Ліванов Борис Миколайович
Ліва́нов Бори́с Микола́йович (нар. 25 квітня (8 травня) 1904 — пом. 22 вересня 1972) — російський радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1948). Лауреат п'яти Сталінських (1941, 1942, 1947, 1949, 1950) та Державної премії СРСР (1970).
| Ліванов Борис Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
25 квітня (8 травня) 1904 Москва | |||
| Помер |
22 вересня 1972 (68 років) Москва | |||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Громадянство |
 Російська імперія→ СРСР | |||
| Діяльність | актор | |||
| Заклад | Московський художній театр | |||
| Роки діяльності | з з 1924 | |||
| Діти | Василь Ліванов | |||
| IMDb | nm0515104 | |||
| Нагороди та премії | ||||
         | ||||
|
| ||||
 Ліванов Борис Миколайович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився 25 квітня (8 травня) 1904 року в Москві.
У 1924 році закінчив 4-ту студію МХАТу, де й почав працювати. Тоді ж почав зніматись у кіно. Зіграв у кіно Дубровського («Дубровський», 1936), комісара Віхорова («Депутат Балтики», 1937; «Балтійці», 1938), Пожарського («Мінін і Пожарський», 1939) та ін.
Знявся в українських фільмах: «Поема про море» (1958, Федорченко), «Загибель ескадри» (1965, 2 с, Гранатов), «А тепер суди» (1966, Богутовський).
У 1950-х роках почав виступати і як режисер.
Помер 22 вересня 1972 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.
Нагороди
- Нагороджений шістьма орденами СРСР.
- Народний артист СРСР (1948).
- Сталінська премія 1-го ступеня (1941) — за виконання ролі князя Д. М. Пожарського у фільмі «Мінін і Пожарський» (1939).
- Сталінська премія 1-го ступеня (1942) — за виконання ролі інженера Забеліна у спектаклі «Кремлівські куранти» М. Ф. Погодіна.
- Сталінська премія 2-го ступеня (1947) — за виконання ролі капітана 1 рангу В. Ф. Руднєва у фільмі "Крейсер «Варяг» (1946).
- Сталінська премія 1-го ступеня (1949) — за виконання ролі у спектаклі «Зелена вулиця» А. А. Сурова.
- Сталінська премія 1-го ступеня (1950) — за виконання ролі професора Трубнікова у спектаклі «Чужа тінь» К. М. Симонова.
- Державна премія СРСР (1970) — за акторські та режисерські роботи останніх років.
Родина
Батько російського актора театру і кіно Василя Ліванова, який у 1984 році зняв про нього фільм «Борис Ліванов».
Ролі в кіно
- 1924 — Морозко — Морозко
- 1924 — Чотири і п'ять (Сталеві журавлі) — Дмитро Гай
- 1927 — Кастусь Калиновський — пан Сторжинський
- 1927 — Жовтень — міністр Терещенко
- 1928 — «Золотий дзьоб» — майор Тучков
- 1933 — Дезертир — Карл Ренн
- 1933 — «Місто під ударом» — Карл Рунге
- 1933 — «Анненківщина» — отаман Анненков
- 1934 — Приватне життя Петра Виноградова — Петро Виноградов
- 1936 — Дубровський — Володимир Дубровський
- 1937 — Депутат Балтики — Бочаров
- 1938 — Балтійці — Вихров
- 1939 — Мінін і Пожарський — Пожарський
- 1945 — Без провини винні — Муров
- 1946 — Глінка — цар Микола І
- 1947 — Крейсер «Варяг» — капітан Руднєв
- 1949 — Сталінградська битва — Рокоссовський
- 1949 — Падіння Берліна — Рокоссовський
- 1953 — Адмірал Ушаков — Григорій Потьомкін
- 1955 — Михайло Ломоносов — Михайло Ломоносов
- 1958 — Олеко Дундич — генерал Мамонтов
- 1958 — Поема про море — генерал Федорченко
- 1959 — Напередодні — Микола Стахов
- 1960 — Мертві душі — Ноздрьов
- 1960 — Сліпий музикант — Максим Яценко
- 1965 — Загибель ескадри — адмірал Гранатов
- 1969 — Ступінь ризику — науковець—лікар Сєдов
- 1970 — Кремлівські куранти — інженер Забелін
Література
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.236;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.427;
- Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С.195—196.