Евальд Матаре

Евальд Вільгельм Губерт Матаре (нім. Ewald Wilhelm Hubert Mataré; 25 лютого 1887(18870225), Буртшайд біля Аахена — 29 березня 1965, Бюдеріх, Меербуш) — німецький художник, графік і скульптор, один з найвидатніших представників класичного модернізму.

Евальд Матаре
нім. Ewald Mataré
Народження 25 лютого 1887(1887-02-25)[1][2][…]
Буртшайдd, Німеччина
Смерть 29 березня 1965(1965-03-29)[1][2][…] (78 років) або 28 березня 1965(1965-03-28)[3] (78 років)
  Büderichd, Німеччина
(Тромбоемболія легеневої артерії)
Поховання
Q89281648? : 
Країна  Німеччина[4]
Навчання Einhard-Gymnasium (Aachen)d і Couven-Gymnasiumd
Діяльність скульптор, художник, викладач університету, художник-гравер, графік
Вчитель Arthur Kampfd, Ловіс Корінтd і Julius Ehrentrautd
Відомі учні Йозеф Бойс і Elmar Hillebrandd
Працівник Дюссельдорфська академія мистецтв
Нагороди
 Евальд Матаре у Вікісховищі

Життя та творчість

Матаре народився в забезпеченій сім'ї директора хімічного заводу. Предки його по батькові походили з Каталонії й осіли в Аахені в кінці XVIII століття.

Навчаючись у гімназії, Евальд бере приватні уроки живопису і скульптури. У 1907 він вступає до Берлінської академії мистецтв, де навчається на художника. У 1914 кілька місяців навчається в майстерні Ловіса Корінта, однак залишає її, не вражений художнім стилем Корінта. У 1915 стає учнем Артура Кампфа, який малював картини на історичну тематику. У 1916 Матаре призивають в армію, проте незабаром він звільняється в запас за станом здоров'я.

У 1918 вступає в революційну Листопадову групу художників. У 1920, перебуваючи на Східно-Фризьких островах, Матаре вперше пробує свої сили в ксилографії та різьбі по дереву. До 1922 належать його перші пластичні роботи. Майстер регулярно здійснює творчі поїздки на Північне і Балтійське моря.

У тому ж році він одружується зі співачкою Ханною Газенбоймер (1891—1983). Користуючись підтримкою дюссельдорфських меценатів і колекціонерів, художник регулярно здійснює тривалі мандрівки за кордон. 1924—1926 він проводить в Італії, де вивчає твори Чімабуе і Джотто; їздить у Данію, Фінляндію і країни Прибалтики.

У період з 1924 по 1928 художник регулярно бере участь у Великих Берлінських виставках і колективних виставках членів Листопадової групи, в 1928 році відвідує Париж, в 1932 — Лондон. Стає популярним як оригінальний майстер живопису і скульптури. Німецькі музеї купують його пластичні роботи. В 1930 у Берліні з успіхом проходить його перша персональна виставка.

У 1932 Матаре стає професором Дюссельдорфської академії мистецтв. З приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів художник був вигнаний з Академії. У 1937 він затаврований як представник дегенеративного мистецтва, а його твори вилучені з державних музеїв. Чимало творів Матаре були розпродані, деякі — знищені (наприклад, встановлений в Клеве в 1934 пам'ятник полеглим у Першій світовій війні, зруйнований нацистами в 1938). У цей час він працював майже виключно над приватними замовленнями (останнє офіційне замовлення отримав у 1939), в тому числі і над численними замовленнями церкви. З 1940 по 1945 художник живе при монастирі Ебербах в Рейнгау.

Після закінченням війни в 1945 Матаре пропонують посаду директора Дюссельдорфської академії. Він відхиляє цю пропозицію, проте в 1946 стає керівником класу скульптури і викладає там аж до свого еремітування в 1957. Серед учнів Матаре слід назвати таких видатних німецьких майстрів сучасності, як Йозеф Бойс, Ервін Геріх, Пауль Грімм.

Починаючи з 1947 Матаре виконує ряд замовлень — передусім для церкви — які приносять йому світову славу. Серед них — бронзові ворота для південного порталу Кельнського собору, західне вікно Аахенского собору, портали для церкви Всесвітнього миру в Хіросімі і в Зальцбурзькому соборі. Матаре — учасник виставок сучасного мистецтва documenta I (1955) і documenta II (1959) в Касселі.

Творча спадщина митця складає більш ніж 600 пластичних робіт, понад 400 творів різьби по дереву і ксилографії, близько 300 графічних робіт і 200 акварелей. Його скульптури — це переважно зображення тварин і роботи на релігійну тематику. Акварелі, створені здебільшого у 1920-ті під час поїздок на Північ і в Італію — це в основному пейзажі, рідко зустрічаються портрети і зображення звірів. Різьба по дереву початку 1920-х також зображує тварин (передусім корів) і виконана в манері експресіонізму, близькою до творчості К.Шмідт-Ротлуфа. Після закінчення війни художник знову звертається до кольорової ксилографії. Багато його робіт виставлено з 1988 в музеї Курхаус в Клеве (так звана «Колекція Евальда Матаре»).

Нагороди
  • 1914 — срібна медаль берлінської Академії витончених мистецтв
  • 1953 — Велика премія в галузі культури землі Північний Рейн-Вестфалія
  • 1955 — золота медаль міланського Трієнале
  • 1957 — медаль Стефана Лохнера від міста Кельн
  • 1958 — Командор ордена «За заслуги перед ФРН»

Галерея

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118578790 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. The Fine Art Archive — 2003.
  4. Museum of Modern Art online collection

Література
  • Ewald Mataré, Aquarelle 1929-1956, Hrsg. u. eingel. v. Anna Klapheck, mit einem Werkverzeichnis v. Ulrike Köcke, München 1983, ISBN 3-88814-119-2
  • Ewald Mataré, Plastiken, Kunsthandwerk, Handzeichnungen, Aquarelle, Graphik, Ausst. Kat., Städt. Kunsthalle Düsseldorf, Düsseldorf 1967.
  • Ewald Mataré, Holzschnitte, Werkverzeichnis v. Sonja Mataré in Zusammenarbeit m. Guido de Werd, Kleve 1990, ISBN 3-89413-330-9
  • Ewald Mataré, Zeichnungen, Werkverzeichnis v. Sonja Mataré in Zusammenarbeit m. Guido de Werd, Kleve 1992 року, ISBN 3-89413-332-5
  • Sabine Maja Schilling, Ewald Mataré, Das plastische Werk, Werkverzeichnis, 2. komplett überarb. Aufl., Köln 1994 ISBN 3-87909-167-6

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.