Едуард Воян

Едуард Воян (чеськ. Eduard Vojan; 6 травня 1853, Прага — 31 травня 1920, Прага) — один із найвідоміших чеських акторів театру і німого кіно, режисер. Основоположник сучасної чеської акторської школи.

Едуард Воян
Народився 5 травня 1853(1853-05-05)[1] або 6 травня 1853(1853-05-06)[2]
Прага, Королівство Богемія, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[2]
Помер 31 травня 1920(1920-05-31)[3][4][…] (67 років)
Мала Страна, Прага, Чехословаччина[5]
Поховання
Ольшанський цвинтар : 
Країна  Чехословаччина
 Австро-Угорщина
Діяльність актор
Нагороди
Барельєф Едуарда Вояна

Біографія
Барельєф Едуарда Вояна в історичному районі Праги Мала Страна

Народився в історичному районі Праги Мала Страна в багатодітній родині чиновника. Незважаючи на заборони батька, який бачив сина майбутнім офіцером австрійської армії, Едуард з юності мріяв стати актором і грав ролі в аматорських театрах.

Це стало приводом до серйозної сварки з батьком, після якої шістнадцятирічний Едуард покинув рідну домівку, і в лютому 1869 року дебютував у трупі І. Кремера, потім виступав у пересувних трупах. Переважно грав ролі «героїв-коханців».

У театральних сезонах 1886—1888 років постійно зростала популярність Е. Вояна як драматичного актора, здатного чуйно розрізняти природу ролей і зрозуміти внутрішній світ та характер персонажа, якого грає на сцені. У цей період своєї творчості Воян виробив новий театральний акторський стиль — психологічний реалізм.

Новаторська, реалістична спрямованість мистецтва Е. Вояна довгий час перешкоджала його вступу до Національного театру (Прага), де переважали консервативні тенденції.

У 1888 році Едуард все ж був прийнятий актором до складу трупи Національного театру, а з 1900, після приходу нового керівництва, став провідним актором цього театру.

Серед значних ролей Е. Вояна: Ян Гус і Ян Жижка в однойменних п'єсах А. Їрасека, Францек («Маріша» братів В. і А. Мрштіків), Вершинін («Три сестри») і Астров («Вишневий сад» Чехова), Гамлет, Отелло, Макбет, Річард III (за однойменними творами Шекспіра), Ранк («Нора» Ібсена), Сірано де Бержерак (однойменний твір Е. Ростана), Мефістофель у «Фаусті» Гете, головні ролі в п'єсах Я. Квапіл, Я. Гільберта та ін..

Помер 31 травня 1920 року у Празі. У церемонії поховання Е. Вояна 3 червня 1920 року взяв участь перший президент Чехословаччини Т. Г. Масарик.

Похований Едуард Воян у фамільному склепі на Ольшанському цвинтарі в Празі.

Нагороди та звання

Література
  • Мüller V., Träger J., Eduard Vojan, Praha, 1953; (чес.)
  • Vodák J., Tváře českyćh hereů, Praha, 1967. (чес.)

Примітки
  1. Encyklopedie dějin města Brna — 2004.
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. Czech National Authority Database
  4. Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých u sv. Tomáše, sign. TO Z6, s. 174
  5. Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých u sv. Tomáše, sign. TO Z6, s. 174

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.