Дунайська комісія

Дун́айська ком́ісія (ДК, англ. Danube Commission, фр. Commission du Danube) — міжнародна міжурядова організація, створена в рамках Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, підписаної в Белграді 18 серпня 1948 року.

Дунайська комісія
рос. Дунайская комиссия
нім. Donaukommission
фр. Commission du Danube

Прапор на будівлі Комісії в Будапешті
Абревіатура ДК
На честь Дунай
Тип міжнародна організація
Засновник СРСР, Народна Республіка Болгарія, Румунська Народна Республіка, Друга Угорська республіка, СФРЮ, Українська Радянська Соціалістична Республіка і Чехословацька Республіка
Засновано 11 травня 1949[1]
Штаб-квартира Будапешт
Офіційні мови німецька, французька і російська
Вебсайт danubecommission.org

 Дунайська комісія у Вікісховищі

Періодичність і місце проведення засідань керівного органу: Засідання проводяться двічі на рік в Будапешті (Угорщина) Адреса штаб-квартири міжнародної організації: Benczur utca 25, H-1068 Budapest, Hungary

Історія

У своїй роботі Дунайська Комісія використовує багатий історичний досвід регулювання судноплавства по міжнародних річках Європи і найкращі традиції міжнародних річкових комісій, особливо Європейській Дунайській Комісії, заснованій Паризьким трактатом 1856 року.

Перспективи діяльності Дунайської Комісії пов'язані із створенням в Європі єдиної судноплавної системи внутрішніх водних шляхів. З урахуванням цього пріоритетними напрямами діяльності Комісії є уніфікація і забезпечення взаємного визнання основних нормативних документів, необхідних для плавання по Дунаю і іншим ділянкам єдиної судноплавної системи, сприяння поліпшенню навігаційних умов і підвищенню безпеки плавання, створення інших необхідних умов інтеграції Дунаю в європейську систему як найважливішої транспортної артерії.

З метою забезпечення такої інтеграції Комісія активно взаємодіє з компетентними міжнародними органами, що займаються різними аспектами внутрішнього водного транспорту, такими як Європейська економічна комісія ООН, Центральна комісія судноплавства по Рейну, Європейська Комісія та іншими.

З метою підвищення ролі Дунайської Комісії в міжнародній співпраці в області внутрішнього судноплавства держави-учасники Белградської конвенції мають намір модернізувати Комісію, надавши їй додаткові повноваження і нові функції, а також розширити круг її членів. Вже на теперішній час про своє бажання стати членами оновленої Дунайської Комісії заявили Франція, Туреччина і Європейська Спільнота. Шлях до цього відкриє завершення перегляду Конвенції, яке здійснюється і нині.

Учасники

  1. Австрія
  2. Болгарія
  3. Угорщина
  4. Німеччина
  5. Молдова
  6. Росія
  7. Румунія
  8. Сербія
  9. Словаччина
  10. Україна
  11. Хорватія

Країни-спостерігачі

  1. Бельгія
  2. Греція
  3. Кіпр
  4. Північна Македонія
  5. Нідерланди
  6. Туреччина
  7. Франція
  8. Чорногорія
  9. Чехія

Участь України в Дунайській комісії

  • Дата набуття Україною членства: 11.05.1949 р.;
  • Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18.02.1949 "Про ратифікацію Конвенції про режим судно-плавства по Дунаю від 18.08.1948 р.";
  • Статус членства: Повноправний член;
  • Характер фінансових зобов'язань України: Сплата щорічного членського внеску;
  • Джерело здійснення видатків, пов'язаних з виконанням фінансових зобов'язань: Кошти ДП «АМПУ»;
  • Вид валюти фінансових зобов'язань: Євро
  • Обсяг фінансових зобов'язань України на 2017 рік: 149 869,00;
  • Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Міністерство інфраструктури України.[2]

В грудні 2020 року Україна вперше за часи незалежності стала головою Комісії, комісією з 2021 до 2023 рік керує посол України в Угорщині Любов Непоп[3].

Примітки

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.