Евдіаліт

Евдіалі́т (рос. эвдиалит, англ. eudialyte, нім. Eudialyt) — мінерал класу силікатів, підкласу кільцевих силікатів.

Евдіаліт, апатит, егірин
Евдіаліт
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[1][2]
IMA-номер IMA2003 s.p.
Хімічна формула Na₁₅Ca₆(Fe²⁺,Mn²⁺)₃Zr₃[Si₂₅O₇₃](O,OH,H₂O)₃(OH,Cl)₂
Nickel-Strunz 10 9.CO.10[3]
Ідентифікація
Сингонія Тригональна сингонія[4]
Просторова група кристалографічна група 160d, space group R3d і кристалографічна група 166d
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь ев-d[5],
decompositiond[5],
камінь
Типова місцевість Kangerluarsuk fjord, Ilímaussaqd[6]
 Евдіаліт у Вікісховищі

Загальний опис

Силікат натрію, кальцію, заліза, цирконію кільцевої будови.

Хімічна формула: Na4(Ca, Fe)2Zr[Si3O9]2. За іншою версією (К. Фрея): Na4(Ca, Се, Fe2+)2ZrSi6O17(OH, Cl)2. Часто містить домішку Y і лантаноїдів (до 7,5 %).

Склад у %: Na2О — 15,9; CaO — 10,57; FeO — 5,54; ZrO2 — 14,49; Н2О — 1,91; Cl — 1,04; SiO2 — 48,63.

Колір червоний або рожевий.

Напівпрозорий, блиск скляний.

Сингонія тригональна.

Густина 2,74–3,07.

Твердість 5,5–6.

Кристалічна структура субкаркасна і субшарувата.

Форми виділення — зернисті агрегати, рідше — товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали.

Спайності немає. Крихкий. Типоморфний для агпаїтових нефелінових сієнітів і їх пегматитів. Руда цирконію.

Рідкісний мінерал лужних пегматитів. Породотвірний мінерал комплексу евдіалітових луявритів.

Родовища евдіаліту є на Кольському півострові, в Туві, Ґренландії (Ілімаусак), на о. Мадагаскар, в Австралії (шт. Квінсленд), США (шт. Арканзас).

Використовується в чорній металургії (для модифікації сталей), у кераміці і інш.

Див. також

Примітки
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. (not translated to fr), Ferraris G., (not translated to fr) et al. The nomenclature of eudialyte-group minerals, THE NOMENCLATURE OF EUDIALYTE-GROUP MINERALS // The Canadian Mineralogist — 2003. — Vol. 41, вип. 3. — P. 785–794. — ISSN 0008-4476; 1499-1276 — doi:10.2113/GSCANMIN.41.3.785
  3. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
  4. mineralienatlas.de
  5. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
  6. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Евдіаліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Евдіаліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.