Ельфійська пісня

Кота

Кота (яп. コウタ(耕太)) — головний герой серіалу. Кота дуже типовий для аніме простий, нічим особливим не видатний але дуже добрий, хоч до рани прикладай, хлопець, та ще й зі звичними для аніме-героя страшною подією в минулому та частковою втратою пам'яті.

Після закінчення школи Кота готується до вступних іспитів в університет. Для цього він і приїжджає в Камакуру до родичів які дозволяють йому жити в непрацюйочому готелі. В дитинстві Кота часто приїжджав сюди з сім'єю. В той час він був близьким другом своєї далекої родички Юки. Однак вісім років тому сталася якась трагічна подія після якої він рік провів у лікарні і яка завдала Коті важкої душевної травми. На початку серіалу Кота кілька разів згадує про ті події однак прозоро натякається[ком. 6], що насправді він витіснив жахливі спогади вигаданими. Що саме відбулося в минулому Кота дійсно згадує лише в передостанній серії.

Протягом серіалу Кота не здійснює жодних подвигів чи надзвичайних вчинків. Так само він не вирізняється ні особливими фізичними можливостями ні надзвичайними здібностями. Він досить розумний та кмітливий але не більше. В нього невисока самооцінка — на курсах він прямо називає себе середнячком і не розраховує на вступ на престижний факультет. Втім Кота не розмазня на відміну від Сіндзі з Євангеліону. Він мужньо поводить себе при зустрічі з Бандо та з поліцією. Він досить запальний[ком. 7], але швидко відходить. При цьому Кота дуже сором'язливий і явно недосвідчений в спілкуванні з дівчатами[ком. 8]. Однак головною рисою характеру Коти яка усіляко підкреслюється та показується є його доброта та турботливість. Він не просто готовий допомагати іншим — він дійсно турбується та дбає про своїх близьких. Він узявся турбуватися про абсолютно незнайому і до того ж розумово неповноцінну Ню, підібрав, а тоді і удочерив бездомну дівчинку Маю, а потім взяв у родину іще й Нану.

З одного боку, через нормальність та звичайність Коти більшість японських хлопців-підлітків цілком можуть ототожнити себе з подібним героєм, з другого боку, його безсумнівна доброта та турбота до жіночих персонажів явно розрахована на дівочі симпатії.

На відміну від Ню, Люсі завжди показано серйозною

…і часто лютою та безжальною

Люсі (яп. ルーシー[ком. 9]) — головна героїня серіалу, перший диклоніус. Саме з Люсі почалася теперішня «епідемія» диклоніусів, власне лише вона є повноцінним диклоніусом і здатна до біологічного розмноження, а усі інші то лише стерильні сильпліти. Через це вона так цікавить Какузав які хочуть використати її для своїх планів. Саме з втечі Люсі з секретної бази починається серіал.

Люсі сильна та впевнена в собі, самодостатня особистість. Вона ставиться до інших людей, за виключенням Коти, з явною зневагою[ком. 10]. Втім до диклоніусів не набагато краще[ком. 11]. Це класичний «темний» персонаж з трагічним минулим та не менш страшним майбутнім. Вона завжди серйозна, а нечаста посмішка то вираз не веселощів, а зловтіхи. Люсі люта й безжальна вбивця[ком. 12] яка сприймає загибель своїх жертв або байдуже, або ж з явним вдоволенням. Вона вбиває і винних і невинних. Через свою відмінність від людей вона чужа в цьому світі, саме тому вона з одного боку дуже самостійна, а іншого — дуже самотня. Кілька днів дружби з Котою в дитинстві були найщасливішим часом її життя який вона запам'ятала назавжди.

Люсі безсумнівно найсуперечливіший персонаж серіалу і саме ставлення до неї розподіляє шанувальників цього твору на два табори. Незважаючи, а можливо і завдяки, своїм вбивствам це дуже харизматичний персонаж. Її сила та самостійність викликають захоплення, а показана в серіалі історія нещасливого дитинства — співчуття. Тож одні бачать в ній сильну особистість яку скалічило жорстоке та несправедливе суспільство, а інші вважають Люсі кривавим чудовиськом злочини якого не можна виправдати ніякими дитячими образами. З вогнепальної зброї зрідка використовує Heckler & Koch MP5[8].

Ню — втілення дитячої безпосередності та наївності

Сексуальна привабливість Ню зумисне підкреслюється

Ню (яп. にゅう) — альтер-его Люсі. Коли остання втекла з ув'язнення і випадково зустріла Коту в неї сталася душевна криза внаслідок якої її особистість роздвоїлася на власне Люсі та недоумкувату здитинілу Ню. Перехід від Ню до Люсі викликається якимись випадковими факторами, перш за все агресією, а от від Люсі до Ню спогадами про Коту та думками про його ставлення до ситуації — схоже Люсі перетворюється на Ню від страху його засмутити.

На противагу Люсі Ню вкрай безтурботна на незлостива, в неї розум та свідомість малолітньої дитини тож вона фактично безпомічна[ком. 13]. Ню це втілення дитячої безтурботності та кавайності. Однак при цьому це вже цілком доросла дівчина і її звабливість неодноразово, хоч і ненав'язливо, показується[ком. 14]. Тож Ню як персонаж поєднує в собі милу дитину та сексуальну дівчину. Фактично Ню це втілення світлих та гарних сторін Люсі.

Ім'я Ню вона отримала через те, що внаслідок втрати пам'яті розівчилася говорити і попервах знала лише одне слово ню яке говорила з будь якого приводу. Ідея подібного іменування, так само як і сам розумово неповноцінний але кавайний персонаж, ймовірно є плагіатом Чі з «Чобітів». Підтвердженням цієї думки є і схожий дизайн вух пасоконів в «Чобітах» з ріжками диклоніусів у «Ельфійській пісні».

Один з небагатьох кадрів в яких Курама посміхається

Курама

Курама (яп. 蔵間 (くらま)) — керівник лабораторії яка займається вивченням диклоніусів. Молодий чоловік тридцяти з чимось років[ком. 15] Курама завжди серйозний і похмурий, з самої першої серії показується, що на відміну від інших співробітників центру він не боїться диклоніусів, однак це не відчайдушна сміливість — скоріш він змирився з ризиком, або ж взагалі зумисне підставляє себе. В серіалі пояснюється причина подібної поведінки — Курама вважає себе винним в смерті власної дружини. Під час вивчення диклоніусів він був заражений і через це його дочка теж народилася з ріжками. Цю дитину забрали в Курами, а його дружина після важких пологів не перенесла такого потрясіння й померла. Зараз його постійно мучить провина за смерть дружини та долю дочки яку він з того часу більше ніколи не бачив. Можливо саме цим пояснюються його батьківські почуття до Нани. Озброєний пістолетом Beretta[9].

Професор Курама — інтелігентний, холодний, часом показово жорсткий та байдужий до небезпеки є типажем хорошої людини в поганих обставинах. Сильне почуття обов'язку не дозволяє уникати складних рішень чи перекладати відповідальність на інших[ком. 16].

Юка звичайна дівчина, що підкреслюється скромним одягом

Юка. Насправді вона значно краще Люсі, але Кота телепень і цього не розуміє

Юка (яп. ユカ) — родичка та подруга дитинства Коти. Ще малою вона вирішила, що закохалася в Коту і в майбутньому вийде за нього заміж. Незважаючи на те, що останні вісім років вони не бачилися вона зберегла почуття до нього, а от Кота забув дитячі обіцянки і не помічає її почуттів та не розуміє натяків. Юка та Кота однолітки і вчаться на одних підготовчих курсах. Скориставшися приводом, Юка переселяється в готель до Коти. Тож в серіалі вони живуть разом, тож хоч безпосередньо на Юку не зав'язана жодна сюжетна лінія вона є одним з головних персонажів серіалу. На противагу підкреслено не нормальній Люсі чи утровано кавайній Ню Юка є втіленням звичайної хорошої дівчини. Вона симпатична, добра, акуратна і тактовна[ком. 17]. Її звичність підкреслюється скромним одягом. Юка здібна, вона здала попередні екзамени для вступу на престижний факультет на який Кота навіть не пробує поступити. Вона досить рішуча, принаймні на свої почуття вона Коті натякає вельми відверто й прозоро. З самого дитинства Юка звикла вважати Коту своїм нареченим тож вона відверто ревнує його до інших дівчат, втім далі показу негативних емоцій справа не йде. Через свою традиційну правильність Юка в тій в «родині», що склалася в готелі, відіграє роль матері.

Бандо — злий і крутий

Бандо завжди ходить зі зброєю і легко пускає її в діло

Бандо (яп. 坂東（ばんどう） — боєць спецпідрозділу. Він дуже агресивний, сміливий та рішучий. В нього прекрасні рефлекси та бойова підготовка. Однак його головна проблема в тому, що зараз нема війни і його агресія не має достойного застосування. Він прагне бою і за власними словами хоче стріляти в живих людей. Бій для нього це розвага та джерело адреналіну. Бандо явно насолоджується своїми поєдинками з Люсі. Він грубий та жорстокий, для нього ніц не варто не лише побити ні в чому не винну людину, але й вбити. Втім само по собі вбивство його не цікавить — йому треба бій. Наприклад розчарувавшися в спробах викликати на бій Ню він наказує її пристрелити своєму підлеглому, а не робить це сам. Незважаючи на свою шаленість та грубість Бандо не позбавлений певного почуття честі. Він хоч і заявляє, що не любить бути зобов'язаним іншим, але саме тому не забуває тих хто робив йому послуги. Втім вдячність для нього це не теплі почуття, а розрахунок послуга на послугу. Однак свої борги він платить щиро[ком. 18].

На противагу іншим солдатам, які є типовими служаками[ком. 19], для Бандо насильство є природним та бажаним. Його щира лютість є ніби віддзеркаленням кровожерності диклоніусів. Однак на відміну від диклоніусів які жорстко конфліктують з людським суспільством, Бандо, незважаючи на явні зіткнення з оточуючими, в цілому цілком нормально почуває себе в соціумі. Використовує пістолет Desert Eagle та Heckler & Koch MP5[10][11].

Нана

Нана дуже відповідальна дівчинка яка серйозно ставиться до своїх обов'язків

Нана (яп. ナナ) — диклоніус за номером 7[ком. 20], з раннього дитинства вирощена в лабораторії. За сюжетом їй не більше восьми років, але вона виглядає помітно старшою, приблизно як однолітка Маю. Вона не знає іншого світу окрім камер секретної лабораторії де над нею з дитинства проводяться жорстокі досліди. Вона вряди чи б вижила якби не любов та увага з боку Курами який очевидно переніс на неї свої невитрачені батьківські почуття і ставиться як до власної дочки. Завдяки вихованню та любові Курами[ком. 21] Нана виросла зовсім несхожою на інших диклоніусів — вона дуже добра та дуже правильна, для неї дуже важливо вести себе правильно та добре. Вона ніколи не буде бездумно використовувати свої здібності проти людей[ком. 22]. Вона дуже любить Кураму якого вважає своїм батьком і готова на усе заради нього. Наночка незлостива дівчинка — вона швидко примирилася з Ню, незважаючи на те, що з нею зробила Люсі. Вирощена в ув'язненні вона попервах дуже слабко орієнтується в навколишньому світі[ком. 23]. Як і Ню вона втілення дитячої безпосередності та свіжості сприйняття — вона щиро радіє дуже скромній сукні чи смаку звичайної їжі, адже нічого подібного до того в неї не було.

На відміну від суперечливого образу Люсі, Нана є втіленням позитиву, вона, не зважаючи на все пережите, не озлобилася на світ . Також своєю позитивністю вона помітно ускладнює питання диклоніусів оскільки є прикладом принципової можливості існування «хорошого» диклоніуса.

Професор Какузава — молодий та завжди небритий негідник

Насправді Какузава навіть не людина, а диклоніус без векторів

Какузава-молодший (яп. 角沢教授（かくざわ) — науковець, син Какузави старшого. З молодості працює в проекті з вивчення диклоніусів яким керує його батько. Саме Какузава втягнув в справу свого університетського знайомого Кураму. Втаємничений у справжні цілі свого батька він, з одного боку, підтримує їх, а з другого, є до певної міри його конкурентом. Як науковець Какузава займається вивченням вірусу який викликає мутацію диклоніусів. Формально метою є створення вакцини від мутації, насправді ж Какузав цікавить сам вірус, адже вони обоє є виродженими диклоніусами без векторів. Люсі їм потрібна як мати нового людства[ком. 24] Саме Какузава організував втечу Люсі з секретної бази оскільки хотів отримати її для себе, а не для свого батька. Отримав за заслугами. Озброєний автоматичною гвинтівкою FAMAS[12].

Маю

Головне почуття яке викликає Маю — співчуття

Маю (яп. マユ) — бездомна чотирнадцятирічна[ком. 25] дівчина яку вдочерили Кота та Юка. Через сексуальне насильство вітчима та нерозуміння матері Маю втекла з дому та певний час була бездомною доки її не підібрали Кота і Юка. Маю добра, ввічлива та скромна дівчинка. Вона типова безвинна жертва обставин яка викликає щире співчуття. Незважаючи на те, що вона живе між ящиками на пляжі і нерідко голодує вона не опустилася і не встигла втратити ніяковості дуже вихованої дівчинки. Їй соромно про щось просити незнайомих людей, незважаючи на голод вона не погоджується з першого разу на пропозицію пригостити її. Незважаючи на свою ніяковість вона рішуча і досить смілива[ком. 26]. Зустрівши Коту та Юку вона Маю фактично знайшла свою нову родину, саме вона напряму називає громаду з Коти, Юки, себе, Ню та Нани сім'єю.

Директор Какузава, має типову для негідника зовнішність

Какузава-старший (яп. 角沢長官（かくざわちょうかん）) — керівник проекту з вивчення диклоніусів. Насправді він не людина, а вироджений диклоніус без векторів. Він мріє знищити людство і започаткувати нову расу. Саме для цього йому й потрібна Люсі — єдина серед диклоніусів плодюча особина. Це типаж головного негідника, це підкреслюється як відповідною зовнішністю так і манерами. Какузава грубий, владний та саркастичний і навіть час від часу сміється демонічним реготом. Його роль в серіалі відносно невелика, але принципова — адже завдяки йому виходить, що увесь проект з вивчення диклоніусів з його жорстокими дослідами та вбивствами насправді служить меті знищення людства. Використовує пістолет Beretta[13].

Маріко

Маріко (яп. マリコ) — диклоніус за номером 35, дочка професора Курами. З самого дитинства росла в ізоляції не бачачи людей. Єдине спілкування яке вона знала це голос асистентки з гучномовця. Через життя в тісній камері Маріко фізично недорозвинута, вона ледь ходить. Однак це найсильніший та найстрашніший диклоніус з 26 векторами[ком. 27]. Не знаючи нормального спілкування та ростучи поза людським суспільством Маріко позбавлена моральних чи поведінкових обмежень. Вона украй жорстока черствою безжальністю людини яка немає ніяких пересторог і не в змозі уявити чужий біль. Вона вбиває людей граючись на зразок того як нормальні діти відривають крильця метеликам. Незважаючи на усе це, Маріко перш за все дитина, яка легко лякається і плаче коли їй боляче. В образі Маріко зустрічається типове для серіалу поєднання протилежностей.

Санбан (яп. 3番) Епізодичний персонаж аніме та манґи. Чотирирічна дівчинка — диклоніус, що заразила вірусом директора Кураму. Вбита Какузавою молодшим.

Події серіалу відбуваються в Камакурі. В ньому широко використувувалися реальні місцевості цього міста, змальовані часом з фотографічною точністю. Хоч звісно в аніме усе зображено в дещо ідеалізованому, яскравішому вигляді. Нижче наведено ряд прикладів порівняння реальних та намальованих краєвидів[ком. 28].

Кадр з аніме	Камакурська світлина	Кадр з аніме	Камакурська світлина

Фантастичними сюжетними ідеями Ельфійської пісні є диклоніуси та їх надприродні здібності.

Диклоніуси — фантастичний підвид Homo sapiens. Їх поява в серіалі не пояснюється, повідомляється лише, що зрідка в людей народжуються подібні «мутовані» діти. З науковою точки зору, враховуючи той факт, що диклоніуси відрізняються від людей цілим комплексом невипадкових рис їх слід розглядати як окремий, споріднений, але відмінний від людей підвид, появу якого не можна пояснити разовою мутацією, однак в творі вони є типовими для сучасної фантастики мутантами. Зовні диклоніуси відрізняються від людей лише специфічними виступами на голові у вигляді кавайних «ріжок»[ком. 29]. Головні відмінності між людьми та диклоніусами полягають в надприродних здібностях, до яких належать вектори, здатність ловити невеликі предмети, відчувати з певної відстані одне одного та «заражати» людей.

Диклоніуси поділяються на повноцінних, вроджених[ком. 30] та сильплітів які є дітьми «заражених» іншими диклоніусами людей. Єдиною, але принциповою відмінністю між цими двома видами диклоніусів є здатність до нормального природного розмноження — сильпліти безплідні.

Ще однією ймовірною відмінністю від людей є наявність у диклоніусів ряду невластивих людям інстинктивних поведінок. Наприклад повідомляється про те, що використовувати вектори як зброю вони можуть лише проти людей[ком. 31]. Також в аніме показуються видіння які можна інтерпретувати як своєрідний «голос крові»[ком. 32].

Вектори виглядають як невидимі (це імітується напівпрозорістю) руки

Вектори «ростуть» зі спини, очевидно від хребта

Вектори — головною здібністю диклоніусів є вектори. В серіалі словами Курами стверджується, що через них диклоніуси мають відмінну від людей будову мозку. Вектори це ніби невидимі гнучкі руки. Вони мають певну чітковизначену довжину. Вектори дуже сильні[ком. 33] та швидкі[ком. 34] й можуть за бажання проникати крізь живі тканини[ком. 35]. Поєднання усіх цих рис робить вектори дуже небезпечною, хоч і не всесильною[ком. 36] зброєю. Вектори розвиваються в диклоніусів з певного віку і з часом посилюються. Кількість, довжина та сила векторів різні в різних диклоніусів.

Також диклоніуси мають дивну здатність інстинктивно ловити кинуті в них предмети, в тому числі й кулі. В аніме ніде не говориться і не показується щоб для подібного використовувалися вектори, але в манзі це неодноразово підкреслюється. Єдиним принциповим чинником який впливає на можливість диклоніуса зловити кинутий в нього предмет є енергія кидка.

Принциповою є здатність диклоніусів своїми векторами «заражати» людей[ком. 37] внаслідок чого діти заражених народжуються сильплітами. Причому подібне вони роблять інстинктивно.

Якщо відкинути технічну частину, то фантастичним сюжетотворчим припущенням Ельфійської пісні є наділення ряду дітей можливістю миттєвого втілення своєї агресії. Диклоніуси відрізняються від людей тим, що для них вбити людину не важче ніж подумати про це. Їх агресія щодо людей в «нормальній» ситуації не має зовнішніх обмежень — лише внутрішні, а які внутрішні обмеження в дітей?

Серіал був створений досить молодою аніме-студією ARMS, яка до того (і кілька років після) малювала майже виключно хентай[ком. 43].

Також для виконання допоміжні робіт залучалася компанія Studio Guts. У виробництві проміжної анімації були задіяні: F.A.I. International, Hanjin Animation, Jiwoo Production, Kawatatsu, Triple A.

Музикою, а пізніше продажем розповсюдженням серіалу займалася (і займається досі) компанія VAP. Звукозапис здійснювався на студії Seion Studio.

Режисер: Канбе Мамору яп. 神戸守

Другий режисер Шізуно Кобун яп. 静野孔文

Сценарист: Йошіока Такао яп. 吉岡たかを

• Художник: Іто Кійоші яп. 伊藤聖
• Художник: Іто Акіра
• Художник-дизайнер: Аокі Томоюкі яп. 青木智由紀
• Дизайнер песонажів: Кісімото Сейджі яп. きしもとせいじ
• Технічний дизайнер: Окава Хіроюкі яп. 大河広行
• Технічний дизайнер: Тайга Хіроюкі

Головний аніматор: Кісімото Сейджі яп. きしもとせいじ

• Композитор: Кондо Йокіо яп. 近藤由紀夫
• Композитор: Коніші Кайо яп. 小西香葉
• Музичний директор: Шімізу Кацуноріяп. 清水勝則
• Музичні ефекти: Нішімура Муцухіро яп. 西村睦弘
• Спів (відкриваюча пісня): Нома Куміко
• Спів (закриваюча пісня): Кавабе Чіеко яп. 河辺千恵子

• Продюсер: Моріджірі Казуакі яп. 森尻和明
• Продюсер: Тамару Манабу яп. 田村学
• Продюсер: Кошінака Осаму яп. 越中おさむ

Нижче наведено перелік акторів та ролей які вони озвучували:

• Сузукі Чіхіро яп. 鈴木千尋 — Кота
• Кобаясі Санае яп. 小林沙苗 — Люсі та Ню
• Хаґівара Еміко яп. 萩原えみこ — Маю
• Хірата Хіроакі яп. 平田広明 — Какузава-молодший
• Набатаме Хітомі яп. 生天目仁美 — Кота в дитинстві, Шірокава
• Наката Джьоджі яп. 中田譲治 — Бандо
• Арімото Кінрю яп. 有本欽隆 — Какузава-старший
• Ното Маміко яп. 能登麻美子 — Юка
• Ямамото Маріа яп. 山本麻里安 — Канае
• Хосоі Осаму яп. 細井治 — Курама
• Кавакамі Томоко яп. 川上とも子 — Маріко
• Мацуока Юкі яп. 松岡由貴 — Нана
• Ішіхара Еріко яп. 石原絵理子 — Аракава
• Тані Асука яп. 谷井あすか — секретарка
• Такахаші Мікако яп. 高橋美佳子 — Санбан

У Японії телесеріал був вперше показаний в 2004 компанією AT-X і повторно транслювався наступного року. Серіал складається з 13 серій і одного поширюваного тільки на DVD спецвипуску, події якого відбуваються приблизно між 10-ою та 11-ою серіями аніме-серіалу, тому його часто називають 10,5 («десятою з половиною») серією або іноді 14-ою серією (оскільки вона є додатком до основних 13-и). Цей спецвипуск, на відміну від серіалу і манґи, не містить сцен, не призначених для перегляду неповнолітніми, і виконаний в простішій графічній манері.

Розповсюдженням серіалу на DVD та VHS носіях займається компанія VAP.

• 
  Обкладинка першого DVD-диску, спеціальне видання
• 
  Перший DVD-диск
• 
  Другий DVD-диск
• 
  Третій DVD-диск
• 
  Четвертий DVD-диск
• 
  П'ятий DVD-диск
• 
  Шостий DVD-диск
• 
  Сьомий DVD-диск

В Україні українською мовою вперше по телебаченню серіал демонструвався на телеканалі ТЕТ[1] з 1 вересня по 8 грудня 2008 року. Вдруге аніме було показано на телеканалі QTV 2010 року з новим власним озвученням. Ролі озвучували Павло Скороходько та Катерина Буцька.