Заболотне (Крижопільський район)
Заболо́тне (до 1929 — Чоботарка) — село в Україні, у Крижопільському районі Вінницької області. Населення становить 1397 осіб.
село Заболотне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район/міськрада | Крижопільський район |
Рада | Заболотненська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA05100070040022108 |
Облікова картка | Заболотне |
Основні дані | |
Засноване | 1756 |
Населення | 1397 |
Площа | 1,8 км² |
Густота населення | 776,1 осіб/км² |
Поштовий індекс | 24631 |
Телефонний код | +380 4340 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°25′45″ пн. ш. 28°54′06″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
294 м |
Відстань до обласного центру |
127 км |
Відстань до районного центру |
48,5 км |
Найближча залізнична станція | Княжеве |
Місцева влада | |
Адреса ради | 24631, с. Заболотне, вул. Чоботарська, 21; |
Карта | |
Заболотне | |
Заболотне | |
Мапа | |
|
Село отримало сьогоднішню назву на честь видатного українського мікробіолога Данила Заболотного, який в ньому народився в 1866 році. У селі зберігся будинок, де народився учений, працює меморіальний музей.
Фізична відстань до райцентру становить[1] близько 10 км, автодорогами — 48,5 км і частково збігається із автотрасою Т 0202.
Історія
Вперше у письмових джерелах село згадується 1756 року, тоді воно належало поміщикам Бржозовським. У 1847 році відробляли панщину 5 парних тяглових, 129 тяглових і 13 безкінних селянських господарств. Завдяки близькості чорноморських портів поміщики вирощували пшеницю на експорт.
Після скасування кріпосного права 1861 року заможні селяни купували землю в поміщиків, вирощували технічні культури, будували нові млини та олійні. Худобу продавали в Жабокричі, а хліб, фрукти, тютюн та мед возили до Одеси. Бідніші селяни працювали на будівництві залізниці Одеса-Київ, цукрового заводу в Соколівці.
В 1893 році — село Чоботарка (Чеботарка рос.) Ольгопільського повіту Чоботарської волості Подільської губернії. 334 двора (господарства). 1829 жителів обох статей.[2]
На початку XX ст. в Чоботарці було 412 дворів і 1940 мешканців. Заможним селянам 13 вітряків, 3 олійниці. Багато селян працювали на бурякових плантаціях власника Соколівської цукроварні, якому лише в Чоботарці належало 595 десятин землі.
Нерівномірний розподіл худоби, землі, знарядь її обробітку зумовлював усе більше майнове розшарування селян. Через бідність та безземелля великої частини селян траплялись бунти проти поміщиків, незаможні селяни підтримували революційні настрої та прихід радянської влади. Під час революції 1905—1907 рр. основною формою боротьби селян Чоботарки став рух за землю.
У 1918-1921 роках село опининилося у центрі боротьби за владу між Червоною армією, військами Петлюри та Денікіна і кожен з них мав прихильників та противників серед місцевих жителів. У 1921 р. радянська влада в селі встановилась остаточно. У 1929 році утворилися колгоспи. Однак, противники радянської влади до 1930 року чинили активний опір колективізації.
У радянські часи кількість населення становила 1980 жителів.
Географія
У селі бере початок Безіменна річка, ліва притока Бережанки.
В околицях села розташоване заповідне урочище Соколівська дача.
Соціальна сфера
1881 року в селі відкрили однокласну школу, де навчалися тільки хлопчики і був один вчитель. У 1903—1913 рр. її відвідувало 10 відсотків дітей шкільного віку, оскільки більшість селян не мали змоги оплачувати навчання дітей. 1903 року школу закінчило 17 хлопчиків і 3 дівчинки. У 1907 році в селі було відкрито нижчу агротехнічну школу, в якій навчалося 35 селянських дітей.
1936 року в селі відкрили середню школу. У 1940 році на базі навчально-тракторного комбінату створили також ремісниче училище, яке готувало кадри для сільського господарства.
1936 року на території села збудували лікарню, а з 1939 року на її базі відкрили дитячий санаторій на 60 ліжок.
У часи незалежної України у селі працює загальноосвітня школа І-ІІ ст. та вище професійне училище.
Відомі люди
- Данило Кирилович Заболотний — український мікробіолог.
- Гринчик-Струтинська Наталія Іванівна — українська поетеса.
- Рябий Микола Олександрович (1936—2021) — український письменник, відомий прозаїк, публіцист, перекладач.
Література
- Є.С. Коношевська, В.Я. Поліщук. Заболо́тне // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.341-349
Посилання
- Заболотне — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Олександр Горобець Стихла Муза співця Козаччини і Коліївщини Миколи Рябого
- Погода в селі Заболотне
- Czobotarki, wieś u źródeł rzeki Dochny // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 867. (пол.)
Примітки
- Гугл мепс
- Гульдман, В. (1893). Населенные_места_Подольской_губернии (російською). с. 539.