Ермлер Фрідріх Маркович

Ермлер Фрідріх Маркович (справжнє ім'я Володимир Маркович Бреслав; * 1 травня (13 травня) 1898, місто Режица (тепер Резекне, Латвія  — † 12 липня 1967, селище Комарово) — радянський режисер, сценарист, народний артист СРСР (1948), лауреат чотирьох Сталінських премій. Батько радянського диригента Марка Ермлера.

Фрідріх Ермлер
рос. Фридрих Эрмлер
Ім'я при народженні Володимир Маркович Бреслав
Дата народження 1 (13) травня 1898(1898-05-13)
Місце народження місто Режица (тепер Резекне), Латвія
Дата смерті 12 липня 1967(1967-07-12) (69 років)
Місце смерті селище Комарово
Поховання Богословське кладовище
Громадянство  СРСР
Професія режисер
Членство Спілка кінематографістів СРСР
Нагороди

IMDb ID 0259611

З життєпису

Член КПРС з 1919. У роки Громадянської війни служив у Червоній Армії, в органах ЧК. У 1923—1924 навчався на акторському відділенні Ленінградського інституту екранного мистецтва. З 1924 працював на кінофабриці «Севзапкіно» (нині «Ленфільм»). У 1926 з Е. Ю. Іогансоном поставив фільм «Катька — паперовий ранет». Найзначніша робота Ермлера у 1920-ті рр.. «Уламок імперії» (1929). У 1929 — 1931 навчався у Кіноакадемії. У 1932 (з C. Й. Юткевичем) брав участь у створенні одного з перших радянських звукових фільмів «Зустрічний» (музика Д. Д. Шостаковича). У 1930-ті рр.. поставив фільм «Селяни» (1935, грамота Міжнародного кінофестивалю в Москві) і фільм «Великий громадянин», присвячений пам'яті С. М. Кірова (1938—1939; Сталінська премія, 1941). У роки Великої Вітчизняної війни Ермлер створив глибоко драматичний твір, присвячений партизанському руху — фільм «Вона захищає Батьківщину» (1943; Сталінська премія, 1946); на матеріалі подій Сталінградської битви — фільм «Великий перелом» (1946, Сталінська премія, Велика національна премія Міжнародного кінофестивалю в Канні). У 1951 — Сталінська премія за фільм «Велика сила». Радянській інтелігенції присвячується перший кольоровий фільм Ермлера «Незакінчена повість» (1955). Особливе місце у творчості Ермлера зайняв історико-документальний фільм «Перед судом історії» (1965), поставлений як інтерв'ю з колишнім емігрантом В. В. Шульгіним. Ермлер  співавтор ряду сценаріїв своїх фільмів.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, а також медалями.

Похований на кладовищі в селищі Комарово Ленінградської області. На будинку, де в 1930—1962 жив Ермлер (Кіровський проспект, 55), меморіальна дошка.

Література

  • «Санкт-Петербург. Петроград. Ленінград: Енциклопедичний довідник.» Ред. Колегія: Бєлова Л. М., Булдаков Г. М., Дегтярьов А. Я. и др. — М.: наукове видавництво «Велика Російська Енциклопедія». 1992.
  • Самойлов А., Фридрих Эрмлер, Л., 1970; Фридрих Эрмлер. Документы, статьи, воспоминания, (сб.), Л., 1974.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.