M.H.; Brumfield, R.T.; Derryberry, E.P. (2020). A revised classification of the Xolmiini (Aves: Tyrannidae: Fluvicolinae), including a new genus for Muscisaxicola fluviatilis. Proceedings of the Biological Society of Washington 133 (1): 35–48. doi:10.2988/20-00005.
- South American Classification Committee (2007) A classification of the bird species of South America, part 8 Архівовано 2007-06-25 у Wayback Machine.. citing David N. & Gosselin M. (2002). The grammatical gender of avian genera. Bulletin of the British Ornithologists' Club 122: 257–282.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 січня 2022.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 262. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter & Beadle, David (2003) Field Guide to the Birds of Chile, Christopher Helm, London
- Vuilleumier, François (1994) Nesting, behavior, distribution and speciation of Patagonian and Andean ground tyrants (Myiotheretes, Xolmis, Neoxolmis, Agriornis and Muscisaxicola), Ornitologia Neotropical, 5: 1–55