Жалість

Жалість — одна з форм почуття дискомфорту, часто набуває вид поблажливого співчуття[1]. Об'єкт жалості сприймається як «жалюгідний», тобто принижений в своєму нещасному становищі[2]. Жалюгідна людина позначає себе через скаргу, яка позначає недолік заподіяний або самим ходом речей, або іншою істотою. У той же час відсутність жалю робить людину «безжальною», тобто жорстокою. В цьому випадку жалість наближається до милосердя. Однак іноді у жалості може переважати мотив переваги[3]. Також жалість може виникати з приводу втрачених речей. Можна жалкувати про втрачений час, речі або загиблих істот («Пташку шкода»[4]). Тут жалість наближається до печалі.

Частина серії статей про
Емоції
Афект Класифікація У тварин Емоційний інтелект Настрій Регуляція Міжособистісне Дисрегуляція Валентність
Емоції Апатія Бажання Вдячність Веселість Відраза Відчай Віра Ворожість Гнів Горе Шок Депресія Диво Довіра Докора Допитливість Ейфорія Екстаз Емпатія Ентузіазм Жадібність Жалість (до себе) Жах Задоволення Задоволення Заздрість Збентеження Збудження Здивування Зневага Кривда Лагідність Любов Лють Мужність Надія Недовіра Ненависть Ніжність Ностальгія Нудьга Обурення Паніка Передчуття Прийняття Приниження Пристрасть Провина Радість Ревнощі Роздратування Розчарування Самотність Смуток Сором Сором'язливість Неприйняття Соціальний зв'язок Спантеличеність Страждання Страх Смуток Сумнів Тривога Журба Турбота Упевненість Фрустрація Хтивість Цікавість Щастя

У той же час жалість до себе часто трактується як негативне почуття[5], що заважає власному саморозвитку. З цієї точки зору, жалість консервує нещасне становище та приймає його як об'єктивну даність[6]. Тут жалість наближається до поблажливої любові, яка прощає слабкості[7][8].