Доценко Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Доце́нко (25 серпня 1897[1], Полтавська губернія — 1941, Краків, Польща) — військовий діяч, історик визвольних змагань, публіцист, підполковник Армії УНР. У 1919—1922 роках — осавул, ад'ютант головного отамана Симона Петлюри.
| Доценко Олександр Сергійович | |
|---|---|
 Олександр Доценко | |
| Народження |
25 серпня 1897 с. Семеренки, нині (Миргородського району Полтавської області), Полтавська губернія  Російська імперія |
| Смерть |
7 червня 1941 (43 роки) Краків, Генерал-губернаторство, .svg.png.webp){kind=small} Третій Рейх |
| Поховання | Краків |
| Країна |
 УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Звання |
 Підпоручик Підполковник |
.jpg.webp)
Біографія
Народився на Полтавщині. Навесні 1915-го р. закінчив Сорочинську семінарію, згодом — Віленське військове училище, яке в 1915 р. евакуйоване до Полтави. У складі 107-го піхотного Троїцького полку брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — підпоручник.
З 15 грудня 1918 р. — старшина для доручень при Головному Отамані С. Петлюрі. У 1919—1922 рр. — особистий ад'ютант Головного Отамана С. Петлюри.
1923—1924 рр. у Львові видав два томи збірника документів «Літопис української революції», а згодом у Варшаві також книгу «Зимовий похід 6.12.1919— 6.05.1920» (1935). Помер у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі.
Примітки
- Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник /Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — 382 с. Стор.149-150
Джерела та література
- Білокінь С. І. Доценко Олександр Сергійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Доценко Олександер // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 2. — С. 586.
- Білокінь С. І. Доценко Олександр // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 457—458.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Майстренко Іван. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. — Едмонтон, 1985. — С. 14.
- Ротач П. Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції. Корот. біобібліогр. покажч. — Полтава: Верстка, 1998. — С. 50.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- С. І. Білокінь. Доценко Олександр Сергійович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.. Процитовано 04.11.20108.
Посилання
- Доценко Олександр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Олександр Доценко на history.org.ua
- Коваленко Сергій. Доценко Олександр/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Гордіїв вузол української нації: Чому УНР і галицькі лідери не змогли захистити восени 1919 року державну самостійність України
- Доценко О. Зимовий похiд (6 XII-6 V.1920) / Олександер. Доценко. – Варшава : б. в., 1932. – 239 с. – (Серiя iсторична ; кн. 1).
- Доценко О. Літопис української революції : матеріяли й документи до історії укр. революції. Т. 2, кн. 4 : 1917-1922, 1923 / Олександер Доценко. — Київ ; Львів : б. в., 1923. — 362, 2 с.
- Доценко О. Літопис української революції : матеріяли й документи до історії укр. революції. Т. 2, кн. 5 : 1917-1923 / Олександер Доценко. — Львів : б. в., 1924. — 398, II с.