Дружба (Тернопіль)

Давня історична назва цієї місцевості, що тепер є мікрорайоном «Дружба» — Загребелля. Такий топонім з'являється, вочевидь, у 50-х рр. XVI ст., коли в місті постав замок на березі ставу і споруджено греблю. У польській історіографії він йменувався «Zagrobla» чи «Zagrobela». Урочище Загребелля дало назву селу, що виросло на правому березі Серету і приєднане до Тернополя 1 січня 1926 р.[1]

А в мікрорайон «Дружба» територію перейменовано в радянський час. Це була типова назва для частин міст у СРСР, що означала братерство радянських народів та інтернаціоналізм. Мікротопонім і ойконім «Загребелля» зберігся у назві регіонального ландшафтного парку.

Упродовж ХVІ — XVII століть Загребелля — відносно малозаселена територія. Втім, Львівський тракт (збігається із сучасною вул. Львівською, простягався далі по сучасній Руській) вже тоді має чимале транзитне значення, адже Тернопіль зростає саме як ремісничо-торговельний центр. На ньому збудована кам'яна друга брама міста. Не втратив Львівський шлях своєї ролі в Австрійській та Австро-Угорській імперії. Як зазначають письмові джерела, лише дві центральні вулиці Тернополя — Львівська і Міцкевича — були міського типу, решта 80 — вузькі, без твердого покриття, завалені сміттям.

Радянські історики наголошували, що саме цією дорогою у 1901—1903 роках через Тернопіль зі Львова проходив головний шлях транспортування газети «Іскра». Звідси шлях проходив до Збаражу, Теофіполя, Гусятина і в Росію. За неповними даними через місто за 3 роки пройшло понад 90 пудів літератури.

Загребелля зазнало значних руйнувань після Першої та Другої світових воєн, 85% будівель лежало в руїнах.[2] Зі встановленням радянської влади у місті почалася активна розбудова житлового масиву.

Географічно село Загребелля простягалося вздовж сучасної вулиці Мазепи та Львівської, на півночі межувало з Кутківцями, з півдня височіла Петриківська гора, а перед нею простягався яр. Під час будівництва житлового масиву яр засипали. На цьому місці — вулиця Миру. А на Петриківській горі, де ще у післявоєнні роки була чинбарня, виросли дружбівські новобудови.[3]

Першими розбудували сучасні вулиці Дружби, Мазепи. Далі на черзі була вулиця Миру. Потім почалося будівництво вулиці Карпенка.

У 1969 році педагогічний інститут перевели з Кременця у Тернопіль. Відтак, з початку 70-х почалася активна розбудова студентського містечка педуніверситету. Приблизно у той же час починається і розбудова студентського містечка Тернопільського національного економічного університету.

Післявоєнна розбудова масиву «Дружба» відбувалася не так вже й швидко як це здається. Так, до кінця 50-х років міст на греблі був дерев’яний. А від греблі і аж до Середньої церкви (Церква Різдва Христового, що на вул. Руській) тягнувся бульвар. Під час будівництва тролейбусної лінії бульвар ліквідували, так само і ліквідували дерев’яний міст на греблі, його замінили на сучасний (міст біля «Маяка»).

У грудні 1975 року в Тернополі запустили перший тролейбус. Втім, регулярні маршрути тролейбуси почали здійснювати у 1976 році. Перші тролейбусні маршрути з’єднували центральну частину міста із масивом «Дружба».

Пік розбудови мікрорайону «Дружба» припадає якраз на середину 1970-х років. У цей час активно зводили житлові багатоповерхівки, прокладали дороги, тролейбусні лінії тощо.

Наприкінці 70-х на місці болота і торфових розробок почали зводити гідропарку «Топільче». Першу чергу гідропарку відкрили тільки у 1983 році.[4]

У роки незалежності «Дружба» активно розбудовується у західному та південному напрямках. Міська влада планує тут створити новий мікрорайон з розвиненою інфраструктурою[2].

Виші:

• Західноукраїнський національний університет
• Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
• Тернопільський комерційний інститут

Школи:

• Тернопільська школа-колегім Патріарха Йосифа Сліпого
• Тернопільська спеціалізована школа № 7
• Тернопільська загальноосвітня школа-економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич
• Тернопільська загальноосвітня школа № 16 імені Володимира Левицького

• Мирослав Луцишин (1908—1943) — наймолодший вояк Першої світової війни, народився в селі Загребелля на вул. Болотній, 19.