Клайв Стейплз Льюїс

Народився 29 листопада 1898 року в Белфасті, (Північна Ірландія), у родині адвоката Альберта Джеймса Льюїса (1863—1929). Перші десять років його життя були доволі щасливими. У Льюїса був старший брат, історик Воррен Льюїс (1895—1973).

Коли Клайву було 4 роки, його пса Джексі збила машина. Після цього випадку Льюїс заявив, що відтепер його новим ім'ям буде Джексі. Спочатку він не відкликався ні на яке інше ім'я, але пізніше згодився на ім'я Джек, як його і називали решту життя рідні та друзі.[7]

З дитинства він захоплювався казковими тваринами і любив читати оповідання Беатрікс Поттер, нерідко пишучи свої власні оповідання про тварин і малюючи до них ілюстрації. Разом зі своїм братом Ворні вони створили казковий світ Боксен, де живуть і правлять звірі.

Льюїс любив читати, і цьому сприяв той факт, що будинок його батька був переповнений книгами, де неважко було щось вибрати. У віці семи років його родина переїхала до «Літтл Лі» («Little Lea»), будинку його дитинства у Східному Уельсі.

Літл Лі

Мати письменника Флоренс Августа Льюїс (уроджена Гамільтон; 1862—1908 рр.) була донькою англіканського священика. Клайв дуже любив матір і багато отримав від неї — вона вчила його мовам (навіть латині) і, що найважливіше, зуміла закласти основу його моральних засад. Коли йому ще не було десяти, вона померла від раку.

Батько, людина похмура і нелагідна, у 1908 році, відразу після смерті матері, віддав його у закриту школу Віньярд подалі від дому. Брат Ворні потрапив туди трьома роками раніше. Невдовзі школу закрили через брак учнів, а директора школи Роберта Капрона «Олді» запроторили до божевільні.

Потім Льюїс відвідував коледж Кемпбел у східному районі Белфаста, за милю від дому, але через серйозне респіраторне захворювання незабаром залишив його. Його відправили до курортно-оздоровчого містечка Малверн у Вустерширі, де він відвідував підготовчу школу Шербур Хаус.

У серпні 1913 року Льюїс вступив до коледжу Малверн, де він залишався до наступного червня. Саме в цей час 15-річний Клайв залишив прищеплену з дитинства християнську віру і став атеїстом.

Його новими інтересами стали міфологія та містика. Після коледжу Льюїс брав приватні уроки у Вільяма Кіркпатріка, колишнього директора коледжу Лурган, який вчив ще його батька.

Підлітком Льюїс захоплювався стародавніми скандинавськими піснями і легендами Півночі, представленими ісландськими сагами. Ці легенди пробуджували в ньому внутрішнє прагнення, яке він пізніше описав як «радість».

Льюїс линув до природи. Її краса нагадувала йому про північні оповідання, і навпаки, північні оповідання нагадували йому про красу природи. Його підліткова творчість відрізнялася від стилю оповідань про Боксен. Тепер він застосовував різні форми мистецтва, намагаючись закарбувати своє нове захоплення північною міфологією та світом природи.

Навчання з Кіркпатріком розвинуло в ньому замилування до давньогрецької літератури і міфології, а також відшліфувало його вміння дискутувати і логічно мислити. У 1916 році Льюїс отримав грант на навчання в Оксфордському університеті.

Після закінчення школи в 1917 році вступив до Університетського коледжу Оксфорду,[8] проте незабаром кинув навчання і добровольцем пішов на фронт. У британській армії став молодшим офіцером. У 1918 році, після поранення демобілізувався й повернувся до університету, де закінчив студії.

У 1919 році під псевдонімом Клайв Гамільтон (англ. Clive Hamilton) друком вийшла його перша поетична збірка — «Пригноблений дух» (англ. Spirits in Bondage).

У 1923 році отримав ступінь бакалавра, а згодом — магістра. Став викладачем філології.

У період з 1925 по 1954 рік викладав англійську мову й літературу в коледжі Святої Магдалени в Оксфорді.[9]

У 1926 році знову ж таки під псевдонімом Клайв Гамільтон випустив збірку поезій «Даймертаймер» (англ. Dymer).

У 1931 році в житті Льюїса відбулася світоглядна зміна: він усвідомлено став християнином. Цьому, зокрема, посприяла одна тривала нічна розмова з його оксфордськими товаришами Джоном Рональдом Руелом Толкіном (католиком-традиціоналістом) і Г'юґо Дайсоном. Ця знакова розмова була майстерно реконструйована (за листуванням і щоденниковими записами її учасників) Артуром Грівсом у його книзі «Вони стали разом». Вечірня дискусія стала прологом для події наступного дня, яку Льюїс описав у своїй духовій автобіографії «Спійманий радістю»: «Коли ми (Ворні та Джек) вирушили (на мотоциклі в зоопарк Віпснейд), я не вірив, що Ісус Христос є Син Божий, але коли ми прийшли в зоопарк, я вірив».

З 1933 по 1949 рік навколо Льюїса зібрався гурток друзів, який згодом став основою оксфордської літературно-дискусійного гурту «Інклінги», членами якого стали Джон Рональд Руел Толкін, Воррен Льюїс (брат письменника), Г'юґо Дайсон, Чарльз Вільямс, доктор Роберт Хавард, Оуен Барфілд, Уевілл Когхілл та ін.

У 1938—1945 Льюїс створив «Космічну трилогію» — класичний взірець філософської фантастики XX-го століття.

Упродовж 1950—1955 років опубліковано «Хроніки Нарнії». Найяскравіші частини циклу — «Лев, чаклунка й магічна шафа» (англ. The Lion, the Witch and Wardrobe), «Небіж чорнокнижника» (англ. The Magician's Nephew) і «Остання битва» (англ. The Last Battle).

У 1942—1943 роках опубліковано одну з найяскравіших апологетичних книжок християнства «Просто християнство», у якій автор у формі спілкування з читачем порушив усі важливі теми своєї рідної релігії: Ісус яко Син Божий, Мораль, Істина, Сексуальність, Гордість і багато інших. За версією сайту ChristianityToday.com ця книжка посіла аж 1 місце в списку книжок, які найбільше змінили євангелічний світ з 1945 року[10]. Ця книжка була написана на основі радіопередач для BBC, та мала неабиякий успіх серед британських радіослухачів. Звернула увагу на хворобу людства в сексуальній царині: проституція, журнали з голими жіночими тілами, занепад моральних правил поведінки в статевому житті. Уникаючи контроверсійних питань, а також не акцентуючи уваги на жодній із гілок християнства, автор подає логічну струнку картину розуміння базових світобудовних та власне християнських цінностей. Завдяки зваженому та проробленому підходу книжка здобула слави класики християнської апологетики.

У лютому 1942 року вийшла друком ще одна відома книжка автора «Листи Крутеня». Написана вона у епістолярному стилі, де головний герой, старший демон на ім'я Крутень, навчає свого підопічного маленького бісика Шашеля науці спокус та зведення нанівець усіх намагань людей стати справжніми християнами. У комічно-вигаданому стилі автор розкриває низку надважливих питань не лише для християн, а й для всіх охочих зазирнути під серпанок іншого виміру: виміру добрих і злих сил. Ця книжка також була прочитана автором у радіоефірі.

У 1954 році Льюїс переїхав до Кембриджу, де викладав англійську мову й літературу в коледжі Св. Магдалени. У наступному, 1955-му, році став членом Британської академії.

У 1956 році Льюїс одружився з американкою Джой Девідмен (1915—1960). У 1960 році Льюїс і Джой разом з друзями поїхали у мандрівку Грецією, під час якої відвідали Афіни, Мікени, Родос, Геракліон і Кносс. Джой померла 13 липня, незабаром після повернення з подорожі. Його переживання щодо смерті дружини викладені у маловідомому творі «Біль втрати», який він писав на різних зошитах, що залишилися в кімнаті.

У 1961 році, почувши заяву Юрія Гагаріна про те що, той «у Космосі був і Бога не бачив» Льюїс стисло відказав:

«Із таким само успіхом Гамлет міг би шукати Шекспіра на горищі власного замку».

У 1963 році Клайв Льюїс припинив викладацьку діяльність через проблеми зі здоров'ям. 22 листопада того ж року письменник помер, не доживши тиждень до свого ювілею. До самої смерті він залишався на посаді в Кембриджі й був почесним членом Коледжу св. Магдалени. Похований біля церкви святої Трійці в Хедінгтон Куерре, Оксфорд.

Понад усе відомий циклом творів, об'єднаних під назвою «Хроніки Нарнії».