Дударків

Дýдарків — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення — близько 2.5 тис. жителів. Кількість дворів — близько 1000.

село Дударків
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бориспільський район
Рада Пристолична сільська рада
Код КАТОТТГ UA32040130040017386
Основні дані
Засноване до 1615
Населення 2464 (01.01.2008)
Площа 1'218.6 га км²
Поштовий індекс 08330
Телефонний код +380 4595
День села 21 вересня
Географічні дані
Географічні координати 50°26′43″ пн. ш. 30°56′44″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 112 м
Відстань до
обласного центру		 30 км
Відстань до
районного центру		 12 км
Місцева влада
Адреса ради 08325, Київська обл, Бориспільський р-н, с.Щасливе, вул.Л.Українки,12
Сільський голова Каськів Микола Ігорович
Карта
Дударків
Дударків
Мапа

 Дударків у Вікісховищі

Географія

Розташоване на лівому березі Дніпра в межах Придніпровської низовини в зоні лісостепу. Відстань від головпоштампту Києва — 30 км.

Історія

Виникнення
Орнаментована сокира[1]

За народними переказами, назва села походить від прізвища першого поселенця — музики на прізвисько Дударик (або Дударко). Від цього імені село успадкувало назву.

Підтвердженням давнього виникнення села є археологічна знахідка — рогову орнаментовану ритуальну сокиру-молот доби пізньої бронзи (належить до пам'яток Тшинецької культури).

Іншими знахідками є кам'яні знаряддя праці та козацьки люльки. Знахідки зберігаються в музеї археології Києва. На території села виявлено залишки кісток мамонтів.

Нова історія

Дата заснування невідома. Як пише М. Александрович у книжці «Остерский уезд», село Дударків засновано на початку XVII ст., кому воно належало — невідомо, найімовірніше — Вишневецькому. В історичних документах вперше згадується в 1615 році. За іншими відомостями, село засновано Даниловичами. За книгою київського Трибуналу за 1633 рік: «Владельцы Борисполя Даниловичи основывают Требуховку й Дударков между Броварами и Борисполем на селищах Иваничи и Вольничи». За переказами, першим поселенцем був чоловік на прізвисько Дударик, або Дударко. Від цього імені село успадкувало назву.

За гетьманування І. Брюховецького з волі самого гетьмана село було передано у власність Київського Печерського Троїцького монастиря.

За Гетьманщини село Дударків, як військово-адміністративна одиниця, підпорядковувалося Бориспільському сотні Київського полку.

За описом Київського намісництва 1781 року в Дударкові було 148 хат виборних козаків, посполитих, різночинських і козачих підсусідків. За описом 1787 року в селі проживало 569 «казених людей».[2]

З ХІХ ст. було у складі Гоголівської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. Є на мапі 1816 року[3].

Основним заняттям жителів було землеробство, займалися дударківці також чумацьким промислом. 1761 року в Дударкові збудовано церкву, 1872 — школу. За даними на 1859 рік, село значилося як казенне, у ньому — 287 Дворів, 1469 жителів.

Доба УНР та комуністична окупація

Сучасна історія села Дударкова почалася з великих перетворень в усьому укладі життя. 1920 року тут було створено комітет незаможних селян. За переписом 1926 року, Дударківська сільрада входила до складу Броварського району. Село Дударків мало тоді 3780 жителів, а разом з хуторами Горобіївкою, Займищем, Лустовщиною, Личовим населення становило 3924 чоловіки. 1927 року у селі створено товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), 1929 року на його базі виник колгосп 'Надія' (Згодом — Червоний Плугатар, 'ім. Шевченка', '8 Березня", 'ім. газети "Пролетарська Правда').

Під час Голодомору 1932—1933 загинуло В результаті штучного голоду загинуло майже 15 % жителів села. Старожили пригадали прізвища 141 померлого голодною смертю односельця. Рятував дітей директор місцевої школи Василь Івчук (1904—1938), який таємно від комуністичної влади влаштував школярів на місцевий м'ясокомбінат і під загрозою арешту зберіг їм життя[4].

Друга світова війна
Монумент загиблим у Другій Світовій війні

З 1941 року, у селі, понад два роки була німецька влада. За цей період виїхало в Німеччину 228 чоловік, спалено 128 хат, відновлено церковне життя, знищене комуністами. Понад 500 жителів села насильно мобілізовано до РСЧА. 28 вересня 1943 року Дударків знову захоплений Червоною Армією (163-ю дивізією під командуванням підполковника Карлова). 408 уродженців села Дударкова загинули за час війни.

Сучасність

Наприкінці XX ст. у селі — підсобне господарство «Дударків», взуттєва фабрика акціонерного товариства «Дніпро», середня школа, дитячий садок, клуб, бібліотека, медпункт. Близько 1000 дворів, близько 2500 жителів.

Культура, дозвілля і духовність

Заклади культури і дозвілля

Будинок культури розташований у центрі села поряд із школою — директор Прокопенко Валентина Миколаївна

У школі працює історичний музей

Спорт

Місцевий футбольний клуб «Дударків» бере участь в Вищій Лізі Бориспільського району

Архітектура

Пам'ятники

У центрі села на постаменті встановлено трактор «Універсал 2». Біля школи встановлено погруддя Прудкого. Навпроти школи пам'ятник загиблим у Другій Світовій Війні.

Цвинтарі

В селі два цвинтаря.

Храми

До другої світової війни в селі була Вознесенська церква[5]. Знищена під час війни.

Сьогодні працює церква УПЦ Московського патріархату (Свято-Вознесенська, отець Нестор) (вул. Короленка, 8), будується ще одна церква.

Хронологія

1615—1633 р — перші спогади про село.

1762 — у центрі села звели першу школу.

1852—1853 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.

1859 — кількість дворів 287, населення 1469 осіб

1898—1899 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.

1900ті рр. — кількість дворів сягає 500.

1903 — зведено другу школу.

1933 — заснована пошта.

Чисельність жителів
РікДворівЖителів
173072
18592871469
~1900500
19263780
200810002500

Особистості
  • Івчук Василь Якович (1902—1938) — директор школи у 1932—1938 роках. Під час Голодомору 1932—1933 років врятував життя багатьох школярів цього навчального закладу. 17 травня 1938 був заарештований та 28 вересня того ж року засуджений до страти, яка відбулася 2 жовтня. У 2007 році йому було присвоєно звання «Герой України».

В селі Дударків народилися:

  • Бухал Іван Васильович (* 1939) — український господарник, голова виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів (1980—1990), почесний громадянин Хмельницького.
  • Каленченко Ганна Іванівна (1924—1994) — живописець, майстриня художньої вишивки.
  • Приходько Іван Васильович (* 1939) — майстер декоративного розпису, народної іграшки та скульптури — заслужений майстер народної творчості України, лауреат державних премій ім. Павла Чубинського, Катерини Білокур, Петра Верни. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
  • Прудкий Микола Петрович (1922—1943) — Герой Радянського Союзу.

Транспорт

Поруч з селом проходить Т 1026 а також автошлях регіонального значення Р03.2

Від станції метро «Лісова» ходить маршрутне таксі № 359 . Його обслуговують автобуси Богдан А092, перевізник ТОВ ТК «Союз-Авто» Вартість проїзду становить 21 гривню до Дударкова і 22 гривні до Займища. Від станції метро «Харківська» ходить маршрутне таксі № 330-К. Вартість проїзду — 25 гривень до Дударкова і 26 гривень до Займища.

Також їздить автобус номер 13 до Борисполя, обслуговує маршрут ТОВ «Автосервіс»

Галерея
  • Клуб
  • Школа
  • Нова церква(будується)
  • Стара церква
  • Дитячий садок
  • Хата із с. Дударків в музеї в Пирогові

Див. також

Примітки
  1. https://web.archive.org/web/20091227114807/http://vytoky.nm.ru/
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 99, 248
  3. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 27 вересня 2021.
  4. Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.190
  5. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).

Джерело


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.