Упевненість
Впе́вненість, певність, самовпевненість — стан розуму (духовний стан), в якому він дає міцну згоду судженню без остраху можливості помилки; стан буття без сумніву, свобода від сумніву.
Види
Існують ступені впевненості. Якщо мотив впевненості базується на законі звичної людської поведінки, це — моральна впевненість; якщо він базується на фізичному законі, це — фізична впевненість; якщо він базується на метафізичному законі, це — метафізична впевненість: в цьому порядку міцність згоди збільшується.
Незважаючи на різноманіття підходів до феномену «впевненість», виділяють два основних положення в розумінні цього конструкту, що склалися як у російській, так і в iншiй зарубіжній психології, і відповідно два провідних напрямки досліджень: впевненість у правильності своїх суджень і впевненість у собі[1].
Впевненість можна теж визначити як психічний стан людини, при якому вона вважає деякі знання правдою. Впевненість є психологічною характеристикою віри і переконань людини. Впевненість може бути як і результатом власного досвіду особистості, так і результатом дії зовні. Наприклад, впевненість може з'явитися у людини мимо (а інколи і проти) його волі і свідомості під дією навівання. Відчуття впевненості особистість може викликати в собі і шляхом самонавіювання (наприклад, аутогенного тренування).
Частим випадком впевненості є впевненість в собі. Відсутність впевненості в собі (невпевненість) складає психологічну проблему. Психолог Р. Лейнг описав «онтологічно невпевнену особистість» — тип особистості, яка переживає дефіцит «первинної онтологічної впевненості».
У соціогуманітарному знанні
У філософії, а саме, в теорії пізнання впевненість (переконаність) розглядається як один із суттєвих аспектів знання. Філософія (принаймні історично) шукає цього стану. Епістемологія є вивченням знання, впевненості і правди. Сучасні погляди на знання, як і в філософії так і взагалі не вимагають впевненості.
Сократ, який часто вважається першим правдивим філософом, мав вищий критерій для правди аніж інші до нього. Він дуже серйозно сприймав скептичні проблеми які він зустрів у філософії. Як наслідок, він твердив, що він нічого не знає. Сократ часто казав, що його мудрість була обмежена до свідомості свого власного незнання.
Філологія вивчає методи вираження впевненості в мовленні, досліджуючи емфазу. У виразі: «Я думаю, що він прийде» впевненість особи, що говорить підкреслюється пониженням тону мовця на слові «думаю», а невпевненість — підвищенням.
Риси
Як провідні особистісні детермінант впевненості були виявлені такі базові структури, як мотивація досягнень, вольовий самоконтроль і тривожність, а соціально-психологічними детермінантами виступили прийняття себе, ініціатива і сміливість у соціальних контактах.
Див. також
Примітки
Джерело
- (англ.) Celestine N. Bittle. Reality and the Mind. Epistemology. New York, Milwakee, Chicago: The Bruce Publishing Company, 1936, 1938.
Посилання
- Упевненість // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Зрівноваженість // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 515. — 1000 екз.
- (англ.) Католицька енциклопедія: Впевненість
- (англ.) Енциклопедія Бартелбі: Впевненість
| Частина серії статей про |
| Емоції |
|---|
  |
|
|
Емоції
|