Езофагіт

Гострий езофагіт розвивається внаслідок механічного та термічного пошкодження слизової оболонки стравоходу, а також при деяких інфекційних хворобах.

Хворі відмічають біль і порушення проходження їжі по стравоходу, блювоту з виділенням в'язкого слизу, іноді з домішками крові. Може бути гарячка. Гострий езофагіт може ускладнюватися перфорацією, кровотечею, гнійним медіастинітом.

У легких випадках хворі повинні пити маленькими ковтками холодне молоко або ковтати шматочки льоду. У більш тяжких випадках рекомендують утримуватися від прийому їжі упродовж 2-3 днів, у подальшому призначають достатньо калорійну та вітамінізовану, механічно та хімічно щадну дієту. З медикаментозних засобів застосовують за необхідності антибіотики, протиспастичні (папаверин, платифілін) та болезаспокійливі препарати. При блюванні показаний анестезин або новокаїн всередину.

Хронічний езофагіт може бути виходом гострого, в інших випадках він супутній місцевим ураженням, наприклад при грижі стравохідного отвору діафрагми. Причинами захворювання можуть бути також вітамінна недостатність (вітаміни В, А, С), зловживання алкоголем. Хронічні езофагіти спостерігають у хворих на хронічні інфекційні захворювання — туберкульоз, сифіліс, ВІЛ-інфекція тощо. Можуть з'явитися застійні езофагіти у хворих стенозом стравоходу, ахалазією кардії. Найчастішою причиною є рефлюкс-езофагіт (пептичний езофагіт).

Захворювання проявляється відчуттям важкості та нерізкого болю за ходом стравоходу, відрижкою, печією. Важливе діагностичне значення має езофагоскопія, яка дозволяє виключити новоутворення.

Дієта з виключенням гострої, грубої, гарячої їжі. Забороняється споживання спиртних напоїв та паління. Призначають також спазмолітичні та лужні засоби, як при пептичній виразці шлунку. Сприятливо діють мінеральні води.