Ерік Дрекслер

Кім Ерік Дрекслер (нар. 25 квітня 1955, Окленд, Каліфорнія) — відомий американський науковець, «піонер нанотехнологій», інженер, відомий популяризатор нанотехнологій. Автор концепції нанотехнологічного механосинтезу, перший теоретик створення молекулярних нанороботів, концепції «сірого слизу».

Кім Ерік Дрекслер
Kim Eric Drexler
2007 рік
2007 рік
Народився 25 квітня 1955(1955-04-25) (66 років)
Окленд
Країна  США
Діяльність інженер, фізик, письменник
Alma mater Массачусетський технологічний інститут
Галузь нанотехнологія, футурологія
Заклад Nanorex
Науковий керівник Марвін Мінський
Відомий завдяки: Автор нанороботів і концепції сірого слизу
Особ. сторінка e-drexler.com
 Ерік Дрекслер у Вікісховищі

Життєпис

На початку 70-х років Кім Ерік Дрекслер потрапив під сильний вплив ідей, викладених у доповіді Римського клубу «Межі зростання». Вже на першому курсі Массачусетського технологічного інституту він почав шукати тих, хто працював над пошуком позаземних ресурсів. Він знайшов доктора Жерара К. О'Ніла, відомого фізика з Принстонського університету, який робив сильний акцент у своїх наукових дослідженнях на прискорювачах частинок і відомого завдяки своїй праці над концепцією колонізації простору.

У 1975 і 1976 роках Дрекслер брав участь у дослідженнях NASA на тему космічних поселень. Він розробляв на основі нанотехнологій високоефективні сонячні батареї. Активно брав участь у космічній політиці, допомагаючи L5 Society укласти угоду про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах.

Наприкінці 1970-х років Дрекслер почав розвивати ідеї молекулярної нанотехнології (МНТ). 1979 року ознайомився з відомою доповіддю Річарда Фейнмана «Знизу повно місця».

Термін «нанотехнології» придумав професор токійського університету Норіо Танігуті в 1974 році для опису виготовлення матеріалів з нанометровою точністю, і його використав Дрекслер у своїй книзі 1986 Машини творення: Прийдешня ера нанотехнології, щоб описати те, що пізніше стало відоме як молекулярна нанотехнологія (МНТ). У цій книзі він запропонував ідею нано-«асемблера», який буде в змозі побудувати копію себе та інших об'єктів довільної складності, а також у розділі 9 описав гіпотетичний сценарій оживлення кріонованих людей. Він також вперше придумав термін «сірий слиз», щоб описати те, що може статися, якщо гіпотетична самовідтворювана молекулярна нанотехнологія вийде з-під контролю.

Дрекслер навчався в Массачусетському технологічному інституті. Він здобув диплом бакалавра в міждисциплінарних науках в 1977 році і ступінь магістра в 1979 році в аерокосмічній промисловості. 1991 року здобув ступінь доктора філософії під егідою MIT Media Lab. в галузі молекулярної нанотехнології (першим у цій царині). Його книга «Наносистеми» здобула премію AAP в номінації «Найкраща комп'ютерна книга 2002 року».

1986 року Ерік Дрекслер заснував разом з дружиною Крістін Петерсон Foresight Institute, головною метою якого є дослідження перспектив розширення можливостей людини за допомогою нанотехнологій і пов'язаних з цим ризиків[1]. 2001 року Дрекслер і Петерсон розірвали свій 21-річний шлюб. У 2005 році Дрекслер покинув організацію.

2004 року Дрекслер підписав відкритий лист вчених на підтримку кріоніки[2].

Починаючи з 2005 року Дрекслер працює головним технічним консультантом у компанії Nanorex, що виробляє програмне забезпечення, яке використовується в проектуванні наноструктур[3]. Живе Дрекслер у Лос-Альтос (штат Каліфорнія). Також входить до складу директорів Американського національного аерокосмічного товариства і є членом Хімічного товариства, Протеїнового товариства.

2006 року Дрекслер одружився з Розою Ван, яка раніше була інвестиційним банкіром, а тепер працює у фонді Ashoka: Innovators for the Public.

Нагороди

1992 року Асоціація американських видавців назвала книгу «Nanosystems Molecular Machinery Manufacturing and Computation» найкращою книгою в галузі комп'ютерних наук.

Ерік Дрекслер у науковій фантастиці

Дрекслер згадується в науково-фантастичній книзі «Діамантовий вік» як один із головних героїв світу майбутнього, який ґрунтується на ідеях нанотехнологій.

У науково-фантастичному романі Newton's Wake: A Space Opera Кена Маклеода «Дрекслер» — це нанотехнологічний асемблер, який здатний перетворювати майже все, що може поміститися в обсязі конкретної машини — носовому відсіку космічного корабля.

Дрекслер також згадується в науково-фантастичній книзі Decipher Стела Павлоу. Його книга згадується як одна з відправних точок у створенні наноасемблера, а також в ній дається уявлення про найкращий спосіб використання фулерену.

Джеймс Роллінс посилається на книгу Дрекслера «Машини творення» у своєму романі «Excavation», де він використовує теорію молекулярних машин Еріка, як можливе пояснення виникнення таємничої «Речовини Z» у цій історії.

Дрекслера також згадує покійний доктор Тімоті Лірі у своїй останній роботі «Design for Dying» в розділі «Мутація».

Книги Еріка Дрекслера

Див. також

Примітки
  1. Foresight Institute
  2. Scientists’ Open Letter on Cryonics. Архів оригіналу за 6 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  3. Nanorex, Inc. — Home

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.