Епітеланта

Епітеланта[2][3] (Epithelantha F.A.C.Weber ex Britton & Rose 1922) рід сукулентних рослин з родини кактусових.

?
Епітеланта
Epithelantha

Epithelantha micromeris
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Cacteae
Рід: Епітеланта (Epithelantha)
F.A.C.Weber ex Britton & Rose 1922
Epithelantha micromeris[1]
F.A.C.Weber ex Britton & Rose 1922
Посилання
Вікісховище: Epithelantha
Віківиди: Epithelantha
EOL: 72047
IPNI: 5314-1
ITIS: 19792
NCBI: 130116

Етимологія

Квітки Epithelantha micromeris ssp. unguispina
Epithelantha micromeris в природних умовах
Epithelantha micromeris з плодами
Epithelantha bokei
Сіянець епітеланти

Назва складається з грец. epi — на, thele — сосок і anthos — квітка, що вказує на зону закладання квіткових бруньок.

Історія систематики

Вперше епітеланта була описана у 1865 Джорджем Енгельманном, який відніс її до роду мамілярія. У 1898 році відомим знавцем кактусів свого часу Альбертом Вебером була приведена назва Epithelantha як синонім Mammillaria micromeris. У 1922 році опис було уточнено Н. Бріттоном і Дж. Роузом, які віднесли цей таксон до рангу роду.

Ареал та екологія

Ареал цього роду охоплює Мексику (штати Чіуауа, Коауїла, Нуево-Леон, Сан-Луїс-Потосі) та США (штати Техас, Нью-Мексико, Аризона).

Ростуть на оголених вапнякових схилах і осипах, багатих карбонатами.

Загальна біоморфологічна характеристика

Карликові кактуси, що повільно ростуть. Стебла кулясті, із вдавленою верхівкою або циліндричні 3-5 см в діаметрі, щільно вкриті спірально розташованими, дуже дрібними сосочками. В білих, дрібних, подовжених ареолах розтащовані дуже дрібні, до 2 мм завдовжки, щільно притиснуті до стебла колючки, які повністю його покривають. Верхівка сильно опушена, плоска або втиснута в центрі. Квітки блідо-рожеві, дрібні, 5-7 мм завдовжки і в діаметрі, з'являються в сніжно-білому шерстистому утворенні на верхівці не з мономорфної, а з діморфної ареоли, що підтверджує спорідненість епітелант з маммілляріями. Плоди яскраво-малинові, довгасті, близько 1 см завдовжки і 3 см в діаметрі, прикрашають рослини протягом тривалого часу.

Рослини утворюють безліч бічних пагонів.

Культивування

Рослини дуже декоративні, в оранжерейній культурі потребують багато сонячного світла і свіжого повітря. Полив в період вегетації обмежений. Надлишок вологи призводить до згубної дії на ці рослини. Взимку утримують при температурі 8-12 °С майже без поливу.

Землесуміш мусить бути легко проникною, багатою на мінеральні речовини, глинисто-дерновою, з додаванням до 40 % піску, мармурової і гравійної крихти. рН — близько 6,5.

Епітеланти відрізняються повільним зростанням. Розмноження насінням проходить досить важко, сіянці ростуть дуже повільно і швидко гинуть за несприятливих умов. Найефективніше розмножуються щепленням бічних пагонів. Зняті з підщепи рослини часто вкоренити не вдається.

Види

Згідно систематики Андерсена рід Epithelantha включає 2 види: Epithelantha bokei і Epithelantha micromeris. Останній вид, в свою чергу, містить 5 підвидів, включно з типовим.

Див. також

Примітки

  1. Epithelantha в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
  2. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. ISBN 966-7015-28-9.
  3. С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)

Література

  • Die Cactaceae. Backeberg, Curt. — Stuttgart: Fischer, Unveränd. Nachdr. d. 1958—1962 in Jena erschienenen 1. Aufl.
  • Flora of North America Editorial Committee, e. 2003. Magnoliophyta: Caryophyllidae, part 1. Fl. N. Amer. 4: I—XXIV, 1-559. (англ.)
  • Bravo-Hollis H. «Nuevas Especies del Genero Epithelantha» (Anal. Inst. Biol. Мех., 22:1, 15. 1951).
  • Backeberg С. «Monographic du Genre Epithelantha» // «Cactus», Paris, 9:39, 25-32 и 9:40, 57-64. 1954

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.