Дроздовський Гордій Іванович

Горді́й Іва́нович Дроздо́вський (*3 січня (15 січня) 1835(18350115), Полтавська губернія, Російська імперія  11 січня (24 січня) 1908, Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія) офіцер Російської імператорської армії XIX ст., генерал-майор у відставці, учасник Севастопольської оборони, викладач військової справи, другий командир (1892-1895) 168-го піхотного резервного Острозького полку (з 1 січня 1898 — 167-й піхотний Острозький полк)[1].

Гордій Іванович Дроздовський
Гордѣй Ивановичъ Дроздовскій
Надгробок на могилі генерал-майора Гордія Дроздовського на Петропавлівському кладовищі. Чернігів.
Народження 3 січня (15 січня) 1835(1835-01-15)
Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 11 січня (24 січня) 1908(1908-01-24) (73 роки)
Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Поховання Петропавлівське кладовище (Чернігів)
Країна Російська імперія
Приналежність Російська імператорська армія
Рід військ Піхота
Роки служби 1855-1895
Звання
Командування 168-й піхотний резервний Острозький полк (167-й піхотний Острозький полк)
Війни / битви
Титул спадковий дворянин
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Знак Червоного Хреста

Життєпис

Народився 3 січня (15 січня) 1835(18350115) року в родині колезького секретаря (згодом титулярного радника, з 1863 спадкового дворянина) Івана Івановича та Ольги Яківни Дроздовських. Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук.

Початок служби та участь у Кримській війні

2 листопада 1854 року надано офіцерське звання. Прикомандирований до резервного батальйону єгерського Тарутинського полку. 25 березня 1855 року переведений у резервний Єгерський полк 17-ї піхотної дивізії.

3 квітня 1855 року переведений у 46-й піхотний Дніпровський полк, у складі якого того ж дня прибув до Криму для участі в Східній війні. Перебував у Севастопольському гарнізоні. 4 серпня 1855 року був учасником бою на Чорній річці, 24 серпня — бою на північних рубежах оборони Севастополя (всього брав участь у захисті міста протягом 59 днів, за що до вислуги йому було додано 1 рік, 9 місяців і 19 днів).

За хоробрість, виявлену в боях, 22 вересня 1855 року був підвищений до прапорщика. На фронті перебував до 20 березня 1856 року, коли стало відомо про підписання Паризького миру.

Повоєнна діяльність

4 червня 1859 року підвищений до підпоручника, а 4 червня 1862 — до поручника. У січні 1863 року призначений черговим офіцером до корпусного юнкерського училища в Павловську, восени — знову переведений до 46-го піхотного Дніпровського полку (12 дивізія).

27 січня 1864 року призначений полковим ад'ютантом, а 31 січня 1865 року за бездоганну службу нагороджений орденом Святого Станіслава III-го ступеня (за клопотанням від 9 листопада 1863).

27 квітня 1866 року вінчається з Надією Миколаївною Діріною.

11 січня 1868 року підвищений до штабс-капітана, а 20 січня 1871 року отримує чин капітана, тоді ж, у серпні, призначений командиром роти до Київського піхотного юнкерського училища.

31 травня 1874 року отримує чин майора; 15 травня 1883 року зведений у підполковники і переведений у 46-й піхотний Дніпровський полк.

У квітні 1884 року прикомандирований до 48-го піхотного Одеського полку для командування батальйоном (затверджений на посаді в січні 1885), а в листопаді — переведений туди на службу.

У 1886 році наказом по Київському військовому округу призначений тимчасовим членом Київського військово-окружного суду.

19 жовтня 1887 року за 1500 рублів викупив для родини в брата маєток у Полтавській губернії та земельні ділянки біля Прилук загальною площею 12 десятин.

22 листопада 1890 року відбув до Ковно для командування новосформованим 3-м фортечним Ковенським батальйоном. 7 січня 1891 року підвищений до чину полковника з одночасним затвердженням на посту командира Ковенського батальйону.

1 грудня 1892 року отримує останнє призначення — командиром 168-го піхотного резервного Острозького полку.

У 1895 році переводить полк на квартирування до Чернігова. Того ж року виходить у відставку в чині генерал-майора.

Останні роки проживав у Чернігові разом з донькою Юлією. Помер 11 січня (24 січня) 1908 року від туберкульозу легень, похований на Петропавлівському кладовищі.

Опис похорону генерал-майора Г. І. Дроздовського[2]

...полк поставився до смерті свого колишнього командира та його осиротілої родини, як і сподіватися не можна було. [...] Солдати до останньої секунди служили йому. Вони несли його на руках до кладовища, катафалк їхав лише для вигляду, солдати опустили його і до могили. Від квартири до церкви офіцери виявили бажання самі нести його на руках. Всі офіцери на чолі з командиром були присутні на похороні. У похованні брав участь й полковий священик Соколовський... [...] ...виявивши дуже багато уваги й співчуття. [...] ...останні почесті... [...] ...були віддані такі, яких цілковито заслужила ця ідеально чесна та благородна людина.
Оригінальний текст (рос.)
...полк отнесся к смерти своего бывшего командира и его осиротевшей семье, как и предполагать нельзя было. [...] Солдаты до последней секунды служили ему. Они несли его на руках до кладбища, катафалка ехала только для виду, солдаты опустили его и в могилу. Из квартиры до церкви офицеры пожелали сами нести его на руках. Все офицеры во главе с командиром присутствовали на погребении. В похоронах участвовал и полковой священник Соколовский... [...] ...оказавший очень много внимания и участия. [...] ...последняя честь... [...] ...была отдана такая, какую вполне заслужил этот идеально честный и благородный человек.

Родина

  • дружина Надія Миколаївна (1844—1893);
  • донька Юлія (1866—1922; сестра милосердя, кавалер Срібної медалі за участь у Російсько-японській війні);
  • донька Уляна (1869—1921);
  • донька Марія (1870-?);
  • донька Євгенія (1873-?);
  • син Михайло (1881—1919; Генерального штабу генерал-майор, Георгіївський кавалер, один із керівників Білого руху на півдні Росії).

Нагороди

Пам'ять

Примітки та посилання

Література

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.