Едгардо Козаринський

Біографія

Нащадок українських єврейських емігрантів з Києва та Одеси, що переїхали до Аргентини в кінці XIX ст. Отримав ім'я на честь Едгара По, творчістю якого захоплювалася його мати. Навчався на філологічному факультеті Буенос-Айреського університету, заснував присвячений кіно журнал «Флешбек», писав статті про літературу і кіно. У 1974 році зібрав і видав томик есе Борхеса про кіно (ісп. Borges y el cine). З 1973 року жив і працював у Франції, з 1990-х років ділить час між Буенос-Айресом і Парижем, а крім того постійно подорожує.

Крім зйомки ігрових стрічок, роботи над художньою прозою, кіносценаріїв та есеїстикою, зняв документальні стрічки для кіно і телебачення про Д. Скарлатті, Сару Бернар, Чапліна, Кокто, Ван Гога, Ф. Гарсія Лорку, Андрія Тарковського, Анрі Ланглуа, Фальконетті, Мері Маккарті, Італо Кальвіно.

Творчість

Фільми

Книги

  • La Casa de la ficción, статті про літературу (1977)
  • Vudú Urbano, роман-колаж (1985, зі статтями С. Зонтаг і Г. Кабрери Інфанте)
  • El pase del testigo (2000)
  • La novia de Odessa, роман (2001)
  • El rufián moldavo, роман (2004)
  • Museo del chisme, зб. есе (2005)
  • Tres fronteras, новели (2006)
  • Palacios plebeyos, есе про кіно і кінотеатри (2006)
  • Maniobras nocturnas, роман (2007)
  • Burundanga, новели (2009)
  • Lejos de dónde, роман (2009, премія Аргентинської академії літератури)
  • Blues, замітки, есе (2010)
  • La tercera mañana, роман (2010)
  • Dinero para fantasmas, роман (2012)
  • Nuevo museo del chisme, есеї та оповідання (2013)

Визнання

Кондор Асоціації кінокритиків Аргентини за кінематографічну кар'єру (2004).

Примітки

Література

  • Edgardo Cozarinsky. Paris: Galerie nationale du Jeu de Paume, 1994

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.