Журавлина болотяна

Систематика вересових є складною і багато разів переглядалася. Деякими дослідниками, у тому числі і радянськими, з родини вересові (Ericaceae) виділялася родина Брусничні (Vacciniaceae), до якої відносили рід Vaccinium.[3] З цього ж роду виділявся в окремий рід Журавлина (Oxycoccus), до якого відносили вид журавлина болотяна.[4][5]

Іншими мовами: рос. клю́ква, журавина, журавика, біл. журавіна, пол. żurawina, чеськ. žoravina, žeravina, словац. žóravin, в.-луж. žorawa. Назва виникла, мабуть, унаслідок скорочення словосполуки журавлина ягода; ця рослина росте на болотах, де водяться журавлі.

Квітка журавлини болотяної

Вічнозелений слаборозгалужений сланкий чагарничок родини брусничних (15 — 30 см заввишки). Пагони тонкі, темно-бурі з висхідними квітконосними гілочками. Молоді гілочки опушені. Листки (5-16 мм завдовжки, 2-6 мм завширшки) чергові, яйцеподібні або довгасті, гоструваті, шкірясті, короткочерешкові, пластинка зверху блискуча, темно-зелена з загорнутими вниз цілісними краями, зісподу світло-зелена, майже біла від воскового нальоту.

Квітки по одній-чотири, пониклі, розміщені на кінцях торішніх пагонів. Квітконіжки довгі, опушені з двома загостреними приквітками. Чашечка з чотирма округлими, війчастими по краю чашолистками, спочатку зелена, пізніше червона. Віночок (5-7 мм завдовжки, 1,5-2- мм завширшки) колесоподібний, з рожево-червоними загнутими зовні довгасто-ланцетними частками. Тичинок вісім, а короткими розширеними густоволосистими нитками, маточка одна, зав'язь нижня.

Плід — темно-червона соковита ягода (8-18 мм у діаметрі). Ягоди варіюють за формою від кулястих до грушоподібних, багатонасінні, зимуючі. Насіння (1-2 мм завдовжки) яйцеподібно-видовжене, на верхівці серпоподібне з крупносітчастою шкіркою.

Зустрічається в північній і центральній Європі, північній Азії та Північній Америці[6]. Росте журавлина у заболочених соснових і мішаних лісах, на оліготрофних і мезотрофних болотах. Світлолюбна рослина. Віддає перевагу вологим та холодним місцевостям. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у вересні.

Поширена в західному правобережному Поліссі, північно-східній частині лівобережного Лісостепу, зрідка в Карпатах і Прикарпатті. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Чернігівській областях і в Карпатах.

За морфологічними ознаками до журавлини болотяної близька журавлина дрібноплода (O. microcarpa Turez.). Відрізняється від попереднього виду дрібними (2-3 мм завдовжки) загостреними листками та дрібними ягодами (4-6 мм у діаметрі) зрідка росте разом із журавлиною болотяною. Потребує охорони.

Харчова, вітамінозна, лікарська рослина.

Ягоди журавлини

Збирають ягоди з настанням перших приморозків і до утворення снігового покриву, а поновлюють збір після танення снігу. Збирають ягоди вручну або за допомогою гребінців. При обох способах ягоди треба збирати обережно, не пошкоджуючи їх, бо деформовані швидко псуються.

Зібрані ягоди сортують і очищають від домішок, обережно складають у плетені кошики місткістю 35-60 кг. Кошики не досипають до країв на 5 см, ягоди прикривають чистою мішковиною і перевозять до місць переробки. Зберігають свіжі ягоди при температурі близько 0°, при відсутності холодного приміщення ягоди пересипають у діжки і заливають водою, якість ягід при цьому майже не змінюється.

Площі журавлинників в Україні становлять близько 30 тис. га, тільки за останні 10 років вона скоротились на 7 тис. га в зв'язку з інтенсивною меліорацією західного Полісся. Збереження журавлини можливе тільки при посиленні охорони масивів, що лишилися, і створенні культурних плантацій.

Перші спроби створення штучних плантацій журавлини проведено з ініціативи В. Ф. Буткуса інститутом ботаніки АН Литви (1966 р.).

Для розведення журавлини використовують вироблені торфовища, створюючи певну систему водопостачання. Висаджують кореневі паростки або стеблові живці. На штучних плантаціях на третій рік журавлина плодоносить. Плантації довговічні, можуть існувати до 80 років і давати урожай до 4-6 т/га. Собівартість ягід, вирощених на плантації, в 8-10 разів нижча від вартості ягід, що купуються в населення. Тому вирощування журавлини є не тільки доцільним і прибутковим, але й дозволяє вирішити проблему рекультивації пустищ, а також відновлення земель, залишених після торфорозробок. Наприкінці 70-х років XX ст. дослідні ділянки з вирощування журавлини болотяної були створені в Чувашії, в Центральному ботанічному саду Сибірського відділення АН Росії, Нігулаському заповіднику (Естонія), Волзькому лісництві Нижньогородської області, Камінь-Каширському лісгоспзазі Волинської області, Латвії, Головному Ботанічному саду АН Росії. Перспективні для вирощування в умовах Полісся і північноамериканські сорти журавлини з крупними плодами.

• 
  Зарості
• 
  Плоди
• 
  Нерозкриті квіти
• 
  На марках СРСР

• Список дикорослих корисних рослин України

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Етимологічний словник української мови, том 2, Київ, Наукова думка, 1985
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Журавлина лікує від грипу

• Журавлина чотирипелюсткова // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 166. — ISBN 5-88500-055-7.