Дубровіна Любов Андріївна

Дубровіна Любов Андріївна
Народилася	30 вересня 1950 (71 рік); Шадринськ, Курганська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	історикиня, бібліотекарка, редакторка, джерелознавець
Alma mater	Волгоградський державний педагогічний інститут ім. М. С. Серафимовичаd
Галузь	history of the bookd, джерелознавство і Бібліофілія
Заклад	Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Посада	генеральний директор
Звання	член-кореспондент НАН України, професор
Ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Sergey Kashtanovd
Членство	НАН України
Відома завдяки:	дослідженням з кодикології, джерелознавства, історії бібліотечної справи
Нагороди	;

Дубро́віна Любо́в Андрі́ївна (30 вересня 1950, Шадринськ, Курганська область, Росія) — джерелознавець, книгознавець, документознавець, архівознавець, історик бібліотечної справи, доктор історичних наук (1993), професор (1996), член-кореспондент Національної академії наук України (2006), заслужений діяч науки і техніки України (2004), генеральний директор Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ; з 7 листопада 2018)[1].

Життєпис

1950, 30 вересня — народилася у місті Шадринськ Курганської області, РРФСР, СРСР.
1972 — закінчила історико-філологічний факультет Волгоградського державного педагогічного інституту ім. М. С. Серафимовича.
1974—1977 — аспірант сектору феодалізму Інституту історії СРСР АН СРСР.
- 1977 — здобула вчений ступінь кандидата історичних наук, захистивши дисертацію на тему «Казанський літописець: історико-текстологічне дослідження» (науковий керівник — Сергій Каштанов).
1977—1981 — у Марійському науково-дослідному інституті мови, літератури, історії та археології: молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач сектором історії.
1981—1984 — у Київському обласному архіві: археограф, завідувач відділу використання інформації та публікації документів.
1984 — по т. ч. — у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського: старший науковий співробітник, завідувач відділу рукописів, директор Інституту рукопису (1992—2018).
- 1993 — здобула вчений ступінь доктора історичних наук, захистивши в Інституті історії України дисертацію на тему «Кодикологія та кодикографія як спеціальні історичні дисципліни в дослідженнях історії української книги».
- 1996 — отримала наукове звання професора зі спеціальності «Книгознавство, бібліографознавство, бібліотекознавство».
- 2006 — обрана членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю «Архівознавство, документознавство».
- 2018, 7 листопада — шляхом таємного голосування членів трудового колективу обрана генеральним директором Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Наукова та громадська діяльність

Член-кореспондент НАН України Любов Дубровіна:

є фундатором української кодикологічної школи, науковим керівником та консультантом понад 30 докторських та кандидатських дисертацій.
займається розробкою методології та методів архівознавства, історичного документознавства, кодикології та кодикографії, камеральної та едиційної археографії, історичного книгознавства;
досліджує питання історії слов’янської рукописної книги;
розвиває кодикологічні засади дослідження рукописно-книжної спадщини, камеральної археографії та кодикографії рукописних пам’яток, текстології пам’яток середньовічної слов’янської писемності;
сприяє створенню електронних ресурсів на базі унікальних книжкових пам’яток, рукописних та книжкових колекцій і зібрань НБУВ, а також виданню рукописних писемних пам’яток;
розробляє методичні засади наукового опису книжних джерел, колекцій, зібрань, бібліотек;
очолює створення комплексних архівних та рукописних довідників нового покоління;
є автором, укладачем та науковим редактором понад 250 наукових публікацій, присвячених історії бібліотечної справи в Україні, зокрема – історії НБУВ, історії розвитку академічної науки, біографічним дослідженням життя та діяльності вчених, котрі зробили внесок у розвиток архівної і бібліотечної справи, дослідженню рукописної спадщини;
входить до складу Спілки архівістів України, Міжнародної асоціації україністів, Міжнародного товариства «Український історик», редакційно-видавничої ради Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського;
є засновником та відповідальним редактором періодичного збірника наукових праць «Рукописна та книжкова спадщина України» (з 1993), заступником головного редактора журналу «Бібліотечний вісник» та часопису «Наукові праці НБУВ», членом редколегій збірок «Студії з архівної справи та документознавства», «Український археографічний щорічник» тощо.

Відзнаки

Орден «За заслуги» III ступеня (2020)[2].
Заслужений діяч науки і техніки України (2004).
Премія НАН України ім. Миколи Костомарова (1996).
Премія НАН України за найкращі історичні дослідження, присвячені вивченню подій німецько-радянської війни 1941–1945 (2005).
Премія Державного комітету архівів України ім. Василя Веретеннікова (2000).

Вибрана бібліографія

1988

Грецькі рукописи з фондів ЦНБ АН УРСР у Києві [грец., у співавт.]. – Афіни, 1988. – 23 с.

1989

История о Казанском царстве (Казанский летописец): Списки и классификация текстов. – К., 1989. – 192 с.
Рукапісная кніга XVI ст. у фондах аддзела рукапісаў ЦНБ АН УССР // Спадчына Скарыны: Зб. мат. першых скарынаўскіх чытанняў (1986). – Мінск, 1989. – С. 216–222.

1992

Кодикографія української та східнослов’янської рукописної книги і кодикологічна модель структури формалізованого опису рукопису [у співавторстві]. – К., 1992. – 153 с.
Кодикологія української рукописної книги. – К., 1992. – 262 с.

1993

Кодикологія української книги XV–XVIII ст.: об’єкт та проблеми археографічного опису // Слов’янська писемність і розвиток духовної культури: Збірник матеріалів. – К., 1993.

1995

Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1918–1941 [у співавторстві]. – К., 1995. – 337 с.
Рукописна книга як історико-культурне джерело та її джерелознавче вивчення // Історія українського середньовіччя: Козацька доба: Збірник наукових праць: У 2-х ч. – Ч. 1. – К., 1995. – С. 152–161.

1998

Архівознавство: Підручник для студентів історичних факультетів вузів [у співавторстві]. – К., 1998. – 316 с.
Видатні вчені Національної Академії наук України: Особові архівні та рукописні фонди академіків і членів-кореспондентів у Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського (1918–1998): Путівник [у співавторстві]. – К., 1998. – 307 с.
М. П. Василенко та В. І. Вернадський як фундатори Національної бібліотеки Української держави // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань (1917–1921 рр.). – К., 1998. – С. 185–198.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського в 1918–1998 рр.: основні етапи розвитку // Бібліотечний вісник. – 1998. – №5. – С. 5–18.

1999

Гнат Житецький як засновник та перший керівник відділу рукописів Всенародної бібліотеки України (1918–1929) // Вісник Харківської державної академії культури. – Вип. 1. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика. – 1999. – С. 111–119.
Житецький Гнат Павлович // Українські архівісти: Біобібліографічний довідник. – К., 1999. – Вип. 1. XIX ст. – 1930-ті рр. – С. 140–143.
Олена Апанович – історик, археограф, публіціст: Вступна стаття // Олена Михайлівна Апанович: Біобліографічний покажчик (До 80-річчя від дня народження і 55-річчя наукової діяльності). – K., 1999.

2000

Кодикографія у системі кодикологічного аналізу рукописної книги: до змісту поняття // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Збірник наукових праць та спогадів. – Вип. 4, ч. 2. – К., 2000. – С. 307–322.
Фонди бібліотеки Академії наук УРСР та її філій у кінці 1943 – на початку 1948 рр.: перерозподіл між бібліотеками, установами, приватними особами // Библиотечное дело и краеведение: Сборник научных трудов. – Вып. 2. – К. – Симферополь, 2000. – С. 27–40.

2001

Археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія [у співавторстві з Л. А. Гнатенко] // Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. мови [та ін.]; [наук. ред. В. В. Німчук ; редкол.: О. С. Онищенко (голова) та ін.]. – К., 2001. – С. 74–104. — ISBN 966-02-2138-Х.
Бібліотеки Києва в період нацистської окупації (1941–1943) [у співавторстві] // Бібліотечний вісник. – 2001. – №3. – С. 2–18.
Звіти про діяльність Крайової бібліотеки Рейхскомісаріату України як джерело з історії бібліотек і долі бібліотечних фондів у період нацистської окупації Києва (1941–1943 рр.) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Збірник наукових праць та спогадів. – № 6, ч. 2. – К., 2001. – С. 6–24.
Фонд «Рейхскомісара України (1941–1944)» у ЦДАВО України: огляд документів з історії бібліотек періоду нацистської окупації Києва // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Студії на пошану Руслана Пирога: Міжвідомчий збірник наукових праць. – Вип. 4. – К., 2001. – С. 408–427.

2002

Доля бібліотеки Оссоленіум в історії України та Польщі у документах 1945–1946 рр.: повертаючись до питань спільної історико-культурної спадщини [у співавторстві] // Бібліотечний вісник. – 2002. – №2. – С. 2–21.
Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. – К., 2002. – 766 с.

2003

Археографія [у співавторстві] // Енциклопедія історії України: У 10-ти тт. – Т. 1. – К., 2003. – С. 131–132.
Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1941–1964 [у співавторстві]. – К., 2003. – 357 с.
Нацистська політика щодо вивезення бібліотечних фондів з окупованих територій у 1941–1944 рр. і формування Східної бібліотеки і Центральної бібліотеки Вищої школи у Німеччині [у співавторстві] // Пам’ятки: Археографічний щорічник. – Т. 4. – К., 2003. – Т. 4. – С. 46–69.

2004

Архів Українського Вільного Університету в Мюнхені: попередній огляд фондів [у співавторстві] // Архіви України. – 2004. – № 4–6. – С. 84–93.
Бібліотеки Києва під час нацистської окупації України (1941–1944) // Анотований покажчик архівних документів. Документальна публікація архівних джерел [Укладач, у співавторстві]. – К., 2004. – С. 171–778.
Дослідження з археографії та архівознавства в діяльності Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1992–2004 рр.) // Студії з архівної справи та документознавства. – Т. 12. – К., 2004. – С. 65–73.
Дослідження історії переміщення книжкової культурної спадщини України в період Другої світової війни [у співавторстві] // Бібліотеки Києва під час нацистської окупації України (1941–1944). – К., 2004. – С. 36–58.
Кодикологічні, кодикографічні, палеографічні та археографічні дослідження Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: бібліографічний огляд 1988–2003 рр. // Спеціальні історичні дисципліни. Питання теорії та методики: У 2-х ч. – Ч. 2. – К., 2004. – С. 44–65.

2005

Бібліотечна справа в Україні наприкінці XIX – у 10-х роках XX ст.: стан і основні напрями дослідження [у співавторстві] // Бібліотечний вісник. – 2005. – №2. – С. 3–13.
Бібліотечна справа в Україні XX ст.: 1917–1931 рр. [у співавторстві] // Бібліотечний вісник. – 2005. – №3. – С. 3–16.
Бібліотечна справа в Україні у XX ст.: 30-і – 50-ті роки [у співавторстві] // Бібліотечний вісник. – 2005. – №4. – С. 3–16.

2008

Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1965–1991 [у співавторстві]. – К., 2008. – 373 с.

Див. також

Інститут рукопису НБУВ

Палеографія

Примітки

Література

І. Б. Матяш. Дубровіна Любов Андріївна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Даниленко В. М. Дубровіна Любов Андріївна // Українські історики XX століття: Біобібліогр. довід. Вип. 2, ч. 1 / НАН України. Інститут історії України. — К.; Л., 2003. — С. 108—109.
Матяш І. Б. Дубровіна Любов Андріївна (1950 р.н.) // Джерелознавство історії України: Довідник. — К., 1998. — С. 169—170.
Дубровіна Любовь Андріївна: [Біогр. дов.] // Хто є хто у видавничій і бібліотечній справі. — К., 1999. — С. 47-48.
Дубровина Любовь Андреевна: [Біогр. дов.] // Кто есть кто в библиотечно-информационной сфере России и СНГ: Справочник. — 4-е доп. изд. — М., 2000. — С. 110—111.
Онищенко О. С. Любов Андріївна Дубровіна — сучасний історик, книгознавець, джерелознавець, діяч бібліотечної та архівної справи // Бібл. вісн. — 2000. — № 5. — С. 16-26. — Список основ. пр. Л. А. Дубровіної: с. 22-26.
Слободяник М. Лідер вітчизняного книгознавства: [До ювілею Л. А. Дубровіної] // Бібл. планета. — К., 2000. — № 3. — С. 29-31.
Дубровина Любовь Андреевна: [Біогр. дов.] // Кто есть кто в библиотечно-информационном мире России и СНГ: Справочник. — 5-е доп. и испр. изд. — М., 2001. — Т. 1. — С. 204.
Онищенко О. Любов Андріївна Дубровіна — сучасний історик, книгознавець, джерелознавець, діяч бібліотечної та архівної справи // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Джерелозн. дисципліни: Міжвід. зб. наук. пр. — К., 2001. — Вип. 3. — С. 371—382.
Дубровіна Любов Андріївна // Жінки — вчені Києва. — К., 2003. — С. 166.
Матяш І. Б. Дубровіна Любов Андріївна // Українські архівісти: Біобібліогр. довід. — К., 2003. — Вип. 3: 1970-1990-ті роки. — С. 69-72.
Матяш І. Б. Дубровіна Любов Андріївна // Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліографічний довідник / Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько, Р. В. Романовський, Л. М. Федорова. Держкомархів України. УНДІАСД. — К., 2007. — С. 209—211. — 752 с.
International Who's Who of Professional and Business Women // American Biographical Institute: Eighth Edition. 2002. — P. 65.
Дубровіна Любов Андріївна // Портрети сучасниць. Вип. 2. — К., 2004. — С. 56.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Дубровіна Любов Андріївна // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

[2] Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»