Економіка Сінгапуру

Це таблиця тренду валового внутрішнього продукту Сінгапуру по ринковим цінам за оцінкою[10]Міжнародного валютного фонду

Уряд заохочує високий рівень заощаджень та інвестування через обов'язкову пенсійну схему, яка відома як Центральний страховий фонд, причому значна частина його бюджету витрачається на освіту та технології. Уряд також володіє також компаніями пов'язаними з Temasek — особливо в галузі виробництва — які працюють по суті як комерційні установи та покривають близько 60 % ВВП. Оскільки в майбутньому світ дедалі більше глобалізується, країна позиціонує себе як фінансовий центр та центр високих технологій серед інших країн Східної Азії.

Стратегічне розміщення Сінгапуру на перетині головних морських шляхів та індустріальне суспільство дало країні непропорційно велике економічне значення в Південно-східній Азії порівняно з невеликим розміром країни. Після від'єднання від Малайзії в 1965 році, перед Сінгапуром постали проблеми нестачі ресурсів та малого внутрішнього ринку. У відповідь уряд Сінгапуру прийняв політику яка сприяла бізнесу, іноземним інвестиціям, та експортним галузям, що поєднувалось з державним інвестуванням в стратегічних державних підприємствах. Керуюча партія в 1960-х роках вважалась соціалістичною, проте швидко перетворилась на прокапіталістичну, за самоозначення як прагматична партія, описується деякими оглядачами як евфемізм капіталістичної під авторитарним соціалістичним контролем. Уряд Сінгапуру вибрав керовану економіку та інвестування і медицину та інфраструктуру. Рівень життя постійно зростав, все більше сімей змінювало статус з низьких статків на людей із середнім достатком. Під час промови на честь Дня національної єдності в 1987 році, Лі Куан Ю заявив (базуючись на внутрішніх критеріях), що 80 % сингапурців можуть тепер вважатись представниками середнього класу.[11]

Економічна стратегія Сінгапуру дала реальне зростання економіки в середньому на 8,0 % з 1960 по 1999. Після регіональної фінансової кризи в 1999 році економіка відновилась із зростанням в 5,4 %, а в наступному 2000 році 9,9 %. Проте, економічне сповільнення Сполучених Штатів, Японії та Європейського Союзу, а також світове падіння в галузі електроніки, зменшило прогнозований економічний ріст в 2001 році до негативних 2,0 %. Економіка зросла на 2,2 % наступного року, та на 1,1 % в 2003 році коли Сінгапур вразив спалах атипової пневмонії. Але згодом відбулось велике відновлення в 2004 році, яке дозволило показати ріст 8,3 % в Сінгапурі, хоча фактичний ріст не досягнув до цільового росту більш ніж на половину, та показав тільки 2,5 %. У 2005 році, економічний ріст був 6,4 %; та в 2006 році, 7,9 %.

Практично повна відсутність корупції в Сінгапурі, кваліфікована робоча сила, просунута та ефективна інфраструктура стали привабливими для більш 3000 транснаціональних корпорацій із Сполучених Штатів, Японії та Європи. Іноземні фірми можна знайти практично в будь-якій галузі економіки. Транснаціональні корпорації виробляють більш ніж дві треті усієї промислової продукції та прямих експортних продаж, хоча в певних секторах послуг домінуючими залишаються головним чином пов'язані з урядом корпорації.

Промислове виробництво та фінансовий сектор займали відповідно 26 % та 22 % від внутрішнього валового продукту Сінгапуру в 2000 році. Галузь електроніки лідирує у виробничому секторі, та дає близько 48 % від загальної промислової продукції, але уряд також вважає своїм пріоритетом розвиток хімічної галузі та галузі біотехнологій.

Щоб підтримувати високу конкурентну здатність незважаючи на зростання зарплат, уряд заохочує до діяльності по додаванню вартості в промисловості та обслуговуванню. Тут також відкрили чи в процесі відкриття фінансові центи, телекомунікації, електростанції та роздрібна торгівля для сприяння іноземним постачальникам послуг та посилення конкуренції. Коли в центральному діловому кварталі Сінгапура орендна плата зросла втричі в 2006 році, уряд спробував застосувати деякі заходи включно з обмеженням заробітної плати та звільненням будинків, що не використовуються, з метою зменшити витрати на оренду та знизити витрати на ведення бізнесу в Сінгапурі.

Сінгапур активно заохочує та розвиває біотехнологічну галузь. В галузь інвестуються сотні мільйонів доларів щоб розбудувати інфраструктуру, фонди досліджень та розвитку та щоб завербувати найкращих міжнародних науковців до Сінгапуру. Провідні виробники ліків, такі як GlaxoSmithKline (GSK), Pfizer та Merck & Co відкрили заводи в Сінгапурі. 8 червня 2008 року GSK оголосили, що інвестують S$300 млн у відкриття ще одного заводу з виробництва педіатричних вакцин, перший їхній такий завод в Азії.[17] Фармацевтична галузь тепер займає більш ніж 16 % від загального промислового виробництва країни.

Сінгапур — центр ціноутворення та провідний торговельний центр Азії. Нафтова галузь дає 5 відсотків від ВВП Сінгапуру, і це один із трьох найбільших центрів експортних центрів нафтопереробки у світі. У 2007 році країна експортувала 68,1 млн тонн нафтопродуктів. Нафтопереробна галузь призвела до розвитку хімічної промисловості, а також виробництва нафтового та газового обладнання.[18] Сінгапур займає 70 відсотків світового ринку для самопідйомного бурового обладнання та 70 процентів ринку виробництва плавучих установок добування, зберігання та відвантаження нафти. Країна має 20 процентів світового ринку ремонту кораблів і в 2008 морська та шельфова галузь наймали майже 70000 працівників.[19]

У 2000 році загальний обсяг торгівлі Сінгапуру становив S$373, зростання на 21 % порівняно 1999 роком. Незважаючи на малий розмір Сінгапур зараз 15-ий найбільший торговельний партнер Сполучених Штатів.[20] У 2000 році імпорт в Сінгапурі склав $135 млрд, а експорт склав $138 млрд. Малайзія була головним джерелом імпорту, а також її найбільшим експортним ринком, поглинаючи 18 % від експорту Сінгапуру, за Малайзією йдуть Сполучені Штати. На реекспорт припадало 43 % загального обсягу торгівлі з іншими країнами в 2000 році. Головні статті експорту Сінгапуру, це нафтопродукти, їжа, напої, хімічні речовини, текстиль/одяг, електронні компоненти, телекомунікаційні прилади та транспортне обладнання. Головні статті імпорту, це літаки, сира нафта та нафтопродукти, електронні компоненти, радіоприймачі та телевізори та складові частини, автомашини, хімічні речовини, залізо/сталь, текстиль/тканини.

Комітет економічного розвитку Сінгапуру (EDB) продовжує залучати кошти на великомасштабні проекти, незважаючи на відносно високу вартість ведення бізнесу. США лідирують за іноземними інвестиціями, їхня частка становить 40 % від нових контрактів у виробничій галузі в 2000 році. Станом на 1999 рік, сукупний обсяг інвестицій американських компаній у виробництво та послуги сягнув приблизно $20 млрд. (всього активів). Більша частина американських інвестицій зосереджена у виробництві електроніки, нафтопереробці та зберіганні та в хімічній промисловості. В Сінгапурі працює більш ніж 1500 американських фірм.

Крім того, уряд заохочував місцеві фірми інвестувати за кордон, загальна сума сінгапурських закордонних інвестицій досягла $39 млрд на кінець 1998 року. На першому місці Китайська Народна Республіка, 14 % від загальної кількості закордонних інвестицій, , далі йде Малайзія (10 %), Гонконг (8,9 %), Індонезія (8,0 %) та Сполучені Штати (4,0 %). Швидкозростаюча економіка Індії, особливо галузь високих технологій, є перспективною для сінгапурських інвестицій. Сполучені Штати не мають програми двосторонньої допомоги Сінгапуру, проте США зацікавлені в пожвавленні двосторонньої торгівлі і підписали «Договір про вільну торгівлю».

Всі значення в млрд сінгапурських доларів.

За загальними обсягами міжнародної торгівлі в 2010 році (експорт та імпорт разом) Сінгапур перевершив Росію[21][22]

Економічне зростання в процентах, 2007 рік: 7,4 %

Темп зростання промислового виробництва: 6,8 % (2007 est.)

Електроенергія — виробництво: 41.137.7 млрд кВт (2007)

Електроенергія — виробництво за джерелами:
горючі корисні копалини: 100 %
водне: 0 %
ядерне: 0 %
інші: 0 % (1998)

Електроенергія — споживання: 37.420.3 млрд кВт (2007)

Електроенергія — експорт: 0 кВт (2007)

Електроенергія — імпорт: 0 кВт (2007)

Сільське господарство — продукція: гума, копра, фрукти, овочі; домашня птиця, яйця, риба, орхідеї, декоративні риби

Валюта: 1 Сінгапурський долар (S$ чи SGD) = 100 центів

Обмінний курс: