Жанри наукової фантастики

Військова наукова фантастика — піджанр наукової фантастики, в якому головні герої є членами військової служби і учасниками збройних конфліктів, які відбуваються, як правило, в просторі або на планеті, окрім Землі. Докладний опис конфлікту, тактика і роль військової служби та окремих членів цієї служби є основою для військової наукової фантастики. Такі історії часто мають особливості фактичних минулих та поточних конфліктів Землі, тільки приклад з країнами замінюється на цілі планети або галактики зі схожими характеристиками, лінкори просторовими лінійними кораблями тощо.

Антиутопія (грец. αντί-, ου — не, τόπος — місце; альтернативно, дистопія (грец. δυσ — хворий, поганий), какотопія) — вигадане суспільство, яке є антитезою утопії, втілює протилежність ідельного суспільства. Зазвичай характеризується пригноблюючим суспільним контролем, здійснюваним авторитарним або тоталітарним урядом. Характерною рисою є те, що описуване суспільство виникло в ході розвитку сучасного суспільства, а не глобальної катастрофи, світової війни тощо Вперше термін «антиутопія» (англ. dystopia, anti-utopia) вжив англійський філософ і економіст Джон Стюарт Мілл в 1868 році.

Представники: Ян Вайсс, Євгеній Зам'ятін, Джордж Орвелл, Олдос Гакслі.

Постапокаліпсис або постапокаліптика (англ. post-apocalyptic) — жанр наукової фантастики, в якому дія розвивається у світі після якої-небудь глобальної катастрофи. Як остання представляються: третя світова війна зі застосуванням ядерної, хімічної або біологічної зброї, вторгнення чужопланетян, повстання машин на чолі штучного розуму (роботів), пандемія, падіння астероїда або інші катастрофи. У контексті оповідання розглядається зріз сучасної дійсності через призму сприйняття далеких поколінь. У літературі цей жанр близько стоїть і іноді змішується з кіберпанком — жанром, який описує світ високих технологій, але зі знеособленням людини, і який нерідко виник після глобальних катастроф. Термін «постапокаліпсис» вперше вжив критик Алан Франк в 1987 році.

Представники: Ларрі Нівен,  Джеррі Пурнелл, Джеймс Баллард, Роберт Хайнлайн.

Ксенофантастика — піджанр наукової фантастики, де головними героями (або одними з головних) виступають не люди, а інші розумні істоти. Можуть фігурувати також відмінні від земних форми життя, як мислячі планети чи туманності.

Прикладами ксенофантастики є «Едем» Гаррі Гаррісона, «Ворог мій» Баррі Лонгайєра.

«Star Trek» — найвідоміший серіал у жанрі космоопера

Космічна опера — пригодницький піджанр наукової фантастики. Термін вперше вжив 1941 року критик Вілсон Таккер для позначення псевдонаукових фантастичних творів. У 1970-х роках сформувалося сучасне поняття як про фантастику, так чи інакше пов'язану із космосом. Зазвичай містить у собі міжзоряні мандрівки, пригоди на чужих планетах, зустрічі з чужими цивілізаціями (здебільшого гуманоїдними). Для космічної опери характерний простий поділ на добро й зло. Герої здійснюють подвиги, часто рятують планети, галактики, отримуючи в нагороду кохання, матеріальний скарб.

Засновником вважається Едвард Елмер Сміт. Представники: Едгар Берроуз, Едмонд Гамільтон, Пол Андерсон, Ден Сіммонс.

Християнська наукова фантастика — піджанр християнської літератури та наукової фантастики, в якій присутні важливі християнські теми, написані з християнської точки зору. Ці теми можуть бути тонкими, виражені за аналогією, або більш явними. Основні впливи включають ранню наукову фантастику таких авторів, як Клайв Стейплз Льюїс, а свіжіші предстаники — Стівен Лохед і Тім ЛаХей. Авторів, які пишуть у цьому піджанрі, стикаються з особливими труднощами узгодження аспектів науки зі своїми християнськими переконаннями, які можуть привести до проблем в їхній роботі з більш широким співтовариством наукової фантастики.

В основі жанру альтернативна історія лежить припущення, що якась з історичних подій не відбулася, в результаті чого історія пішла іншим шляхом.

Головна мета соціальної фантастики — розкрити закони розвитку суспільства, що потрапило в нові і незвичні для людства умови. Тут фантатсичне допущення, зберігаючи свою значущість, стає способом постановки глобальних питань. Приклади творів: «Корпорація Безсмертя» Роберта Шеклі, «451 градус по Фаренгейту» Рея Бредбері, «Град приречений» братів Стругацьких.

Таймпанк — піджанр наукової фантастики, що моделює світ який стоїть на інакшому технологічному рівні, що передбачає інші закони соціуму. Піджанри: стоунпанк, сандалпанк, клокпанк, стимпанк, дизельпанк, киберпанк, нанопанк, біопанк, космопанк.

Принципово нічим не відрізняється від «Трьох мушкетерів» Дюма — змінюються лише декорації: бластери замість мушкетів, лазерні мечі замість шпаг.

Представник жанру — Гаррі Гаррісон.