Жузеп Гвардіола

Жузéп (Пеп) Гвардіо́ла (кат. Josep Guardiola i Sala, [ʒuˈzɛb gwaɾdiˈɔłə] — повне ім'я та прізвище Жузéп Гвардіо́ла-і-Са́ла, нерідко використовується транскрипція з іспанської Хосéп Гвардіо́ла, народ. 18 січня 1971, Санпазо, Каталонія, Іспанія) — колишній каталонський та іспанський футболіст, нині футбольний тренер. Відомий гравець «Барселони». Один з найтитулованіших футбольних тренерів XXI століття.

Жузéп Гвардіола
Жузéп Гвардіола
Особисті дані
Повне ім'я Josep Guardiola i Sala
Народження 18 січня 1971(1971-01-18)[1][2][3] (51 рік)
  Санпазо, Бажас, провінція Барселона, Каталонія, Іспанія
Зріст 180 см
Вага 73 кг
Прізвисько Пеп
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1990–2001 «Барселона» 263 (6)
2001–2002 «Брешія» 11 (2)
2002–2003 «Рома» 4 (0)
2003 «Брешія» 13 (1)
2003–2005 «Аль-Аглі» 36 (7)
2006 «Дорадос де Сіналоа» 10 (1)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1991–1992 Іспанія U-21 2 (0)
1992–2001 Іспанія 47 (5)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2007–2008 «Барселона Б»
2008–2012 «Барселона»
2013–2016 «Баварія»
2016– «Манчестер Сіті»
Звання, нагороди
Нагороди

Каталонець рокуd (2009)

Medal of Honor of the Parliament of Cataloniad (2011)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав на позиції опорного півзахисника. Колишній гравець «Барселони», «Брешіа», «Роми», «Аль-Ахлі», «Дорадос де Сіналоа», збірних Іспанії і Каталонії. Як гравець Гвардіола — шестиразовий чемпіон Іспанії, дворазовий володар Кубка Іспанії, чотириразовий володар Суперкубка Іспанії, переможець Кубка європейських чемпіонів, володар Кубка володарів кубків і Суперкубка УЄФА, зі збірною ставав олімпійським чемпіоном.

Націоналістичний рух «Разом за Каталонію» у 2019 році розглядав Гвардіолу як кандидата на пост президента Каталонської автономії[4].

Після завершення ігрової кар'єри, Гвардіола протягом одного сезону тренував «Барселону Б», з якою він виграв титул «Терсера Дивізіон», і очолив головну команду «Барселони» у 2008 році. У своєму першому сезоні як головний тренер «Барселони», здобув требл: виграв Ла Лігу, Копа-дель-Рей та Лігу чемпіонів УЄФА. Гвардіола став наймолодшим менеджером, який виграв у першому ж сезоні всі вищезгадані змагання. У 2011 році, після того, як з клубом здобув «золотий дубль»: вигравши Ла Лігу та Лігу Чемпіонів, Гвардіола був нагороджений Золотою медаллю парламенту Каталонії, найвищою їх відзнакою. Того ж року його також назвали Тренером року FIFA. Жузеп провів у Барселоні 4 сезони, оголосивши про свій відхід у 2012 році, здобувши 14 трофеїв, що є клубним рекордом. Очоливши «Баварію» Гвардіола виграв у Бундеслізі кожен наступний сезон, а також два внутрішні «золоті дублі». Покинув «Баварію» в 2016 році і пристав на пропозицію «Манчестер Сіті», переміг у Прем'єр-лізі у своєму другому сезоні, побивши численні внутрішні рекорди, став першим тренером, який виграв усі три внутрішні англійські трофеї за один сезон.

Ігрова кар'єра

Велику частину кар'єри він провів в іспанській «Барселоні», з якою 6 разів вигравав чемпіонський титул, 2 рази — кубок Іспанії, 4 рази — Суперкубок Іспанії. Гвардіола грав у футболці під номером 4, який в Барселоні став якщо не легендарним, то принаймні дуже поважним (в цей час під номером 4 в Барселоні грає хорватський півзахисник Іван Ракітіч).

Також у складі «Барселони» Гвардіола виграв Кубок європейських чемпіонів в 1992 році, Кубок володарів кубків у 1997 році, а також двічі вигравав Суперкубок Європи.

На рівні збірної Гвардіола в 1992 році на Олімпійських іграх, що проходили в Барселоні, виграв золоті медалі.

У 2001 році Гвардіола покинув Барселону, переїхавши до Італії, пізніше він грав у Кувейті та Мексиці, де в 2006 році він закінчив кар'єру гравця, після чого вирішив розпочати кар'єру тренера.

Тренерська кар'єра

Влітку 2007 року Гвардіола очолив дубль «Барселони» (клуб «Барселона Б»), який виступав в одній з груп четвертого іспанського дивізіону (Tercera División). У сезоні 2007/08 клуб під його керівництвом виграв турнір у своїй групі і отримав можливість поборотися за вихід до третього іспанська дивізіон (Segunda División B). Його успіхи не залишилися непоміченими — наприкінці травня 2008 Гвардіола змінив на посту головного тренера Барселони Франка Райкарда.

У сезоні 2008/09 Гвардіола домігся унікального для Іспанії результату, вигравши за один турнірний цикл чемпіонат Іспанії, кубок Іспанії та Лігу чемпіонів. Також він став шостою людиною, який вигравав Кубок чемпіонів і як гравець, і як тренер. В одному ряду з ним стоять Мігель Муньос, Джованні Трапаттоні, Йоган Кройф, Карло Анчелотті і Франк Райкард.

Наступний сезон 2009/10 був для Гвардіоли менш успішним. «Барселона» здобула перемогу у Ла Лізі, Суперкубку Іспанії, Суперкубку УЄФА та Клубному чемпіонаті світу. Але каталонці в півфіналі Ліги Чемпіонів поступились «Міланському Інтеру», який тоді очолював Жозе Моурінью. Також «Барселона» на ранній стадії покинула і Кубок Іспанії.

У сезоні 2010/11 Гвардіолі знову вдалося оформити золотий хет-трик, але цього разу, замість Кубку Іспанії «Барселона» задовольнилась перемогою у Суперкубку Іспанії. Що ж до Кубку Короля, то в фіналі підопічні Гвардіоли зазнали мінімальної поразки від «Мадридського Реалу».

Сезон 2011/12 став останнім для Жузепа як тренера «Барселони».

Сезон 2013—2014

1 липня 2013 року Гвардіола офіційно очолив мюнхенську «Баварію», замінивши Юппа Гайнкеса. Контракт з «Баварією» був підписаний до 2016 року[5] Якщо на внутрішній арені Жузепу вдалось добитись хороших результатів, то в єврокубках його переслідували невдачі. Протягом трьох років свого тренерства в «Баварії», Гвардіола тричі підряд вилітав з Ліги Чемпіонів на стадії півфіналу. Спочатку в сезоні 2013/14 його «Баварія» з розгромним рахунком поступилась «Мадридському Реалу». В сезоні 2014-15 мюнхенці не змогли здолати опір «Барселони». А в сезоні 2015-16 в запеклому двобої «Баварія» поступилась «Мадридському Атлетіко». Залишивши після своєї роботи двоякі враження, Гвардіола покидає Німеччину.

Перед сезоном 2016—2017 з'являється ряд чуток, які стверджували про наступне призначення Гвардіоли- «Манчестер Сіті». Зокрема, повідомлялося про те, що в «Манчестер Сіті» готові зробити Гвардіолу найвисокооплачуванішим тренером планети та виділити на трансфери нових футболістів у перший сезон іспанця в Англії 300 мільйонів євро.

Сезон 2016—2017

1 лютого 2016 року «Манчестер Сіті» підписав з Гвардіолою трирічний контракт, а роботу Пеп розпочав з сезону 2016—2017. «Манчестер Сіті» програв перший передсезонний матч (0:1)"Баварії". 13 серпня 2016 року Манчестер Сіті виграв свій перший матч сезону Прем'єр-ліги 2016–17 проти «Сандерленда». 11 вересня 2016 року Гвардіола виграв своє перше дербі в Манчестері як тренер, перемігши 2:1. Це також була його шоста перемога проти «одвічного суперника» тренера Жозе Моурінью. Наприкінці вересня 2016 року Гвардіола виграв усі свої перші 10 матчів, на чолі «Манчестер Сіті», очоливши турнірну таблицю Англійської Прем'єр-ліги з перевагою у 4 очки над «Тоттенхемом», однак після цього зазнав першої поразки як тренер «Манчестер Сіті» — 0:2 проти найближчого переслідувача «Тоттенхема», при цьому залишився на вершині АПЛ з перевагою в одне очко перед міжнародною перервою. Після міжнародної перерви 23 жовтня 2016 року Гвардіола встановив свій антирекорд, провівши п'ять матчів без перемог. Невдалий відрізок сезону «Манчестер Сіті» продовжився в Кубку Ліги, де команда Гвардіоли зазнала поразки 0:1 від «Манчестер Юнайтед». Поразка означала, що «Манчестер Сіті» протягом останніх шести ігор у всіх змаганнях залишався без перемоги — найгірший результат у кар'єрі Пепа. 15 січня 2017 року «Манчестер Сіті» програв Евертону 0:4. Це була найбільша поразка Гвардіоли у внутрішніх змаганнях. «Манчестер Сіті» вилетів з Ліги Чемпіонів у раунді 1/16, зігравши з «Монако» за результатами двох матчів 6–6, однак забивши менше м'ячів на виїзді.

Сезон 2017—2018

У сезоні 2017–2018 «Манчестер Сіті» виграв чемпіонат Англії, а Гвардіола став першим іспанським тренером, який привів команду до перемоги в АПЛ[6].

Статистика виступів

Статистика клубних виступів
Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1990–91 «Барселона»ПД40КІ00---СІ0040
1991–92ПД260КІ00КЧ110СІ20390
1992–93ПД280КІ31ЛЧ40СІ+СУ+МКК2+1+10391
1993–94ПД340КІ30ЛЧ90СІ20480
1994–95ПД242КІ20ЛЧ60СІ20342
1995–96ПД321КІ70КУЄФА81---472
1996–97ПД380КІ60КЧ71СІ20531
1997–98ПД60КІ10ЛЧ50СІ+СУ2+00140
1998–99ПД221КІ30ЛЧ10СІ00261
1999–00ПД250КІ20ЛЧ121СІ20411
2000–01ПД242КІ61ЛЧ70---373
Усього за «Барселону»263633270316038211
2001–02 «Брешія»A112КІ20------132
2002-січ. 2003 «Рома»A40КІ10ЛЧ10---60
січ.-черв. 2003 «Брешія»A131КІ00------131
Усього за «Брешію»24320----263
2003–04 «Аль-Аглі»ЛЗК182КНП+КЕК??------18+2+
2004–05ЛЗК185КНП+КЕК??------18+5+
Усього за «Аль-Аглі»367??----36+7+
2006 «Дорадос де Сіналоа»2Л101---------101
Усього за кар'єру3371736+2+713160460+22+
 Статистика матчів і голів за збірну —  Іспанія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
14-10-1992БелфастПівнічна Ірландія 0 – 0 ІспаніяВідбір до ЧС 1994- 67'
16-12-1992СевільяІспанія 5 – 0 ЛатвіяВідбір до ЧС 19941
24-2-1993СевільяІспанія 5 – 0 ЛитваВідбір до ЧС 1994-
31-3-1993КопенгагенДанія 1 – 0 ІспаніяВідбір до ЧС 1994- 46'
8-9-1993АлікантеІспанія 2 – 0 Чилітовариський матч- 46'
22-9-1993ТиранаАлбанія 1 – 5 ІспаніяВідбір до ЧС 1994- 55'
13-10-1993ДублінІрландія 1 – 3 ІспаніяВідбір до ЧС 1994- 67'
9-2-1994Санта-Крус-де-ТенерифеІспанія 1 – 1 Польщатовариський матч- 46'
23-3-1994ВаленсіяІспанія 0 – 1 Хорватіятовариський матч- 46'
2-6-1994ТампереФінляндія 1 – 2 Іспаніятовариський матч-
10-6-1994МонреальКанада 0 – 2 Іспаніятовариський матч- 57'
21-6-1994ЧикагоНімеччина 1 – 1 ІспаніяЧС 1994 - 1-й етап- 67'
27-6-1994ЧикагоБолівія 1 – 3 ІспаніяЧС 1994 - 1-й етап1 68'
7-9-1994ЛімасолКіпр 1 – 2 ІспаніяВідбір до ЧЄ 1996- 63'
4-9-1996ТофтірФарерські острови 2 – 6 ІспаніяВідбір до ЧС 1998-
9-10-1996ПрагаЧехія 0 – 0 ІспаніяВідбір до ЧС 1998- 52'
13-11-1996Санта-Крус-де-ТенерифеІспанія 4 – 1 СловаччинаВідбір до ЧС 1998- 58'
14-12-1996ВаленсіяІспанія 2 – 0 ЮгославіяВідбір до ЧС 19981
18-12-1996ВаллеттаМальта 0 – 3 ІспаніяВідбір до ЧС 1998- 61'
12-2-1997АлікантеІспанія 4 – 0 МальтаВідбір до ЧС 19981 73'
30-4-1997БелградЮгославія 1 – 1 ІспаніяВідбір до ЧС 1998-
8-6-1997ВальядолідІспанія 1 – 0 ЧехіяВідбір до ЧС 1998-
11-10-1997ХіхонІспанія 3 – 1 Фарерські островиВідбір до ЧС 1998- 57'
27-3-1999ВаленсіяІспанія 9 – 0 АвстріяВідбір до ЧЄ 2000-
31-3-1999СерраваллеСан-Марино 0 – 6 ІспаніяВідбір до ЧЄ 2000- 70'
5-5-1999СевільяІспанія 3 – 1 Хорватіятовариський матч- 69'
5-6-1999ВілярреальІспанія 9 – 0 Сан-МариноВідбір до ЧЄ 2000-
4-9-1999ВіденьАвстрія 1 – 3 ІспаніяВідбір до ЧЄ 2000- 51'
8-9-1999БадахосІспанія 8 – 0 КіпрВідбір до ЧЄ 2000-
10-10-1999АльбасетеІспанія 3 – 0 ІзраїльВідбір до ЧЄ 2000-
13-11-1999ВігоІспанія 0 – 0 Бразиліятовариський матч-
17-11-1999СевільяІспанія 0 – 2 Аргентинатовариський матч-
26-1-2000КартахенаІспанія 3 – 0 Польщатовариський матч- 65'
29-3-2000БарселонаІспанія 2 – 0 Італіятовариський матч- 77'
3-6-2000ГетеборгШвеція 1 – 1 Іспаніятовариський матч1
13-6-2000РоттердамІспанія 0 – 1 НорвегіяЧЄ 2000 - 1-й етап-
18-6-2000АмстердамСловенія 1 – 2 ІспаніяЧЄ 2000 - 1-й етап- 81'
21-6-2000БрюггеЮгославія 3 – 4 ІспаніяЧЄ 2000 - 1-й етап-
25-6-2000БрюггеІспанія 1 – 2 ФранціяЧЄ 2000 - чвертьфінал- 61'
16-8-2000ГанноверНімеччина 4 – 1 Іспаніятовариський матч- 11'
28-2-2001БірмінгемАнглія 3 – 0 Іспаніятовариський матч- 81'
24-3-2001АлікантеІспанія 5 – 0 ЛіхтенштейнВідбір до ЧС 2002- 83'
28-3-2001ВаленсіяІспанія 2 – 1 Франціятовариський матч-
25-4-2001КордоваІспанія 1 – 0 Японіятовариський матч- 75'
2-6-2001Ов'єдоІспанія 4 – 1 Боснія і ГерцеговинаВідбір до ЧС 2002-
6-6-2001Тель-АвівІзраїль 1 – 1 ІспаніяВідбір до ЧС 2002- 59'
14-11-2001УельваІспанія 1 – 0 Мексикатовариський матч- 57'
Усього Матчів 47 Голів 5

Досягнення

Як гравець

Барселона

Збірна Іспанії

  • Олімпійський чемпіон (1): 1992

Як тренер

«Барселона»

«Баварія»

«Манчестер Сіті»

Особисті

  • Тренер року ФІФА: 2011
  • Найкращий тренер в історії футболу — 5 місце (World Soccer)[7][8]
  • Найкращий тренер в історії футболу — 5 місце (France Football)[9][10][11]
  • Найкращий тренер в історії футболу — 18 місце (ESPN)[12]

Примітки

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Base de Datos del Futbol Argentino
  4. Гвардіолу можуть висунути на пост лідера Каталонії. РБК-Украина (рос.). Процитовано 26 жовтня 2019.
  5. Газета «Вечірній Мюнхен», від 02.05.2013(нім.)
  6. Гвардиола — первый испанский наставник, выигравший АПЛ
  7. World Soccer The Greatest manager of all time
  8. The Greatest: — how the panel voted
  9. Top 50 des coaches de l'histoire. France Football. 19 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019.
  10. Los 50 mejores entrenadores de la historia. FOX Sports. 19 березня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  11. Los 50 mejores entrenadores de la historia del fútbol. ABC. 19 березня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  12. Greatest Managers, No. 18: Guardiola. ESPN FC. 7 серпня 2013. Процитовано 19 березня 2019.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.