Економіка Південної Кореї

Економіка Південної Кореї

Економіка Південної Кореї
Діловий і фінансовий центр Сеулу
Валюта 1 південнокорейська вона (₩) = 100 чон (теоретично)
Фінансовий рік календарний рік
Організації АТЕС, ВТО, ОЕСР
Статистика
ВВП $1,929 трлн (2016)
Ріст ВВП 2,7 % (2016)
ВВП на душу населення $37,900 (2016)
ВВП за секторами сільське господарство: 2,3 %, промисловість: 37,6 %, послуги: 60,2 % (2015)
Інфляція (ІСЦ) 0,8 % (2016)
Населення
поза межою бідності
14,6 % (2013)
Індекс Джіні 30,2 (2014)
Робоча сила 27,25 млн (2016)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (5,7 %), промисловість (24,2 %), послуги (70,2 %) (2015)
Безробіття 4 % (2016)
Галузі виробництва електроніка, телекомунікації, автомобілі, хімікати, суднобудування, сталь
Зовнішня діяльність
Експорт $509 млрд (2016)
Експортні товари напівпровідники, нафтохімія, автомобілі та деталі до них, кораблі, бездротове обладнання, рідкокристалічні дисплеї, сталь, електроніка, пластмаси, комп'ютери
Партнери  КНР 26 %
 США 13,3 %
 Гонконг 5,8 %
 В'єтнам 5,3 %
Японія 4,9 % (2015)
Імпорт $405,1 млрд (2016)
Імпортні товари сира нафта і нафтопродукти, напівпровідники, природний газ, вугілля, сталь, комп'ютери, обладнання бездротового зв'язку, автомобілі, хімія, текстиль
Партнери  КНР 20,7 %
Японія 10,5 %
 США 10,1 %
 Німеччина 4,8 %
 Саудівська Аравія 4,5 % (2015)
Державні фінанси
Борг 46,1 % ВВП (2016)
Доходи 304,3 млрд (2016)
Витрати 321,4 млрд (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Республіка Корея — індустріальна країна, яка швидко розвивається. Основні галузі промисловості: електроніка, автомобільна, хімічна, кораблебудівна, сталеливарна, текстильна, легка, харчова. Транспорт — автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Гол. порти: Пусан, Ульсан, Інчхон, Масан. Авіаційна компанія «Кореан ейрлайнз» (КАЛ) здійснює прямі польоти з Сеулу в країни Півд.-Східної Азії, Японію, США, Європу і на Близький Схід. З КАЛ на внутрішніх лініях конкурує компанія «Асіана ейр», обслуговуюча також зарубіжні маршрути, передусім в межах Азії.

Основні макроекономічні показники Республіки Корея (1985—2000 роки, за даними банку Кореї).

Роки

Валовий ВВП, млрд $

Валовий національний
дохід (ВНД),
млрд $

ВНД на душу
населення,
тис. $

1985

93,4

90,9

2,229

1990

252,5

252,3

5,886

1995

489,4

488,1

10,823

1997

476,6

474,0

10,307

1998

317,7

312,1

6,723

1999

405,8

400,7

8,551

2000

457,4

455,2

9,628

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП — $ 516,4 млрд. Темп зростання ВВП — (- 5,8 %). ВВП на душу населення — $ 11 123. Прямі іноземні інвестиції — $ 545,5 млн. Імпорт (г.ч. паливо, техніка і транспортне обладнання) — $ 143 млрд (г.ч. США — 21,9 %, Японія — 18,1 %, Китай — 7,0 %, Австралія — 5,0 %). Експорт (одяг, взуття, комплектуючі для електронної техніки, чавун, автомашини і мотоцикли) — $ 231 млрд (г.ч. США — 17,2 %, Японія — 9,2 %, Китай — 9,0 %, Гонконг — 7,0 %).

Економічна криза 1998 (азійська)

В умовах швидкого зростання економіки до кінця 1990 -х перекредитуватися чеболі продовжували розширювати і диверсифікувати бізнес. Коефіцієнт зобов'язань до власного капіталу компаній був дуже високий: до 1997 року він досяг 396 %. Це робило економіку все вразливіші для зовнішніх шоків . У 1997 році криза довіри з боку західних інвесторів призвів до призупинення фінансування корейських банків і компаній, а потім і до банкрутства деяких з них: 11 з 30 найбільших чебол були розорені, а уряду довелося просити про допомогу МВФ, причому її розмір на той момент був найбільшим за всю історію фонду — $ 57 млрд[2].

Тоді Південна Корея пережила не тільки рецесію, а й перебудову, яка зачепила саму філософію чебол. Зразками для наслідування стали Samsung і LG. Обидві компанії провели різке скорочення персоналу і позбулися багатьох підрозділів. Також вони збільшили інвестиції в R & D і зосередили зусилля на створенні впізнаваних брендів[2]

Економічна криза 2008-09 (світова)

Криза 2008—2009 років показав, що урок 90 -х був вивчений на відмінно. До 2008-го корейські компанії і банки підійшли в гарній фінансовій формі: коефіцієнт зобов'язання до власного капіталу становив у компаній менше 100 % , частка поганих боргів у банківському секторі була невелика — 0,6 % (у 10 разів менше, ніж у 1997 -му) . У результаті період глобальної рецесії країна примудрилася пройти без втрат: у 2009 -му ВВП виріс на 0,2 % — істотне досягнення, враховуючи, що інші розвинені економіки показали негативну динаміку[2].

Якщо на розчищення азійської кризи державі довелося витратити 18 % ВВП (за рахунок погашення зобов'язань збанкрутілих банків і компаній, а також викупу «поганих» активів), то криза 2008 -го обійшовся всього в 0,7 % ВВП. Знижений курс вони швидко відновився, а промислові гіганти уникли спокуси масових звільнень і не прогадали — глобальний попит на корейські товари вже до 2010 року перекрив докризові максимуми[2].

Інвестиції у Південно-Корейську економіку

Рік Всього США Японія Гонконг Німеччина Велика Британія Франція Інші
1980 143,1 70,6 42,5 0,5 8,6 2,3 18,6
1985 532,2 364,3 59,9 13,4 11,3 12,3 5,1 65,9
1990 802,6 317,5 235,9 3 62,3 44,8 22,4 116,6
1995 1 947,2 644,9 418,3 58, 0 44,6 86,7 35,2 659,5
1997 6 970,9 3 189,6 265,7 84,6 398,1 258,6 410,7 2363,6
2000 15 216,7 2 922 2 448,0 123,0 1 599,0 84,0 607,0 7 433,6
2002 9 101,0 4 500,0 1 403,0 234,0 284,0 115,0 111,0 2 454,0
2003 6 468,0 1 240,0 541,0 55,0 370,0 871,0 150,0 3241
2004 12 787,6 4 717,6 2 258,1 90,1 487,0 642,0 180,0 4 899,8
2005 11 563,5 2 689,8 1 787,8 819,7 704,8 2 307,8 85,2 3 168,4

Сільське господарство, рибальство і лісове господарство поступово втрачають колишнє значення: їх питома вага в ВВП поменшала з 45 % в 1963 до 8 % в 1991. Навпаки, аналогічний показник для гірничодобувної і обробної промисловості піднявся за цей час з 12 до 28 %. Частка інвестицій по відношенню до сукупної продукції підвищилася з 15 % на початку 1960-х років до 40 % на початку 1990-х рр., що було наслідком зростання накопичень в самій країні і притоку фінансів з-за кордону.

Згідно з даними Національного бюро статистики Республіки Корея, станом на 2000 рік робоча сила становила майже 22 млн осіб (21 069 тис. зайнятих і 889 тис. безробітних), рівень безробіття — 4,1 %. Причому зайняті у сфері послуг становили 69 %, у промисловості — 20 %, у сільському господарстві — 11 %

Промисловість

Самсунг — одна з найбільших компаній світу
Південна Корея — один зі світових виробників комп'ютерів http://www.globalsources.com/gsol/I/Memory-chip/a/9000000089299.htm
Південна Корея — світовий лідер електронних виробів.

Південнокорейська економіка базується на принципах приватного підприємництва. У власності держави в кінці ХХ ст. знаходяться залізниці і зв'язок і в значній мірі енергетика, вуглевидобуток, чорна металургія. Спільні підприємства, створені за участю держави і іноземного капіталу, зайняті виробництвом мінеральних добрив і нафтопродуктів. Державі належала також більшість банків, поки не сталася їх масова приватизація в 1980-х роках.

У 1960—1985 роках економічне зростання у Південній Кореї було одним з найінтенсивніших у світі. У результаті змін, що почалися в 1962 році, Південна Корея перетворилася з однієї з найбідніших у світі аграрних країн на індустріальну країну, яка швидко розвивається.

Цей стрибок отримав назву «економічного дива на річці Хан» (річка Ханганг протікає в Сеулі). Основними факторами, які пояснюють економічне зростання країни, були: визначальна роль уряду під час реформ; стратегія експортного орієнтування через нестачу власної сировини; дешева робоча сила; сприятливий для ділової активності міжнародний клімат. В процесі індустріалізації модернізувалися традиційні для Південної Кореї галузі легкої промисловості, особливо текстильна. Найвищими темпами розвивалися важка і хімічна промисловість, виробництво машин і устаткування, електроніка, суднобудування, автомобілебудування для внутрішнього і зовнішнього ринку. Великі корейські концерни — чеболь — стали основою перетворення Південної Кореї у світову індустріальну державу, і зараз на них тримається економіка країни. 10 найбільших чеболь Південної Кореї 2001 року і сфери їх діяльності: Samsung — електроніка, машинобудування, кораблебудування, будівництво; Hyundai — те ж саме; LG — електроніка, машинобудування; SK — хімічна промисловість, телекомунікації, машинобудування; Hyundai motors — автомобілебудування; Hanjin — транспорт; POSCO — металургія, будівництво, торгівля, енергетика, інформаційні технології; Lotte — торгівля, легка промисловість, сфера послуг, телекомунікації; Kumho — хімічна промисловість, будівництво, транспорт; Hanhwa — хімічна промисловість, телекомунікації.

Сільське господарство

Сільське господарство. Рис — головна культура Південної Кореї. Основні райони посівів рису розташовані біля приморських низовин. Річний збір рису майже повністю задовольняє внутрішні потреби країни. Друге місце серед зернових належить ячменю, який вирощується нарівні з пшеницею і соєю на незрошуваних землях у підвищених районах. Скромне місце посідають пшениця і кукурудза. З середини 1970-х років швидко розвинулося птахівництво, садівництво та овочівництво. Збільшилися посіви технічних культур: конопель, тютюну та олійних. З плодових виділяються яблука і мандарини, а також груші, персики, японська хурма, апельсини, мандарини, виноград і дині. Велика біла редька, китайська капуста, картопля — основна частина овочевої продукції. Крім того, вирощують червоний перець, часник і цибулю. Розводять молочну рогату худобу, кіз, свиней, кролів, курей і качок.

With few native energy resources, South Korea has used nuclear combined with conventional thermal power plants to keep up with aggressive economic growth.

Енергетика

У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50 % зосереджене на АЕС, на 45 % — на ТЕС; 5 % — ГЕС. У 2000 р 40,1 % всієї корейської електроенергії вироблені АЕС; 37,3 % — на вугільних ТЕС; 10,3 % — на нафтових ТЕС, і 11 % на газових ТЕС, і лише 1,4 % — на ГЕС.

У 2019 році на відновлювані джерела енергії доводилося 6,5 % виробництва електроенергії у Південній Кореї, передбачається, що до 2030 року вони будуть забезпечувати 20,8 % електроенергії країни.[3]

Азартні ігри

Азартні ігри в Південній Кореї є суворо регламентованими державою. Наземні казино дозволені для відвідування виключно іноземцям, при цьому лише невелика частка азартних ігор є легальними для участі самих жителів країни. В країні діють 23 наземних казино, лише в одному з них дозволено грати самим жителям країни, це казино в Канвоні, що розташоване за 80 км від Пхьончхану.

Див. також

Джерела

Посилання

Примітки

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
  2. Рецепт сноровки по-корейски
  3. Нова мета Південної Кореї: довести відновлювані джерела енергії з 6,5% до 21% до 2030 року. kosatka.media (рос.). Процитовано 22 грудня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.