Енніо Флаяно

Еніо Флаяно народився 1910 року у портовому місті Пескара і був наймолодшим поміж 7 дітей у своїх родині. Його батько був купцем його мати на ім'я Франческа була його другою дружиною. У віці п'яти років він перейшов жити до приймальної родини друзів своїх батьків. Два роки потому він пішов до школи. Він відвідував школи-інтернати у Фермо, К'єті, Сенігалії та Брешії. 1922 року він почав відвідувати гімназію у Римі. Він не був хорошим учнем. З великими потугами він вступив на навчання до факультету архітектури, який він закінчив без ступеню. У 1935 році він був призваний до армії. Після повернення з армії і познайомився з Розетта Роттою, з якою 1940 року він одружився. 1939 рок він почав свою журналістську кар'єру. Також він працював театральним та кінокритиком у щотижневому журналі Оджі. 1942 року у нього народилася його єдина донька Леле.

Письменницька кар'єра

У Римі зустрівшись з митцями та письменниками Еніо Флаяно пізніше і сам став писати. Свій перший і єдиний роман «Час вбивати» (італ. Tempo di uccidere) він написав протягом кількох місяців зимою 1946 року в Мілані. У книзі він описує свій військовий досвід у війни в Африці протягом 1935—1936 рр. Книга є однією з небагатьох згадок про війну, коли Італія намагалася зберегти свій колоніальний вплив у Африці. У романі Флайано розповідає про долю молодого італійського солдата, котрий помилково вбиває одну ефіопську жінку, через що він має почуття провини. Роман був опублікований 1947 року і був високо оцінений літературними критиками. Як наслідок він отримав нагороду італійських журналістів «Срібна стрічка». 1989 року роман був екранізований італійським режисером Джуліано Монтальдо з Ніколасом Кейджем у головній ролі.

1949 року Флаяно став редактором газети Іль мондо (італ. il Mondo, де він вів власну колонку. Пізніше він писав у таких газетах як Корр'єре делла Сера (італ. Il Corriere della Sera), Ла Воче Републікана італ. La Voce Repubblicana, Л'Еуропео (італ. L'Europeo).

У 40-вих роках він почав працювати для кіно. Свій перший кіносценарій він написав для фільму Ромоло Марчелліні Пастор Анґелікус.

Пам'ятник Еніо Флаяно розташовваний в історичному центрі Пескари

До 60-х років він написав понад 60 кіносценаріїв для таких режисерів як Мікеланджело Антоніоні, Луїджі Дзампа, Маріо Монічеллі. Особливий зв'язок був у Флайано з Федеріко Фелліні, для якого він написав 8 сценаріїв до його кінофільмів. Серед них найвідомішими є Солодке життя, Шахраї та Вісім з половиною. Ці три фільми номінували на премію оскар за найкращий сценарій.

Помер Флайано у Римі 1972 року від інфаркту.

З 1973 року на його честь заснували премії у трьох категоріях: література кіно та театр.

• Tempo di uccidere, Milano, Longanesi, 1947.
• Diario notturno e altri scritti: Supplemento ai viaggi di Marco Polo, Sei raccontini utili, La saggezza di Pickwick, Un marziano a Roma, Fine di un caso, Variazioni su un commendatore, Milano, Bompiani, 1956.
• Una e una notte; Adriano, Milano, Bompiani, 1959.
• Un marziano a Roma, Torino, Einaudi, 1960.
• Traduzione di Romain Weingarten, Daisy Daisy desiderio, Milano, Feltrinelli, 1968.
• Il gioco e il massacro, Milano, Rizzoli, 1970. [selezionato al Premio Campiello]
• Un marziano a Roma e altre farse, Torino, Einaudi, 1971.
• Presentazione de L'opera completa di Paolo Uccello, Milano, Rizzoli, 1971.
• Le ombre bianche, Milano, Rizzoli, 1972.
• La solitudine del satiro, Milano, Rizzoli, 1973.
• Autobiografia del blu di Prussia, Milano, Rizzoli, 1974.
• Melampus, Milano, Biblioteca universale Rizzoli, 1974; come Melampo, Torino, Einaudi, 1978.
• Diario degli errori, Milano, Rizzoli, 1976.
• Lettere d'amore al cinema, Milano, Rizzoli, 1978.
• Un bel giorno di libertà, Milano, Rizzoli, 1979.
• Un giorno a Bombay e altre note di viaggio, Milano, Rizzoli, 1980.
• Il messia, Milano, All'insegna del pesce d'oro, 1982.
• Lo spettatore addormentato, Milano, Rizzoli, 1983.
• Storie inedite per film mai fatti, Milano, Frassinelli, 1984. ISBN 88-7684-008-7.
• Frasario essenziale. Per passare inosservati in società, Milano, Bompiani, 1986.
• Lettere a Lilli e altri segni, Milano, Archinto, 1986. ISBN 88-7768-047-4.
• Traduzione di Jules Laforgue, Amleto, ovvero Le conseguenze della pietà filiale, Milano, Libri Scheiwiller, 1987. ISBN 88-7644-064-X.
• L'uovo di Marx. Epigrammi, satire, occasioni, Milano, Libri Scheiwiller, 1987. ISBN 88-7644-071-2.
• Un film alla settimana. 55 critiche da «Cine illustrato» (1939—1940), Roma, Bulzoni, 1988.
• Opere. Scritti postumi, Milano, Bompiani, 1988.
• Progetto Proust. Una sceneggiatura per «La recherche du temps perdu», Milano, Bompiani, 1989. ISBN 88-452-1458-3.
• Nuove lettere d'amore al cinema, Milano, Rizzoli, 1990. ISBN 88-17-66352-2.
• Opere. 1947—1972, Milano, Bompiani, 1990. ISBN 88-452-1507-5.
• Il cavastivale, Roma, Biblioteca del Vascello, 1993. ISBN 88-7227-516-4.
• L'occhiale indiscreto, Milano, Bompiani, 1995. ISBN 88-452-2429-5.
• Soltanto le parole. Lettere di e a Ennio Flaiano, 1933—1972, Milano, Bompiani, 1995. ISBN 88-452-2671-9.
• La valigia delle Indie, Milano, Bompiani, 1996. ISBN 88-452-2770-7.
• Ombre fatte a macchina, Milano, Bompiani, 1997. ISBN 88-452-2957-2.
• Il bambino cattivo, Milano, Libri Scheiwiller, 1999. ISBN 88-7644-258-8.
• Cristo torna sulla terra, Lugano, Quaderni di Cartevive, 2000.
• La notte porta consiglio e altri racconti cinematografici, Milano, Bompiani, 2001. ISBN 88-452-4920-4.
• Satira e vita: i disegni del fondo Flaiano della Biblioteca cantonale di Lugano, con cinquanta brevi testi di Ennio Flaiano, Bologna, Pendragon, 2002. ISBN 88-8342-163-9.
• Scena all'aperto. Sceneggiatura inedita da una novella di Marino Moretti, Bologna, CLUEB, 2004. ISBN 88-491-2316-7
• Lettere a Giuseppe Rosato (1967—1972). Con scritti su Flaiano e l'Abruzzo, Lanciano, Rocco Carabba, 2008.
• Opere scelte, Milano, Adelphi, 2010. ISBN 978-88-459-2499-6. [contiene: Tempo di uccidere (1947), Diario notturno (1956), Una e una notte (1959), Un marziano a Roma (1960), Il gioco e il massacro (1970), Le ombre bianche (1972), La valigia delle Indie (1996), Diario degli errori (1977) e L'occhiale indiscreto (scelta di articoli non raccolti altrove)].

Флайано був автором сценарію чисельних фільмів:

• Нагорода синдикату італійських журналістів «Срібна стрічка»:
• 1987, посмертно (найкращий сюжет) — за фільм «Справа Назаретянина» (1986)
• 1964 (найкращий сценарій) — за фільм Вісім з половиною (1963)
• 1948 (найкращий сюжет) — за фільм «Рим вільне місто» (1946)
• 1961 (найкращий оригінальний сюжет) — за фільм «Солодке життя» (1960)
• 1964 (найкращий оригінальний сюжет) — за фільм «Вісім з половиною» (1963)
• 1959 (Sant Jordi Awards за найкращий сценарій до іноземного фільму, Іспанія) за фільм «Ночі Кабирії» (1957)

• Енніо Флайано на сайті IMDb (англ.)
• Філософія Енніо Флайано італ
• freeweb.supereva.com — біографія та фото (італійська)
• www.premiflaiano.it — Офіційний вебсайт Міжнародних премій ім. Флайано (італійська)