Етикетка

Етике́тка (фр. étiquette)[1], ярли́к (зі ст.-монг. jarlig через тюркське посередництво)[2] — графічний /текстовий знак, нанесений, у вигляді наклейки, бирки або талона), на товарі, експонаті, будь-якому іншому продукті виробництва із зазначенням назви, виробника, дати виробництва, терміну придатності.

Етикетка

Законодавство України надає таке визначення: «етикетка бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи написи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки з харчовими продуктами»[3].

Етике́тка (відповідно до ЄСКД) — експлуатаційний документ, який містить основні показники якості і технічні характеристики виробу, ґарантовані підприємством-виробником[4].

Від фр. étiquette походить і термін «етикет» (раніше запозичення з французької)[1].

Історія

Вино з вілли Марія, 1910 р., доба сецесії.

Родоначальцями сучасних етикеток були тавра і клейма, які ставили виробники напоїв (переважно вин) на амфорах, бутлях і глиняних посудинах, а також різні навісні «носії інформації». До нашої ери людство паперу не знало, тому використовувалися, наприклад, шматочки шкіри або наклеювалися крихітні клаптики пергаменту з позначками.

Поява в Європі паперу не могла не позначитися на зовнішньому вигляді етикетки. Спочатку з причини своєї дорожнечі папір був предметом розкоші, але поступово він завоював пакувальну сферу, оскільки набагато краще приходився до ладу для передачі інформації: на паперових етикетках вміщувалося більше відомостей, ніж на клеймі або шкіряному клапті. Відтоді етикетка окрім мінімуму інформації (назви, виробника, місця виготовлення), містить рекламні заклики і вказівки до застосування.

Стрімко розвивається галузь етикетування виноробство. До 1820 року винні етикетки стали схожі на ті, що ми знаємо нині, але відрізнялися строгим лаконічним стилем. Спочатку вони мали просту прямокутну або овальну форму. З часом бурхлива фантазія виноробів перетворювала їх на корони та на виноградні лози. На зміну переважно шрифтовому оформленню прийшли всілякі орнаменти, віньєтки і герби, янголи, султани в чалмах і Венери, побутові сцени і живописні пейзажі батьківщини вин. Одне й те саме вино могло мати різну етикетку залежно від країни, в яку воно експортувалося (вже тоді підприємці враховували особливості національної психології!). Зрозуміло, ніяких офіційних правил відносно змісту етикетки не було: зазвичай вказувалося походження вина (географічна назва), ім'я творця і місце виробництва. Поступово походження стало вказуватися все рідше, а з 1834 року винороби стали вказувати рік урожаю. В кінці XIX століття з'явилися написи про особливості смаку і тип вина. Вказувалася і професія виробника (торговець, приватний власник). У період з 1820 по 1920 роки виробництво шампанського збільшилося з 2 до 20 мільйонів пляшок на рік (у 10 разів!); напевно, не останню роль тут зіграла етикетка. Звичайний шматочок паперу став могутнім рушієм торгівлі і засобом спілкування з клієнтом.

Перші правила етикетування вин з'явилися на початку XX століття, потім всі вони об'єдналися в європейське законодавство про найменування і оформлення вин. З тих пір етикеткам приділяється велика увага: над їх художнім оздобленням працювали такі великі художники, як Сальвадор Далі, Марк Шагал, Пабло Пікассо і Енді Уорхолл.

Все різноманіття сучасних етикеток можна класифікувати.
Сфера застосування:
  • харчова;
  • винно-горілчана і безалкогольна;
  • косметична і парфумерна;
  • фармацевтична;
  • побутова хімія;
  • інші (для одягу, взуття і т. д.)
Матеріал основи:
  • паперові;
  • синтетичні;
  • тканинні.
Спосіб нанесення:
  • нанесення клею;
  • з нанесенням клейового шару;
  • самоклеючі;
  • термоусадочні.
Форма:
  • горизонтальні;
  • вертикальні;
  • фігурні.
Обробка:
  • з тисненням фольгою;
  • з конгревним тисненням;
  • з голограмами;
  • з термоелементами.
Конструкція:
  • прості (плоскі наклейки);
  • бандеролі (паперова стрічка, що обертає довгастий продукт, наприклад буханку хліба);
  • розкладні (у вигляді книжечки або проспекту, на лікарських або косметичних засобах);
  • навісні (прикріплені до продукту за допомогою мотузка або ланцюжка);
  • інші.

Етикетки сирів

Сир Сент Полін

Старовинні етикетки для вин

Вино «Шаблі», виготовлене в Каліфорнії, врожай 1900 року.


Примітки

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д  Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У  Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (Редакція від 05.07.2017)
  4. ДСТУ 3321-96. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять

Джерела

Етикетка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.