Ентомологічна зброя

Колорадський жук, що розглядався як зброя ентомологічної війни обома сторонами

Японія була єдиною країною, яка не тільки розробила, але у широких масштабах використовувала ентомологічну зброю протягом війни, майже виключно на території Китаю[7]. Загін 731, сумно відомий японський загін біологічної війни, використовував заражених чумою бліх та мух-переносників холери для зараження населення Китаю[7]. Японські військовики розповсюджували цих комах, зкидаючи з літаків бомби, на низькій висоті польоту, що були заповнені цими комахами[8]. Хвиля епідемій, що виникла в результаті цих дій, коштувала життя від 440 тис. до 500 тис. китайців[7][8][9].

Відомо, що Німеччина протягом війни проводила дослідження можливостей ведення ентомологічної війни[8]. Головною метою програм цієї країни було масове виробництво та розповсюдження на території супротивника колорадського жука (Lepinotarsa decemlineata), націлене на знищення джерел харчування супротивника[8]. Цей жук вперше потрапив до Німеччини в 1914 році як вид, інтродукований з Північної Америки[10]. Немає жодних даних, що б вказували на дійсне використання колорадського жука як зброї будь-якою країною[10], проте відомо про роботи зі створення такої зброї в Німеччині[11].

Зокрема, Німеччина проводила випробування використання колорадського жука на південь від Франкфурту-на-Майні, де було випущено 54 тис. жуків[10]. В 1944 році почалося значне зараження полів Німеччини[10], проте його джерело залишається невідомим, що призвело до виникнення численних гіпотез. Наприклад, висловлювалися припущення, що ще могло бути атакою Союзників, невдалим тестуванням німців або природною флуктуацією[10].

Серед країн-союзників, Канада першою здійснила спроби розробки зброї на основі комах-векторів[4]. Після того, як стало відомо про розробку методу використання бліх як зброї Японією, Канада, а згодом і США, розпочали свої роботи у цьому напрямку[4]. У колаборації з урядом США, Г. Рід, керівник військової лабораторії при Університеті Квінз в Кінгстоні (Онтаріо), сфокусував свої зусилля на використанні як векторів комарів, мух і блох, зокрема заражених чумою[12]. Загалом протягом війни канадські успіхи залишалися кращими, ніж у решти Союзників[4], для яких ентомологічна зброя не була серед головних пріоритетів[4]. З початком подібних програм у США та Великій Британій, Канада почала співпрацювати з ними. У меншій мірі роботи зі створення біологічної, зокрема ентомологічної, зброї продовжилися в Канаді й після закінчення війни[12][13].

Відомі також роботи зі створення ентомологічної зброї у Франції[8]. Подібно до Німеччини, програми цієї країни також перш за все були націлені на використання колорадського жука для враження сільськогосподарських джерел супротивника[8]. Вперше французькі експерти запропонували таке використання ще в 1939 році[14].

Британські учені, такі як Дж. Голдейн, ще до війни вказували на уразливість як британського, так і німецького сільського господарства з боку колорадського жука[14]. Протягом війни в Британії проводилися випробування цього методу, зокрема в 1942 році із США було завезено 15 тис. жуків для таких випробувань[10].

У військових лабораторях СРСР проводилися ефективні роботи з розробки ентомологічної зброї в рамках програми, націленій на знищення сільськогосподарських культур та тварин супротивника. Радянські дослідники розробили методи перенесення комахами численних патогенів тварин, таких як збудник ящура, для перенесення якого використовувалися кліщі[15]. Також відомі роботи з використання кліщів, що вражають птахів, для зараження курей паразитом Chlamydophila psittaci[15]. Крім того, радянські інженери розробили методики автоматизованого масового вирощування комах, здатні отримувати кілька мільйонів паразитичних комах на добу[15].

Комар-переносник жовтої пропасниці, що використовувався американськими військовиками

Протягом холодної війни США найактивніше досліджували перспективи використання комах як зброї. Військові дослідники розробили плани створення центру, здатного отримувати до 100 млн комарів-переносників жовтої лихоманки на місяць[8]. У доповіді Збройних сил США[7] під назвою «Аналіз цілей ентомологічної зброї» наводилися найуразливіші ділянки на території СРСР, які США могли атакувати за допомогою ентомологічних векторів[8]. Військовики також проводили випробування здатності кусатися неінфікованих комарів, скидуючи їх на американські міста[8].

Північнокорейські та китайські офіційні особи звинувачували США у використання біологічної зброї, у тому числі ентомологічної, протягом Корейської війни. Ці ствердження завжли заперечувалися з боку США[16]. В 1998 році, проте, Стівен Ендікотт і Едвард Гаґерманн підтвердили звинувачення у своїй книзі «США і біологічна зброя: Секрети початку Холодної та корейської воєн»[12]. Книга отримала різні відгуки, тоді як деякі звинувачували авторів в конспирації та підтасовці фактів[16][17], інші хвалили авторів за сміливість[17] та знаходили ствердження авторів ймовірними[18]. Проте, в іншій книзі С. Ендікотта того ж року були опубліковані радянські та китайські документи, які показували, що ствердження китайського і корейського урядів були частиною кампанії дезінформації[18].

Пацюкова блоха, що випробувалася як зброя у США в 1950-тих роках

Протягом 1950-тих років США провели серію польових випробувань використання ентомологічної зброї. Так, Операція Біг-Ітч («велика чесотка») 1954 року була призначена дослідити ефект незаражених блох Xenopsylla cheopis[14]. Операція провалилася через те, що деякі з бліх зуміли втекти та покусали всіх трьох членів екіпажу літака[14]. В травні 1955 року понад 300 тис. комарів Aedes aegypti, потенційних переносників жовтої лихоманки, було скинуто над штатом Джорджія з метою дослідження виживання скинутих з повітря комарів та їхньої здатності кусати людей[19]. Ці дослідження стали відомі як Операція Біг-Баз («велике жужжання»)[9].

Після цього у США було проведено щонайменше ще дві програми дослідження ентомологічної зброї, Операція Дроп-Кік і Операція Мей-Дей[19]. Доповідь Армії США 1981 року підвела підсумок результатів випробувань та вартість різноманітних ефектів, асоційованих з використанням такої зброї[19]. Доповідь була частково розсекречена, хоча деяка інформація, включаючи все, що стосувалося «Дроп-Кік», була з неї вилучена[19] — зокрема доповідь містить розрахунки «вартості на смерть»[3]. Так, вартість зброї на смерть, згідно з доповіддю, при використання комах-векторів із смертністю 50 % при атаці міста становила $0,29 в цінах 1976 року[19]. Така атака повинна була привести до приблизно 625 тис. загиблих[19].

США також використовували дослідження ентомологічної зброї у небойових ситуаціях. В 1990 уряд США фінансував програму вартістю 6,5 млн доларів з дослідження та вирощування гусениць[20], призначених для скидання на плантації коки в Перу в рамках війни проти наркотиків[20]. У 2002 році стало відомо про роботи з дослідження в лабораторії у Форт-Детріку комахи-вектора для перенесення вірусу, який мав заражати опіумний мак[3].