Едвард Мозер

Мозер провів дитинство в Олесунні. Його батьки імігрували до Норвегії з Німеччини у 1950-ті роках. Його мати була родом з Ессена, а батько з Кронберг-ім-Таунуса. Спочатку сім'я Мозерів жила на острові Харамсоя, де мав роботу його батько, конструктор орга́нів. Потім вони переїхали спочатку в Харейд, а через деякий час в Олесунн.[5][6][7]

Едвард Мозер захистив кандидатську дисертацію з психології від Університету Осло в 1990 і докторську з нейрофізіології у 1995.[8] Також він вивчав математику і статистику.[9] На початку своєї кар'єри він працював під керівництвом Пера Андерсена.

З 1994 по 1996 рік працював під керівництвом Ричарда Г. Моріса у Центрі Нейронауки у Единбурзькому університеті. Також він був запрошеним співробітником у лабораторії Джона о'Кіфа, що в Університетському коледжі Лондона.

Повернувся до Норвегії у 1996 році, де отримав посаду доцента біологічної психології в Норвезькому університеті природничих та технічних наук (NTNU) в Тронгеймі, яку займав до 1998 року. І в цьому ж році отримав посаду професора нейронауки в NTNU. Також він є засновником та директором Центру біології пам'яті (2002) та Інституту системної нейронауки ім. Кавлі (2007).

Є членом Королівської Норвезької спільноти з Науки та Літератури,[10] Норвезької академії наук,[11] і Норвезької академії технологічних наук.[12]

Також є почесним професором Центру когнітивних і нервових систем при Медичній школі університету Единбурга.[13]

У 2015 році, разом з дружиною, став членом Американської Філософської Спілки.[14] [15] Також отримав премію Пера Ґінта за 2015 рік.[16]