Жовтень (фільм)

Кадр з фільму

Оповідь починається з символічної сцени повалення з п'єдстеталу пам'ятника російському Імператору. Вуличні заворушення у Петрограді і критичне становище на фронтах. Солдатам і жителям Петрограда нічого їсти, а Тимчасовий уряд не здатний утримати під контролем ситуацію в місті і країні. У цих умовах до влади приходять більшовики. Лідер партії Володимир Ленін прибуває у бунтівне місто і очолює повстання. Захоплення влади більшовиками під загрозою, бо до столиці підступають війська генерала Корнілова.

Військові частини і матроси Балтійського флоту, котрі стоять на боці більшовиків, стягуються до Зимового палацу. Одночасно у Петроград приїжджають делегати з'їзду Рад.У президію з'їзду обирають представників партії більшовиків, а меншовиків і есерів проганяють із залу. Повстання більшовиків закінчується взяттям Зимового палацу і припиненням повноважень Тимчасового уряду. Кінцівка фільму — виступ Леніна з трибуни Другого з'їзду Рад і проголошення перемоги революції.

Після великого успіху «Броненосця Потьомкін» Ейзенштейн отримав повну довіру влади країни і задумав зняти масштабне кінематографічне полотно про перемогу Жовтневої революції. Перші варіанти сценарію «Жовтня» включали в себе історичну хроніку подій від Лютневої революції до закінчення громадянської війни. У підсумку сценарій довелося обрізати і закінчити фільм подіями жовтня 1917 року.[2]

У розпорядження режисера були надані безпрецендентні на той період ресурси: плівка, історичні костюми, зброя і повноваження.Що породило безліч іронічних коментарів, про те, що зйомки принесли Петербургу шкоди більше, ніж сама революція. У якості масовки було дозволено використати військові частини. Також Ейзенштейну дозволили знімати фільм на місці подій революції — на підступах до Зимового і безпосередньо у інтер'єрах палацу. Консультантами фільму виступили учасники жовтневих подій: Крупська і Підвойський (він навіть зіграв у фільмі самого себе).

Планувалось, що фільм буде випущений на екрани до 10-річчя революції у 1927 році, але зйомки затягнулись і у прокат картина потрапила тільки на початку 1928 року.[2] Через зміни політичного клімату у СРСР на останніх етапах редагування фільму режисер Ейзенштейн був вимушений видалити з фільму багатьох діячів революції: Л. Троцького, У. Антонова-Овсієнко, В. Невського[3][4].

Захоплений музикою Едмунда Майзеля, написаною для європейського прокату фільму «Броненосець Потьомкін», Ейзенштейн запропонував композитору написати музику до його «Жовтня». Однак у Москві партитуру Майзеля вважали занадто авангардистською, і у СРСР фільм вийшов на екрани з другою звуковою доріжкою; музикою німецького композитора була озвучена скорочена приблизно на пів години версія «Жовтня», призначена для прокату за кордоном.[4]

Фільм не мав такого ж глядацького успіху, як "Броненосець Потьомкін". У більшості, через застосований "інтелектуальний монтаж" у кульмінаційній частині фільму. Так наприклад, щоб продемонструвати монархічну формулу "за Бога і Вітчизну" використовується послідовність все більше і більше абстрактних зображень. У 1933 році фільм був остаточно знятий з прокату.

У 2011 році в результаті спільної роботи німецьких і російських організацій, котрі точилися 5 років, вдалось відновити оригінальну звукову доріжку «Жовтня», але тільки партитуру, написану Майзелем для скороченої версії; для повної версії фільму музику дописав німецький композитор Бернд Тевес.[4]

На відміну від «Броненосця „Потьомкін“», фільм, що завершував знамениту кінотрилогію Ейзенштейна, носить більш виражений ідеологічний характер. У 1927 році Ейзенштейн, визнаний митець, стає також теоретиком мистецтва. Він опублікував кілька статей про новаторський метод у кіно. Чергова його картина —це спроба донести концепцію нової режисури: кіно без типажу (без головних героїв) і без висловленого драматургічного сюжету. Картину за задумом Ейзенштейна робить режисер за монтажним столом. В цілому у СРСР фільм був сприйнятий критиками позитивно, але молодий режисер отримав чимало гострих зауважень.[2]

Надто багато часу та місця у картині приділено фігурі Керенського і алегоричному протиставленні людей і інтер'єрів Зимового палацу. Характерне для молодого Ейзенштейна захоплення експериментами не прикрасило картину. На думку Віктора Шкловського, мішура і символізм перевантажили кадр: «Ейзенштейн заплутався у десяти тисячах кімнат Зимового палацу, як плутались у них колись творці».[2]

Послідовність зміни сцен обумовлена не стільки режисерським задумом, скільки ілюстрацією до історичного і ідеологічного тлумачення подій Жовтневої революції. Акторів картини складно назвати акторами — вони швидше двійники відомих політичних діячів.[5]

За спогадами А. Городницького, «у фільмі „Жовтень“ професійних акторів майже не було. Леніна, наприклад, грав працівник цементного заводу Нікандров, котрий мав з ним портретну схожість. Йому пошили костюм, пальто і кепку, а на голові виголили лисину. У ролі Керенського знімався також схожий на нього студент Університету. Зінов'єва зіграв його справжній брат, а в ролі Троцького був знятий якийсь зубний лікар, також дуже схожий з героєм».[6]

Серед перших глядачів картини були ті, хто знайшов фільм штучним. Володимир Маяковський так відгукнувся про «акторську гру» Нікандрова, котрий втілив образ Леніна у фільмі:

Огидно бачити, коли людина приймає схожі на Леніна пози і робить схожі рухи тіла — і за цією зовнішністю відчувається повна пустота, повна відсутність думки. Абсолютно правильно сказав один товариш, Нікандров схожий не на Леніна, а на всі статуї з нього[7]

Не дивлячись на таку відверту ідеологічну ангажованість картини, критики віддають належне новаторському методу у монтажі картини. Кінокритик Рауль Хаузман назвав монтаж Ейзенштейна «інтелектуальним»[8] Французький критик Жан-Клод Конеса писав про фільм:

"Фільм одночасно стає і розповіддю про історію, і її складовою частиною, у тому розумінні, що його монтаж, його розкадрування, його естетика — це продукт революційної системи як у показі революції, так і у екзальтованій манері цього показу".[7]

Картина «Жовтень» вважається першою у радянській кіноленініані і заклала традиції, котрі були успішно продовжені уже у епоху звукового кіно.

• Василь Нікандров — Володимир Ленін
• Микола Попов — Олександр Керенский
• Эдуард Тіссе — німецький солдат
• Микола Подвойський — камео
• Антонов-Овсієнко — камео
• Апфельбаум — Зінов'єв
• Борис Лsванов — міністр Терещенко
• Ляшенко — міністр
• Чібісов — міністр Скобелев
• Міхалев — міністр Кішкін
• Смельський — міністр Вердеревський

• Режисери і автори сценарію: Сергій Ейзенштейн, Григорій Александров
• Оператор: Едуард Тіссе
• Художник: Василь Коврігин
• Директор картини: Аркадій Євгенович Олексіїв (на фото над Г.Александровим)

• Фільм «Жовтень» на сайті «Мосфільма»
• Ленін у Жовтні
• Романова О. «Жовтень» Ейзенштейна: між мистецьким винаходом і міфом про революцію
• Наталя Друбек. Крупним планом: «Жовтень» Сергія Ейзенштейна