Національний театр (Прага)

Перші камені будівлі Національного театру (2013)

Поряд з Тимчасовим театром у 1868 році розпочалося будівництво будівлі Національного театру[3] , яку планувалось звести у стилі неоренесанс за проектом чеського архітектора Йозефа Зітека. Урочисте закладення 16 квітня 1868 року перших двох каменів (з гір Ржіп та Радгошть) було відзначено прем'єрою опери Бедржіха Сметани Далібор в Тимчасовому театрі. Згодом були додані і камені з інших місцин. Головну будівлю Національного театру також подекуди називають Будівлею Зітека (чеськ. Zítkova budova).

Будівництво велося на народні пожертви і тривало понад 12 років — оздоблювальні роботи здійснювались навіть після урочистого відкриття театру. Саме вони в серпні 1882 року спричинили пожежу, що була сприйнята як загальнонаціональна катастрофа[3]. Проте у досить стислі строки театр був реконструйований колишнім асистентом Йозефа Зітека — архітектором Йозефом Шульцем. Крім муніципалітету міста Прага кошти на реконструкцію були внесені містами Пльзень, Сміхов і Карлін, Імператором Францем Йосифом І та членами його родини, а також родами Лобковіц, Шварценберг, Коуніц, Хотек, Коловрат-Краковських, представниками чеської буржуазії та інтелектуальної й творчої еліти — Франтішек Палацький, Франтішек Ріґер та інші[4]. На відзначення внеску всіх тих, хто власним коштом підтримував будівництво, над завісою театру розміщено напис «Нація — собі» (чеськ. Národ sobě).

У 1977–1983 роках архітектурний комплекс театру було реконструйовано, керівником проекту був архітектор Зденєк Вавра[3]. 1983 року до столітнього ювілею театру, було прибудовано комплекс приміщень Нової сцени, у якому крім класичного театрального репертуару з 1984 року відбуваються вистави мультимедійного театру Laterna magika.

Інтер'єр глядацької зали Національного театру, 2007

З 1873 року комісією під проводом Карела Сладковського було проведено конкурси з відбору майстрів для оздоблення майбутньої будівлі Національного театру. Передбачалось, що це буде класична будівля у стилі неоренесанс з мотивами слов'янської міфології та в дусі Краледворського та Зеленогорського рукописів, які тоді ще вважались автентичними пам'ятками історії. Реалізовані в стилі манесівського живопису (основоположник — Йозеф Манес) та в дусі популярного тоді романтичного живопису ці концепції стали ідейною основою течії, що пізніше отримала назву творчість покоління Національного театру. В оздобленні Національного театру брали участь:

Репліка античної упряжі з богинею Перемоги, створена учнями Богуслава Шнірха, 2009.

• Франтішек Женішек та Міколаш Алеш: оздоблення стін та стелі фоє (роботи Міф, Людське життя, Історія та Богатирський спів на стінах фоє та триптих Золотий вік, занепад і воскресіння мистецтва на його стелі), а також стелі глядацької зали (олійне зображення восьми муз мистецтва було виготовлено окремо з наступним розміщенням на стелі);
• Йосеф Мислбек: алегорії Драми та Опери, розташовані над бічним входом з набережної, Музики — у фоє;

• Богуслав Шнірх: скульптури Аполлон і дев'ять муз, а також медальйони Місяця, Дня та Ночі в королівській ложі; Богуслав Шнірх також працював над створенням бронзових скульптурних композицій античних упряжів з богинями Перемоги, розташованих на кутових пілонах будівлі, проте роботи його авторства були зруйновані пожежею, а ті, що зараз прикрашають Національний театр, були зроблені його учнями та встановлені на відповідні місця вже після смерті Шнірха в 1911 році;
• Антонін Вагнер: статуї Забій та Лумір на головному фасаді, алегоричні скульптури Музики, Танцю, Історії та Поезії на західному фасаді;
• Юліус Маржак: романтичні пейзажі з пам'ятними історичними місцями Чехії — горами Ржіп, Бланік, замком Вишеград тощо.