Дуб великоплодий

листя й жолудь

Це дерево росте повільно, має середню висоту 20–25 м, але може вирости до 30 метрів і більше на кращих місцях. Живе досить довго, досягає 300–400 років; деякі види як задокументовано досягли віку 450 років[4]. Міцний стовбур діаметром 0.6–1.2 м. Кора жовтувато-сіра, блискуча, стає борознистою, грубуватою, темно-коричневою. Гілочки запушені; бруньки голі. Листки 10–15(30) × 5–13 см, довгасті; верхівка округла; основа клиноподібна; 5–9 глибоких часточок; блискуче зелені зверху й сіруваті запушені знизу; ніжки листків 1.5–2.5 см завдовжки. Жолуді завдовжки 2.5–5 см, овальні, запушені на верхівці; ніжка довжиною 1–2 см; чашечка волохата, охоплює 1/2 горіха, пурпурувата, діаметром 2 см; дозріває через 1 рік[5]. Листопадне. 2n = 24[6].

Квітне рано навесні[5]. Жолуді Q. macrocarpa поїдають багато птахів і ссавців, наприклад: різноманітні гризуни, олені, чорні ведмеді, індички, качки, худоба; тварини також використовують дерева для побудови домівок[4].

Поширений на півдні Онтаріо (Канада), у центральних і східних частинах США; також культивується[7][8].

Це широко розповсюджений і здатний витримати широкий спектр суворих умов (один з найбільш стійких до посухи дубів), але зазвичай трапляється на вапняках або вапняних глинах; висота: 0–1000 м[4].

В Україні вид зростає в садах і парках — зрідка на всій території; декоративний[2]

Деревина використовується промислово на залізниці, шаф, бочок, огорож та ін. Цей вид чудовий для парку або як дерево великої площі[4].

Корінні американці використовували Q. macrocarpa медикаментозно для лікування серцевих неприємностей, спазмів, діареї, італійського свербежу та зламаних кісток, для вигнання гостриків та як в'яжучий засіб[5].

Загрозами є перетворення земель у сільськогосподарське користування, поїдання худобою, та активне гасіння пожеж. Мало комах або хвороб завдають серйозної шкоди виду[4].